Постанова

від 26.08.2014 по справі 820/12962/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 р. № 820/12962/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Кригіної Н.О.,

представника відповідача - Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.03.2014 р. №0000822201, від 21.03.2014 р. №0000832201, від 06.06.2014 року № 0001802201, від 06.06.2014 р. №0001812201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення - рішення, прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкові повідомлення рішення від 21.03.2014 р. №0000822201, від 21.03.2014 р. №0000832201, від 06.06.2014 року № 0001802201, від 06.06.2014 р. №0001812201 є незаконними, та такими, що винесені з явним порушенням норм діючого законодавства України а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17813973 від 19.12.2013р. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162547 від 28.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" зареєстровано платником податку на додану вартість.

Як встановлено із матеріалів справи, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Прогрес-Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р..

Результати перевірки оформлені Актом № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. .

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "Прогрес-Ресурс" встановлено порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/97-ВР із змінами та доповненнями, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 60900 грн., у тому числі за 4 квартал 2010р. на суму 7500 грн., за 1 квартал 2011р. на суму 7500 грн., за 2 квартал 2011р. на суму 6900 грн., за 3 квартал 2011р. на суму 6900 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 6900 грн., за 1 квартал 2012р. на суму 6300 грн., за 2 квартал 2012р. на суму 6300 грн., за 3 квартал 2012р. на суму 6300 грн., за 4 квартал 2012р. на суму 6300 грн.;

- п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, п.1, пп.2 п.2 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, пп.1.20.2, пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 438552 грн., у тому числі у лютому 2012р. на суму 68691 грн., у березні 2012р. на суму 18539 грн., у квітні 2012р. на суму 68580 грн., у травні 2012р. на суму 56098 грн., у червні 2012р. на суму 35901 грн., у липні 2012р. на суму 34595 грн., у серпні 2012р. на суму 46124 грн., у вересні 2012р. на суму 45092 грн., у жовтні 2012р. на суму 19427 грн., у листопаді 2012р. на суму 40606 грн., у грудні 2012р. на суму 4809 грн.;

- п.316.2 ст.316 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на загальну суму 35424,78 грн.;

- п.2.6 Положення № 637.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" 11.03.2014р. були подані заперечення до акту перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. разом із завіреними копіями документів, на що було отримано відповідь ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.03.2014р. № 3635/10/20-30-22-01 про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000822201 від 21.03.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59701,00 грн. (основний платіж - 53400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6301,00 грн.); № 0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 439040,00 грн. (основний платіж - 351232,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87808,00 грн.); № 0000842201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109037,50 грн. (основний платіж - 87230,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21807,50 грн.); № 0000852201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 89860,95 грн.; № 0000862201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 44280,98 грн. (основний платіж - 35424,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8856,20 грн.).

Позивач не погодився із донарахованими грошовими зобов'язаннями та в адміністративному порядку подав скаргу № 17 від 31.03.2014р. на податкові повідомлення- рішення від 21.03.2014р. № 0000822201, № 0000832201, № 0000842201, № 0000852201, № 0000862201 до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

За результатами оскарження Головне управління Міндоходів у Харківській області рішенням про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 частково задовольнило скаргу позивача, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000842201 від 21.03.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109037,50 грн. (у повному обсязі); скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000852201 від 21.03.2014р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки у сумі 46500,95 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000862201 від 21.03.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 10775 грн. (основний платіж - 8620 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2155 грн.); в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000852201, № 0000862201 та податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000822201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59701,00 грн., № 0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 439040,00 грн. залишено без змін, а скаргу ТОВ "Прогрес-Ресурс" - без задоволення.

Враховуючи рішення про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17, на підставі акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014р. № 0001802201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 43360,00 грн. та № 0001812201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 33505,98 грн. (основний платіж - 26804,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6701,20 грн.). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 06.06.2014р., і з дня їх надходження податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000852201, № 0000862201 вважаються відкликаними у зв'язку із зменшенням нарахованих сум грошових зобов'язань раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідно до пп.60.1.3 п.60.1, п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з рішенням про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 в частині, що залишена без змін, та в адміністративному порядку подав скаргу № 20 від 06.06.2014р. на податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000822201, № 0000832201, від 06.06.2014р. № 0001802201, № 0001812201 до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами оскарження Міністерство доходів і зборів України рішенням про результати розгляду скарги від 24.06.2014р. № 11289/6/99-99-10-01-15 залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.03.2014р. № 0000822201, № 0000832201, від 06.06.2014р. № 0001802201, № 0001812201, а скаргу ТОВ "Прогрес-Ресурс" - без задоволення.

Щодо висновку відповідача про завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на суму плати за оренду приміщення для розміщення офісу позивача в розмірі 270000 грн., в тому числі за 4 квартал 2010р. на суму 30000 грн., за 1 квартал 2011р. на суму 30000 грн., за 2 квартал 2011р. на суму 30000 грн., за 3 квартал 2011р. на суму 30000 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 30000 грн., за 1 квартал 2012р. на суму 30000 грн., за 2 квартал 2012р. на суму 30000 грн., за 3 квартал 2012р. на суму 30000 грн., за 4 квартал 2012р. на суму 30000 грн., в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000822201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59701,00 грн. (основний платіж - 53400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6301,00 грн.), суд зазначає наступне.

В акті перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. в обґрунтування порушення відповідач посилається на те, що підприємство не мало права включати до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрати у вигляді орендної плати в офісі, розміщеному в квартирі, оскільки квартира, в якій розміщений офіс, не переведена у нежитловий фонд згідно з нормами Житлового кодексу України та понесені витрати не можуть вважатися пов'язаними із господарською діяльністю підприємства.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (орендарем) і фізичною особою ОСОБА_4 (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення б/н від 01.01.2010р., згідно п.п.1, 3, 5 якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу строком на 12 місяців з дня укладення договору. Додатковою угодою № 1 до договору оренди приміщення від 01.01.2010р. визначено розмір орендної плати - 10000,00 грн. в місяць.

При передачі приміщення в оренду сторонами складено акт прийому-передачі від 01.01.2010р., при поверненні приміщення з оренди сторонами складено акт прийому-передачі від 31.12.2010р. Ці акти містять реквізити сторін: ідентифікаційний номер та паспортні дані орендодавця; код, адресу та банківський рахунок орендаря. В цих актах зазначено, що вони є невід'ємними частинами укладеного договору оренди приміщення б/н від 01.01.2010р. Завірені копії актів прийому-передачі від 01.01.2010р, 31.12.2010р. є п.1 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.

Судом встановлено, що між позивачем (орендарем) і фізичною особою ОСОБА_4 (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення б/н від 01.01.2011р., згідно п.п.1, 3, 5 якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу строком на 12 місяців з дня укладення договору. Додатковою угодою № 1 до договору оренди приміщення від 01.01.2011р. визначено розмір орендної плати - 10000,00 грн. в місяць.

При передачі приміщення в оренду сторонами складено акт прийому-передачі від 01.01.2011р., при поверненні приміщення з оренди сторонами складено акт прийому-передачі від 31.12.2011р. Ці акти містять реквізити сторін: ідентифікаційний номер та паспортні дані орендодавця; код, адресу та банківський рахунок орендаря. В цих актах зазначено, що вони є невід'ємними частинами укладеного договору оренди приміщення б/н від 01.01.2011р. Завірені копії актів прийому-передачі від 01.01.2011р, 31.12.2011р. є п.1 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.

Судом встановлено, що між позивачем (орендарем) і фізичною особою ОСОБА_4 (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення б/н від 01.01.2012р., згідно п.п.1, 3, 5 якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу строком на 12 місяців з дня укладення договору. Додатковою угодою б/н до договору оренди приміщення від 01.01.2012р. визначено розмір орендної плати - 10000,00 грн. в місяць.

При передачі приміщення в оренду сторонами складено акт прийому-передачі від 01.01.2012р., при поверненні приміщення з оренди сторонами складено акт прийому-передачі від 31.12.2012р. Ці акти містять реквізити сторін: ідентифікаційний номер та паспортні дані орендодавця; код, адресу та банківський рахунок орендаря. В цих актах зазначено, що вони є невід'ємними частинами укладеного договору оренди приміщення б/н від 01.01.2012р. Завірені копії актів прийому-передачі від 01.01.2012р, 31.12.2012р. є п.1 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.

Позивачем сплачено орендну плату за жовтень 2010р. - грудень 2012р. в повному обсязі, що підтверджують банківські виписки АТ «Астра Банк» від 10.12.2010р., 04.03.2011р., 17.03.2011р., 22.03.2011р., 28.03.2011р., 20.04.2011р., 06.05.2011р., 07.06.2011р., 06.07.2011р., 08.08.2011р., 07.09.2011р., 06.10.2011р., 07.11.2011р., 06.12.2011р., 05.01.2012р., 06.02.2012р., 06.03.2012р., 05.04.2012р., 07.05.2012р., 06.06.2012р., 05.07.2012р., 06.08.2012р., 07.09.2012р., 05.10.2012р., 06.11.2012р., 06.12.2012р., 04.01.2013р.

Факт використання позивачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в жовтні 2010р. - грудні 2012р. підтверджують підписані позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 акти на надання послуг з оренди приміщення від 31.10.2010р., 30.11.2010р., 31.12.2010р., 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р.

Судом встановлено, що АДРЕСА_1 - це місцезнаходження позивача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17813973 від 19.12.2013р.

Згідно з пп.1.18.5 п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оренда жилих приміщень - господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк, для цільового використання та за орендну плату.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вищезазначені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повністю кореспондуються з вимогами Податкового кодексу України.

Як встановлено пп."г" пп.14.1.97 п.14.1 ст.114 Податкового кодексу України, оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп."в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з приписів вказаних норм, податкове законодавство України не пов'язує можливість податкового обліку витрат платника з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток з дотриманням платником норм житлового права під час використання об'єктів, що тягнуть такі витрати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, плати за оренду житлового приміщення для розміщення офісу позивача на підставі актів на надання послуг з оренди приміщення за 4 квартал 2010р. - 4 квартал 2012р. на загальну суму 270000,00 грн. згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп."в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, що свідчить про безпідставність висновків відповідача.

Щодо висновку відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 351232 грн., в тому числі за квітень 2012р. на суму 68580 грн., за травень 2012р. на суму 68180 грн., за червень 2012р. на суму 68180 грн., за серпень 2012р. на суму 136360 грн., за вересень 2012р. на суму 9932 грн. в порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 439040,00 грн. (основний платіж - 351232,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87808,00 грн.), суд зазначає наступне.

В акті перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. в обґрунтування порушення відповідач посилається на те, що ТОВ "Прогрес-Ресурс" віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, які були оформлені СП "Полтавська Газонафтова компанія" з порушенням встановленого порядку, а саме: в податкових накладних № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р. в полі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано адресні дані ТОВ "Прогрес-Ресурс" на суміші української (державної) та російської (іноземної) мов та без зазначення точної адреси (відсутня назва вулиці).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Прогрес-Ресурс" (покупець) і СП «Полтавська газонафтова компанія» (продавець) укладено договір на поставку природного газу № 011103 від 16.12.2011р. Згідно п.3.1 договору продавець постачає покупцю газ протягом періоду з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. Місячні обсяги газу, що підлягають поставці, узгоджені сторонами в п.3.2 договору. Відповідно до п.5.2 договору покупець здійснює стовідсоткову передплату місячного обсягу газу протягом трьох банківських днів з дня одержання від продавця рахунку-фактури, але не пізніше 24 числа місяця включно, що передує місяцю поставки.

Позивачем здійснено передплату за природний газ травня-жовтня 2012р., що підтверджують банківські виписки АТ "Астра Банк" від 24.04.2012р., 22.05.2012р., 22.06.2012р., 24.07.2012р., 23.08.2012р., 25.09.2012р.

Позивачем отримано природний газ в травні-жовтні 2012р., що підтверджують акти прийомки-передачі природного газу від 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 31.10.2012р. та накладні № 510 від 31.05.2012р., № 601 від 30.06.2012р., № 668 від 31.07.2012р., № 759 від 31.08.2012р., № 866 від 30.09.2012р., № 948 від 31.10.2012р.

За датою здійснення передплати позивачем отримано від СП «Полтавська газонафтова компанія» податкові накладні № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р. на загальну суму ПДВ 351232 грн.

Судом встановлено, що у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказаних податкових накладних зазначено: "АДРЕСА_1".

АДРЕСА_1 - це місцезнаходження позивача, що підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17813973 від 19.12.2013р.

Отже, як вбачається зі змісту вказаних податкових накладних, у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" зазначено місцезнаходження позивача.

Суд зазначає, що відсутність у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" слова "майдан" та зазначення назви майдану та назви міста російською мовою, враховуючи наявність у вказаних податкових накладних найменування покупця, його індивідуального податкового номеру та номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ дає змогу ідентифікувати покупця - ТОВ "Прогрес-Ресурс", отже, є несуттєвим недоліком в заповненні податкових накладних, що не тягне за собою втрати податковими накладними статусу належного податкового документа, яким вони є в силу п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідну правову позицію щодо впливу недоліків у оформленні податкової накладної на її юридичне значення висловив Верховний суд України в постанові від 06.12.2005р. по справі за позовом Приватного підприємства "Стальконвест" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язковими реквізитами податкової накладної є: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України (у редакції, що діяла з 21.08.2012р.).

Виходячи з приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, місцезнаходження (податкова адреса) покупця не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.

Суд зазначає, враховуючи несуттєві недоліки в оформленні податкових накладних № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р. та наявність в них всіх обов'язкових реквізитів, вони є належними податковими документами та підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 351232 грн., в тому числі за квітень 2012р. на суму 68580 грн., за травень 2012р. на суму 68180 грн., за червень 2012р. на суму 68180 грн., за серпень 2012р. на суму 136360 грн., за вересень 2012р. на суму 9932 грн. на підставі податкових накладних № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р., що свідчить про безпідставність висновків відповідача.

Щодо висновку відповідача про не оприбуткування в касу готівки в сумі 8672,00 грн. в порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014р. № 0001802201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 43360,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264 (арк.42) з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 в обґрунтування порушення відповідач посилається на те, що ТОВ "Прогрес-Ресурс" були отримані готівкові кошти в АТ "Астра Банк" 23.08.2011р. в сумі 8672,00 грн., проте в день їх надходження в касу підприємства вони не були оприбутковані.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.08.2011р. позивачем були отримані готівкові кошти в АТ "Астра Банк" в сумі 8672,00 грн. для виплати авансу за серпень 2011р. та витрат на відрядження, що підтверджує банківська виписка від 23.08.2011р.

Надходження готівки в сумі 8672,00 грн. в касу підприємства оформлено прибутковим касовим ордером № 21 від 23.08.2011р.

Облік готівки в сумі 8672,00 грн. здійснено в касовій книзі позивача на сторінці 21, про що зроблено запис № 1: номер документа - 21, від кого отримано чи кому видано - Астра Банк, номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 311, надходження - 8672,00.

З матеріалів справи вбачається, що при заповненні касової книги на сторінці 21 позивачем було допущено описку в даті заповнення вказаної сторінки і замість 23 серпня 2011р. помилково зазначено 22 серпня 2011р., що підтверджують наступні факти.

1. 22.08.2011р. позивач не отримував готівкових коштів в АТ "Астра Банк" в сумі 8672,00 грн., що підтверджує банківська виписка від 22.08.2011р.

2. Готівкові кошти в сумі 8672,00 грн. були отримані позивачем в АТ "Астра Банк" 23.08.2011р., що підтверджує банківська виписка від 23.08.2011р.

3. Запис № 1 на сторінці 21 касової книги позивача: номер документа - 21, від кого отримано чи кому видано - Астра Банк, номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 311, надходження - 8672,00.

Судом встановлено, що прибутковий касовий ордер № 21 датовано 23.08.2011р.

4. Запис № 2 на сторінці 21 касової книги позивача: номер документа - 39, від кого отримано чи кому видано - ведомость № 15 (аванс за авг.2011), номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 661, видаток - 8071,09.

Судом встановлено, що платіжна відомість № 15 - аванс за серпень місяць 2011р. - на суму 8071,09 грн., що містить підписи одержувачів готівки, датована 23.08.2011р. І видатковий касовий ордер № 39, що оформлено на суму проведеної касової операції з видачі готівки за платіжною відомістю № 15 від 23.08.2011р., датовано 23.08.2011р.

5. Запис № 3 на сторінці 21 касової книги позивача: номер документа - 40, від кого отримано чи кому видано - ОСОБА_6, номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 372, видаток - 683,14.

Судом встановлено, що видатковий касовий ордер № 40, що містить підпис одержувача готівки, датовано 23.08.2011р.

6. 01.09.2011р. при формуванні звітності за серпень 2011р. головним бухгалтером позивача ОСОБА_7 було виявлено описку в даті на сторінці 21 касової книги позивача: замість 23 серпня 2011р. помилково написано 22 серпня 2011р., про що складено бухгалтерську довідку від 01.09.2011р.

Завірені копії вказаних документів є п.п.7-12 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт заповнення сторінки 21 касової книги позивача 23.08.2011р., оскільки вказана сторінка містить посилання на касові документи позивача, складені саме 23.08.2011р.

Відповідно до п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що здійснений на підставі прибуткового касового ордеру № 21 від 23.08.2011р. запис № 1 на сторінці 21 касової книги позивача про отримання 8672,00 грн. в Астра Банк підтверджує, що отримані 23.08.2011р. в АТ"Астра Банк" готівкові коштів в сумі 8672,00 грн. оприбутковано в касу позивача у день їх одержання - 23.08.2011р. відповідно до приписів п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, що свідчить про безпідставність висновків відповідача.

Щодо висновку відповідача про заниження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на загальну суму 26804,78 грн., в тому числі за березень 2011р. на суму 3142,7 грн., за квітень 2011р. на суму 1248,04 грн., за травень 2011р. на суму 200,85 грн., за червень 2011р. на суму 73,59 грн., за липень 2011р. на суму 58,84 грн., за серпень 2011р. на суму 48,98 грн., за вересень 2011р. на суму 61,30 грн., жовтень 2011р. на суму 487,66 грн., листопад 2011р. на суму 2387,33 грн., за грудень 2011р. на суму 2853,83 грн., за січень 2012р. на суму 3316,69 грн., за лютий 2012р. на суму 4641,07 грн., за березень 2012р. на суму 5978,95 грн., за квітень 2012р. на суму 862,78 грн., за травень 2012р. на суму 70,93 грн., за червень 2012р. на суму 61,47 грн., за липень 2012р. на суму 33,62 грн., за серпень 2012р. на суму 39,1 грн., за вересень 2012р. на суму 30,17 грн., жовтень 2012р. на суму 106,94 грн., листопад 2012р. на суму 1099,78 грн. в порушення п.316.2 ст.316 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014р. № 0001812201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 33505,98 грн. (основний платіж - 26804,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6701,20 грн.), суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264 (арк.40-41) з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 в обґрунтування порушення відповідач посилається на те, що ТОВ "Прогрес-Ресурс" нараховувало збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, а саме на обсяги газу, що постачались для категорії споживачів, які не є суб'єктами господарювання, в розмірі 2 % замість 4 %.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у березні 2011р.-листопаді 2012р. позивач здійснював постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом № 294 від 12.03.2009р., строк дії з 12.03.2009р. по 11.03.2014р.

Дотримання ТОВ "Прогрес-Ресурс" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом встановлено Відділом Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) у Харківській області, за результатами проведеної перевірки, що підтверджує Акт планової перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом" від 28.09.2012р. № 18.

Судом встановлено, що між позивачем та споживачами: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46. ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_55, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116 були укладені договори на постачання природного газу від 06.12.2010р., які наявні в матеріалах справи.

Згідно п.5.1 вказаних договорів сторонами було узгоджено ціну газу за 1000 куб.м, без урахування податку на додану вартість, збору та тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, в розмірі 2187,20 грн.

Пунктом п.5.2 вказаних договорів передбачено, що у випадку зміни ціни природного газу та інших складових вартості природного газу, внаслідок набрання чинності нормативних документів НКРЕ України та/або НАК "Нафтогаз України", а також уповноваженими органами відповідних нормативних актів, сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

За період березень 2011р.-листопад 2012р. позивачем надано підписані позивачем та ПАТ "Харківміськгаз" реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами "Харківміськгаз" споживачам, що уклали договори з ТОВ "Прогрес-Ресурс". Як вбачається з наданих реєстрів, ПАТ "Харківміськгаз" в березні 2011р.-листопаді 2012р. здійснювало транспортування природного газу споживачам, які уклали з позивачем договори на постачання природного газу від 06.12.2010р.

Судом встановлено, що споживачі, з якими позивачем укладено договори на постачання природного газу від 06.12.2010р., а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_55, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_117, ОСОБА_45, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_54, ОСОБА_35, ОСОБА_56, ОСОБА_118, ОСОБА_60, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_65, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_119, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_55, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104,ОСОБА_105, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_115, ОСОБА_116, були зареєстровані в якості фізичних осіб-підприємців, що підтверджують роздруківки з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які наявні в матеріалах справи.

В договорах на постачання природного газу від 06.12.2010р. (преамбулі, п.8.6), укладених між позивачем та вказаними споживачами, зазначено статус споживача - фізична особа-підприємець (ФОП).

За березень 2011р.-листопад 2012р. до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова позивачем були подані Розрахунки податкового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів, визначених у пункті 316.1 Кодексу.

В рядку 3.2 вказаних Розрахунків зазначено тариф для відповідної категорії споживачів (ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість в гривнях з копійками за 1000 куб.м):

за березень 2011р. - 2282,00 грн., за квітень-червень 2011р. - 2553,20 грн., за липень-вересень 2011р. - 3023,50 грн., за жовтень-грудень 2011р. - 3382,00 грн., за січень-листопаді2012р. - 3509,00 грн.

В рядку 4 вказаних Розрахунків зазначено ставку збору: 0,02, що підтверджує нарахування позивачем збору у розмірі 2 %.

Відповідно до п.314.1 ст.314 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п.315.1 ст.315 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість (п.317.2 ст.317 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. № 10, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2010р. за № 27/17322, постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу, що провадиться ліцензіатом за вільними цінами та в умовах конкуренції безпосередньо споживачам - юридичним особам або фізичним особам-підприємцям.

Граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу) був затверджений (встановлений) Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання" від 30.11.2010р. № 1590, від 27.12.2010р. № 1966, від 31.01.2011р. № 180, від 28.02.2011р. № 300, від 30.03.2011р. № 459, від 29.04.2011р. № 754, від 31.05.2011р. № 943, від 30.06.2011р. № 1112, від 28.07.2011р. № 1389, від 01.09.2011р. № 1517, від 29.09.2011р. № 1648, від 27.10.2011р. № 2093, від 28.11.2011р. № 2282, Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання" від 28.12.2011р. № 130, від 31.01.2012р. № 63, від 01.03.2012р. № 213, від 30.03.2012р. № 349, від 28.04.2012р. № 540, від 31.05.2012р. № 688, від 27.06.2012р. № 827, від 31.07.2012р. № 998, від 31.08.2012р. № 1160, від 28.09.2012р. № 1248, від 31.10.2012р. № 1395 і складав за 1000 куб.м:

в грудні 2010р. - 2187,20 грн., в січні - березні 2011р. - 2282,00 грн., в квітні-червні 2011р. - 2553,20 грн., в липні-вересні 2011р. - 3023,50 грн., в жовтні-грудні 2011р. - 3382,00 грн., в січні-листопаді 2012р. - 3509,00 грн.

Згідно з абз.4 пп.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001р. № 1729 реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.

Роздрібні ціни на природний газ для потреб населення були затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010р. № 812, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.07.2010р. за № 507/17802:

в залежності від обсягу споживання природного газу та наявності газових лічильників ціни диференціювалися від 72,54 коп. за 1 куб.м з податком на додану вартість, що складає 604,5 грн. за 1000 куб.м без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до п.316.1 ст.316 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) збір справляється у розмірі 2 відсотків на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів:

а) підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);

б) бюджетні установи;

в) промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ.

Відповідно до п.316.2 ст.316 Податкового кодексу України на обсяги природного газу, що постачається для населення, збір справляється у розмірі 4 відсотків.

Згідно з п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. № 2467-VI побутові споживачі природного газу (населення) - це фізичні особи, які отримують природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень.

З огляду на ст.ст.10, 13 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. № 2467-VI, Типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011р. № 1579, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.2011р. за № 1154/19892, договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами не укладаються у разі постачання природного газу населенню.

Виходячи з приписів вказаних норм, об'єктом оподаткування збором у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у розмірі 4 відсотків є вартість природного газу, яка дорівнює тарифу (ціні природного газу) для населення. Реалізація природного газу населенню здійснюється на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом № 294 від 12.03.2009р. та укладених договорів на постачання природного газу від 06.12.2010р. здійснював постачання природного газу споживачам за вільними цінами, що перевищували роздрібні ціні на природний газ для потреб населення, встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики, та відповідали граничному рівню цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування позивачем на вартість поставленого ним природного газу, яка відповідає ціні природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, збору у розмірі 2 %, що справляється на обсяги природного газу, що постачається для промислових та суб'єктів господарювання, та про безпідставність донарахування позивачу збору у розмірі 4 %, що справляється на обсяги природного газу, що постачається для населення.

Встановлені на підставі матеріалів справи факти постачання позивачем природного газу за цінами, які відповідали граничному рівню цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, укладення позивачем договорів на постачання природного газу зі споживачами - фізичними особами-підприємцями, транспортування природного газу ПАТ "Харківміськгаз" споживачам, що уклали договори на постачання природного газу з позивачем, а також дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, свідчить про те, що позивач не здійснював постачання природного газу такій категорії споживачів як населення - фізичним особам, які отримують природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача.

Згідно зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2014р. № 0000822201, 21.03.2014р. № 0000832201, від 06.06.2014р. № 0001802201, від 06.06.2014р. № 0001812201, як таких, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000822201 від 21.03.2014 р., №0000832201 від 21.03.2014 р., № 0001802201 від 06.06.2014 року, №0001812201 від 06.06.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" ( код ЄДРПОУ 36225264) судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 28.08.2014 року.