УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2014 р.Справа № 820/12962/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р. по справі № 820/12962/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.03.2014 р. №0000822201, від 21.03.2014 р. №0000832201, від 06.06.2014 року № 0001802201, від 06.06.2014 р. №0001812201.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 року адміністративний позов задоволено.
Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17813973 від 19.12.2013р. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162547 від 28.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" зареєстровано платником податку на додану вартість.
Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Прогрес-Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.
Результати перевірки оформлені Актом № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р.
Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "Прогрес-Ресурс" встановлено порушення:
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/97-ВР із змінами та доповненнями, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 60900 грн., у тому числі за 4 квартал 2010р. на суму 7500 грн., за 1 квартал 2011р. на суму 7500 грн., за 2 квартал 2011р. на суму 6900 грн., за 3 квартал 2011р. на суму 6900 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 6900 грн., за 1 квартал 2012р. на суму 6300 грн., за 2 квартал 2012р. на суму 6300 грн., за 3 квартал 2012р. на суму 6300 грн., за 4 квартал 2012р. на суму 6300 грн.;
- п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, п.1, пп.2 п.2 Розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, пп.1.20.2, пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 438552 грн., у тому числі у лютому 2012р. на суму 68691 грн., у березні 2012р. на суму 18539 грн., у квітні 2012р. на суму 68580 грн., у травні 2012р. на суму 56098 грн., у червні 2012р. на суму 35901 грн., у липні 2012р. на суму 34595 грн., у серпні 2012р. на суму 46124 грн., у вересні 2012р. на суму 45092 грн., у жовтні 2012р. на суму 19427 грн., у листопаді 2012р. на суму 40606 грн., у грудні 2012р. на суму 4809 грн.;
- п.316.2 ст.316 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на загальну суму 35424,78 грн.;
- п.2.6 Положення № 637.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Ресурс" 11.03.2014р. були подані заперечення до акту перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. разом із завіреними копіями документів, на що було отримано відповідь ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.03.2014р. № 3635/10/20-30-22-01 про залишення без змін висновків акту перевірки.
На підставі вказаного акту перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000822201 від 21.03.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59701,00 грн. (основний платіж - 53400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6301,00 грн.); № 0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 439040,00 грн. (основний платіж - 351232,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87808,00 грн.); № 0000842201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109037,50 грн. (основний платіж - 87230,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21807,50 грн.); № 0000852201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 89860,95 грн.; № 0000862201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 44280,98 грн. (основний платіж - 35424,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8856,20 грн.).
Позивач не погодився із донарахованими грошовими зобов'язаннями та в адміністративному порядку подав скаргу № 17 від 31.03.2014р. на податкові повідомлення - рішення від 21.03.2014р. № 0000822201, № 0000832201, № 0000842201, № 0000852201, № 0000862201 до Головного управління Міндоходів у Харківській області.
За результатами оскарження Головне управління Міндоходів у Харківській області рішенням про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 частково задовольнило скаргу позивача, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000842201 від 21.03.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109037,50 грн. (у повному обсязі); скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000852201 від 21.03.2014р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки у сумі 46500,95 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000862201 від 21.03.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 10775 грн. (основний платіж - 8620 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2155 грн.); в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000852201, № 0000862201 та податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000822201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59701,00 грн., № 0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 439040,00 грн. залишено без змін, а скаргу ТОВ "Прогрес-Ресурс" - без задоволення.
Враховуючи рішення про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17, на підставі акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014р. № 0001802201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 43360,00 грн. та № 0001812201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 33505,98 грн. (основний платіж - 26804,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6701,20 грн.). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 06.06.2014р., і з дня їх надходження податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000852201, № 0000862201 вважаються відкликаними у зв'язку із зменшенням нарахованих сум грошових зобов'язань раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідно до пп.60.1.3 п.60.1, п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України.
Позивач не погодився з рішенням про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 в частині, що залишена без змін, та в адміністративному порядку подав скаргу № 20 від 06.06.2014р. на податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000822201, № 0000832201, від 06.06.2014р. № 0001802201, № 0001812201 до Міністерства доходів і зборів України.
За результатами оскарження Міністерство доходів і зборів України рішенням про результати розгляду скарги від 24.06.2014р. № 11289/6/99-99-10-01-15 залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.03.2014р. № 0000822201, № 0000832201, від 06.06.2014р. № 0001802201, № 0001812201, а скаргу ТОВ "Прогрес-Ресурс" - без задоволення.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не надав доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В акті перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. в обґрунтування порушення позивачем пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000822201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59701,00 грн. (основний платіж - 53400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6301,00 грн.), відповідач посилається на те, що підприємство не мало права включати до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрати у вигляді орендної плати в офісі, розміщеному в квартирі, оскільки квартира, в якій розміщений офіс, не переведена у нежитловий фонд згідно з нормами Житлового кодексу України та понесені витрати не можуть вважатися пов'язаними із господарською діяльністю підприємства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу у зв'язку з наступним.
Так, між позивачем (орендарем) і фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення б/н від 01.01.2010р., згідно п.п.1, 3, 5 якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу строком на 12 місяців з дня укладення договору. Додатковою угодою № 1 до договору оренди приміщення від 01.01.2010р. визначено розмір орендної плати - 10000,00 грн. в місяць.
При передачі приміщення в оренду сторонами складено акт прийому-передачі від 01.01.2010р., при поверненні приміщення з оренди сторонами складено акт прийому-передачі від 31.12.2010р. Ці акти містять реквізити сторін: ідентифікаційний номер та паспортні дані орендодавця; код, адресу та банківський рахунок орендаря. В цих актах зазначено, що вони є невід'ємними частинами укладеного договору оренди приміщення б/н від 01.01.2010р. Завірені копії актів прийому-передачі від 01.01.2010р, 31.12.2010р. є п.1 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.
Між позивачем (орендарем) і фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення б/н від 01.01.2011р., згідно п.п.1, 3, 5 якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу строком на 12 місяців з дня укладення договору. Додатковою угодою № 1 до договору оренди приміщення від 01.01.2011р. визначено розмір орендної плати - 10000,00 грн. в місяць.
При передачі приміщення в оренду сторонами складено акт прийому-передачі від 01.01.2011р., при поверненні приміщення з оренди сторонами складено акт прийому-передачі від 31.12.2011р. Ці акти містять реквізити сторін: ідентифікаційний номер та паспортні дані орендодавця; код, адресу та банківський рахунок орендаря. В цих актах зазначено, що вони є невід'ємними частинами укладеного договору оренди приміщення б/н від 01.01.2011р. Завірені копії актів прийому-передачі від 01.01.2011р, 31.12.2011р. є п.1 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.
Між позивачем (орендарем) і фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення б/н від 01.01.2012р., згідно п.п.1, 3, 5 якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу строком на 12 місяців з дня укладення договору. Додатковою угодою б/н до договору оренди приміщення від 01.01.2012р. визначено розмір орендної плати - 10000,00 грн. в місяць.
При передачі приміщення в оренду сторонами складено акт прийому-передачі від 01.01.2012р., при поверненні приміщення з оренди сторонами складено акт прийому-передачі від 31.12.2012р. Ці акти містять реквізити сторін: ідентифікаційний номер та паспортні дані орендодавця; код, адресу та банківський рахунок орендаря. В цих актах зазначено, що вони є невід'ємними частинами укладеного договору оренди приміщення б/н від 01.01.2012р. Завірені копії актів прийому-передачі від 01.01.2012р, 31.12.2012р. є п.1 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.
Позивачем сплачено орендну плату за жовтень 2010р. - грудень 2012р. в повному обсязі, що підтверджують банківські виписки АТ "Астра Банк" від 10.12.2010р., 04.03.2011р., 17.03.2011р., 22.03.2011р., 28.03.2011р., 20.04.2011р., 06.05.2011р., 07.06.2011р., 06.07.2011р., 08.08.2011р., 07.09.2011р., 06.10.2011р., 07.11.2011р., 06.12.2011р., 05.01.2012р., 06.02.2012р., 06.03.2012р., 05.04.2012р., 07.05.2012р., 06.06.2012р., 05.07.2012р., 06.08.2012р., 07.09.2012р., 05.10.2012р., 06.11.2012р., 06.12.2012р., 04.01.2013р.
Факт використання позивачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в жовтні 2010р. - грудні 2012р. підтверджують підписані позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 акти на надання послуг з оренди приміщення від 31.10.2010р., 30.11.2010р., 31.12.2010р., 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що адреса: АДРЕСА_1 - це місцезнаходження позивача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17813973 від 19.12.2013р.
Відповідно до пп.1.18.5 п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оренда жилих приміщень - господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк, для цільового використання та за орендну плату.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Вищезазначені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повністю кореспондуються з вимогами Податкового кодексу України.
Згідно з пп. "г" пп.14.1.97 п.14.1 ст.114 Податкового кодексу України, оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп. "в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Пунктом 153.7 ст.153 Податкового кодексу України встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, податкове законодавство України не пов'язує можливість податкового обліку витрат платника з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток з дотриманням платником норм житлового права під час використання об'єктів, що тягнуть такі витрати.
В акті перевірки № 633/20-30-22-01/36225264 від 28.02.2014р. в обґрунтування порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014р. № 0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 439040,00 грн. (основний платіж - 351232,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87808,00 грн.), відповідач посилається на те, що ТОВ "Прогрес-Ресурс" віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, які були оформлені СП "Полтавська Газонафтова компанія" з порушенням встановленого порядку, а саме: в податкових накладних № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р. в полі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано адресні дані ТОВ "Прогрес-Ресурс" на суміші української (державної) та російської (іноземної) мов та без зазначення точної адреси (відсутня назва вулиці).
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком податкового органу, у зв'язку з наступним.
Так, між ТОВ "Прогрес-Ресурс" (покупець) і СП "Полтавська газонафтова компанія" (продавець) укладено договір на поставку природного газу № 011103 від 16.12.2011р. Згідно п.3.1 договору продавець постачає покупцю газ протягом періоду з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. Місячні обсяги газу, що підлягають поставці, узгоджені сторонами в п.3.2 договору. Відповідно до п.5.2 договору покупець здійснює стовідсоткову передплату місячного обсягу газу протягом трьох банківських днів з дня одержання від продавця рахунку-фактури, але не пізніше 24 числа місяця включно, що передує місяцю поставки.
Позивачем здійснено передплату за природний газ травня-жовтня 2012р., що підтверджують банківські виписки АТ "Астра Банк" від 24.04.2012р., 22.05.2012р., 22.06.2012р., 24.07.2012р., 23.08.2012р., 25.09.2012р.
Позивачем отримано природний газ в травні-жовтні 2012р., що підтверджують акти прийомки-передачі природного газу від 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 31.10.2012р. та накладні № 510 від 31.05.2012р., № 601 від 30.06.2012р., № 668 від 31.07.2012р., № 759 від 31.08.2012р., № 866 від 30.09.2012р., № 948 від 31.10.2012р.
За датою здійснення передплати позивачем отримано від СП "Полтавська газонафтова компанія" податкові накладні № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р. на загальну суму ПДВ 351232 грн.
Колегією суддів встановлено, що у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказаних податкових накладних зазначено: "АДРЕСА_1".
Як вже зазначалося вище, адреса: АДРЕСА_1 - це місцезнаходження позивача, що підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17813973 від 19.12.2013р.
Таким чином, як вбачається зі змісту вказаних податкових накладних, у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" зазначено місцезнаходження позивача.
Відсутність у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" слова "майдан" та зазначення назви майдану та назви міста російською мовою, враховуючи наявність у вказаних податкових накладних найменування покупця, його індивідуального податкового номеру та номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ дає змогу ідентифікувати покупця - ТОВ "Прогрес-Ресурс", отже, є несуттєвим недоліком в заповненні податкових накладних, що не тягне за собою втрати податковими накладними статусу належного податкового документа, яким вони є в силу п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідну правову позицію щодо впливу недоліків у оформленні податкової накладної на її юридичне значення висловив Верховний суд України в постанові від 06.12.2005р. по справі за позовом Приватного підприємства "Стальконвест" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язковими реквізитами податкової накладної є: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України (у редакції, що діяла з 21.08.2012р.).
Виходячи з приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, місцезнаходження (податкова адреса) покупця не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.
Таким чином, враховуючи несуттєві недоліки в оформленні податкових накладних № 47 від 24.04.2012р., № 39 від 22.05.2012р., № 66 від 22.06.2012р., № 78 від 24.07.2012р., № 68 від 23.08.2012р., № 72 від 25.09.2012р. та наявність в них всіх обов'язкових реквізитів, вони є належними податковими документами та підтверджують право позивача на податковий кредит.
В акті перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264 (арк.42) з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 в обґрунтування порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014р. № 0001802201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 43360,00 грн., відповідач посилається на те, що ТОВ "Прогрес-Ресурс" були отримані готівкові кошти в АТ "Астра Банк" 23.08.2011р. в сумі 8672,00 грн., проте в день їх надходження в касу підприємства вони не були оприбутковані.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками податкового органу, у зв'язку з наступним.
Так, 23.08.2011р. позивачем були отримані готівкові кошти в АТ "Астра Банк" в сумі 8672,00 грн. для виплати авансу за серпень 2011р. та витрат на відрядження, що підтверджує банківська виписка від 23.08.2011р.
Надходження готівки в сумі 8672,00 грн. в касу підприємства оформлено прибутковим касовим ордером № 21 від 23.08.2011р.
Облік готівки в сумі 8672,00 грн. здійснено в касовій книзі позивача на сторінці 21, про що зроблено запис № 1: номер документа - 21, від кого отримано чи кому видано - Астра Банк, номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 311, надходження - 8672,00.
З матеріалів справи вбачається, що при заповненні касової книги на сторінці 21 позивачем було допущено описку в даті заповнення вказаної сторінки і замість 23 серпня 2011р. помилково зазначено 22 серпня 2011р., що підтверджують наступні факти.
- 22.08.2011р. позивач не отримував готівкових коштів в АТ "Астра Банк" в сумі 8672,00 грн., що підтверджує банківська виписка від 22.08.2011р.;
- готівкові кошти в сумі 8672,00 грн. були отримані позивачем в АТ "Астра Банк" 23.08.2011р., що підтверджує банківська виписка від 23.08.2011р.
- запис № 1 на сторінці 21 касової книги позивача: номер документа - 21, від кого отримано чи кому видано - Астра Банк, номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 311, надходження - 8672,00.
Як вбачається з матеріалів справи прибутковий касовий ордер № 21 датовано 23.08.2011р.
- запис № 2 на сторінці 21 касової книги позивача: номер документа - 39, від кого отримано чи кому видано - відомість № 15 (аванс за авг.2011), номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 661, видаток - 8071,09.
Платіжна відомість № 15 - аванс за серпень місяць 2011р. - на суму 8071,09 грн., що містить підписи одержувачів готівки, датована 23.08.2011р. І видатковий касовий ордер № 39, що оформлено на суму проведеної касової операції з видачі готівки за платіжною відомістю № 15 від 23.08.2011р., датовано 23.08.2011р.
- запис № 3 на сторінці 21 касової книги позивача: номер документа - 40, від кого отримано чи кому видано - ОСОБА_4, номер кореспондуючого рахунку, субрахунку - 372, видаток - 683,14.
З матеріалів справи вбачається, що видатковий касовий ордер № 40, що містить підпис одержувача готівки, датовано 23.08.2011р.
- 01.09.2011р. при формуванні звітності за серпень 2011р. головним бухгалтером позивача ОСОБА_5 було виявлено описку в даті на сторінці 21 касової книги позивача: замість 23 серпня 2011р. помилково написано 22 серпня 2011р., про що складено бухгалтерську довідку від 01.09.2011р.
Завірені копії вказаних документів є п.п.7-12 додатків до заперечень до акту перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264, що були надані відповідачу 11.03.2014р.
Таким чином вбачається доведеним факт заповнення сторінки 21 касової книги позивача 23.08.2011р., оскільки вказана сторінка містить посилання на касові документи позивача, складені саме 23.08.2011р.
Згідно з п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що здійснений на підставі прибуткового касового ордеру № 21 від 23.08.2011р. запис № 1 на сторінці 21 касової книги позивача про отримання 8672,00 грн. в Астра Банк підтверджує, що отримані 23.08.2011р. в АТ"Астра Банк" готівкові коштів в сумі 8672,00 грн. оприбутковано в касу позивача у день їх одержання - 23.08.2011р. відповідно до приписів п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.
В акті перевірки від 28.02.2014р. № 633/20-30-22-01/36225264 (арк.40-41) з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги від 28.05.2014р. № 3560/10/20-40-10-04-17 в обґрунтування порушення позивачем п.316.2 ст.316 Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014р. № 0001812201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 33505,98 грн. (основний платіж - 26804,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6701,20 грн.), відповідач посилається на те, що ТОВ "Прогрес-Ресурс" нараховувало збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, а саме на обсяги газу, що постачались для категорії споживачів, які не є суб'єктами господарювання, в розмірі 2 % замість 4 %.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками податкового органу, у зв'язку з наступним.
Так, у березні 2011р.-листопаді 2012р. позивач здійснював постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом № 294 від 12.03.2009р., строк дії з 12.03.2009р. по 11.03.2014р.
Дотримання ТОВ "Прогрес-Ресурс" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом встановлено Відділом Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) у Харківській області, за результатами проведеної перевірки, що підтверджує Акт планової перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом" від 28.09.2012р. № 18.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та споживачами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43. ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_52, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113 були укладені договори на постачання природного газу від 06.12.2010р., які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п.5.1 вказаних договорів сторонами було узгоджено ціну газу за 1000 куб.м, без урахування податку на додану вартість, збору та тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, в розмірі 2187,20 грн.
Пунктом п.5.2 вказаних договорів передбачено, що у випадку зміни ціни природного газу та інших складових вартості природного газу, внаслідок набрання чинності нормативних документів НКРЕ України та/або НАК "Нафтогаз України", а також уповноваженими органами відповідних нормативних актів, сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.
За період березень 2011р.-листопад 2012р. позивачем надано підписані позивачем та ПАТ "Харківміськгаз" реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами "Харківміськгаз" споживачам, що уклали договори з ТОВ "Прогрес-Ресурс". Як вбачається з наданих реєстрів, ПАТ "Харківміськгаз" в березні 2011р.-листопаді 2012р. здійснювало транспортування природного газу споживачам, які уклали з позивачем договори на постачання природного газу від 06.12.2010р.
Споживачі, з якими позивачем укладено договори на постачання природного газу від 06.12.2010р., а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_52, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_51, ОСОБА_32, ОСОБА_53, ОСОБА_115, ОСОБА_57, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_62, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_52, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101,ОСОБА_102, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_112, ОСОБА_113, були зареєстровані в якості фізичних осіб-підприємців, що підтверджують роздруківки з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які наявні в матеріалах справи.
В договорах на постачання природного газу від 06.12.2010р. (преамбулі, п.8.6), укладених між позивачем та вказаними споживачами, зазначено статус споживача - фізична особа-підприємець (ФОП).
За березень 2011р.-листопад 2012р. до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова позивачем були подані Розрахунки податкового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів, визначених у пункті 316.1 Кодексу.
В рядку 3.2 вказаних Розрахунків зазначено тариф для відповідної категорії споживачів (ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість в гривнях з копійками за 1000 куб.м):
за березень 2011р. - 2282,00 грн., за квітень-червень 2011р. - 2553,20 грн., за липень-вересень 2011р. - 3023,50 грн., за жовтень-грудень 2011р. - 3382,00 грн., за січень-листопаді2012р. - 3509,00 грн.
В рядку 4 вказаних Розрахунків зазначено ставку збору: 0,02, що підтверджує нарахування позивачем збору у розмірі 2 %.
Згідно з п.314.1 ст.314 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Пунктом 315.1 ст.315 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.
Відповідно до п.317.2 ст.317 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість.
Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. № 10, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2010р. за № 27/17322, постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу, що провадиться ліцензіатом за вільними цінами та в умовах конкуренції безпосередньо споживачам - юридичним особам або фізичним особам-підприємцям.
Граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу) був затверджений (встановлений) Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання" від 30.11.2010р. № 1590, від 27.12.2010р. № 1966, від 31.01.2011р. № 180, від 28.02.2011р. № 300, від 30.03.2011р. № 459, від 29.04.2011р. № 754, від 31.05.2011р. № 943, від 30.06.2011р. № 1112, від 28.07.2011р. № 1389, від 01.09.2011р. № 1517, від 29.09.2011р. № 1648, від 27.10.2011р. № 2093, від 28.11.2011р. № 2282, Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання" від 28.12.2011р. № 130, від 31.01.2012р. № 63, від 01.03.2012р. № 213, від 30.03.2012р. № 349, від 28.04.2012р. № 540, від 31.05.2012р. № 688, від 27.06.2012р. № 827, від 31.07.2012р. № 998, від 31.08.2012р. № 1160, від 28.09.2012р. № 1248, від 31.10.2012р. № 1395 і складав за 1000 куб.м: в грудні 2010р. - 2187,20 грн., в січні - березні 2011р. - 2282,00 грн., в квітні-червні 2011р. - 2553,20 грн., в липні-вересні 2011р. - 3023,50 грн., в жовтні-грудні 2011р. - 3382,00 грн., в січні-листопаді 2012р. - 3509,00 грн.
Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001р. № 1729 реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.
Роздрібні ціни на природний газ для потреб населення були затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010р. № 812, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.07.2010р. за № 507/17802: в залежності від обсягу споживання природного газу та наявності газових лічильників ціни диференціювалися від 72,54 коп. за 1 куб.м з податком на додану вартість, що складає 604,5 грн. за 1000 куб.м без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до п.316.1 ст.316 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) збір справляється у розмірі 2 відсотків на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів:
а) підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);
б) бюджетні установи;
в) промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ.
Відповідно до п.316.2 ст.316 Податкового кодексу України на обсяги природного газу, що постачається для населення, збір справляється у розмірі 4 відсотків.
Згідно з п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. № 2467-VI побутові споживачі природного газу (населення) - це фізичні особи, які отримують природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень.
З огляду на ст.ст.10, 13 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. № 2467-VI, Типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011р. № 1579, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.2011р. за № 1154/19892, договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами не укладаються у разі постачання природного газу населенню.
Виходячи з приписів вказаних норм, об'єктом оподаткування збором у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у розмірі 4 відсотків є вартість природного газу, яка дорівнює тарифу (ціні природного газу) для населення. Реалізація природного газу населенню здійснюється на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом № 294 від 12.03.2009р. та укладених договорів на постачання природного газу від 06.12.2010р. здійснював постачання природного газу споживачам за вільними цінами, що перевищували роздрібні ціні на природний газ для потреб населення, встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики, та відповідали граничному рівню цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності нарахування позивачем на вартість поставленого ним природного газу, яка відповідає ціні природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, збору у розмірі 2 %, що справляється на обсяги природного газу, що постачається для промислових та суб'єктів господарювання, та про безпідставність донарахування позивачу збору у розмірі 4 %, що справляється на обсяги природного газу, що постачається для населення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р. по справі № 820/12962/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2014 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2014 |
Оприлюднено | 24.10.2014 |
Номер документу | 41006808 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Кононенко З.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні