Ухвала

від 26.08.2014 по справі 801/4903/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/55533/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Рибченка А.О.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Шинкаренко О.П.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року

у справі № 801/4903/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУ»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАУ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «РАУ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «РАУ», за результатами якої складено акт від 19.03.2013 року № 396/15.2/32542412.

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено суму від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 9014144 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000611502, яким ТОВ «РАУ» зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 9014144 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «РАУ» до ДПІ було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з сумою податкового зобов'язання "-", податкового кредиту 31658 грн., в р. 24 зазначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі - 17172374 грн.

Разом з декларацією до ДПІ подано довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх періодів, що залишається не погашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при визначені та сплаті податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2013 року керувався залишком від'ємного значення податку, який був сформований за попередні податкові періоди, в тому числі вересень 2008 року - грудень 2012 року, а відповідач дійшов висновку про відсутність такого від'ємного значення, оскільки в сумі 9014144 грн. було зменшено від'ємне значення ПДВ на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки з питання правильності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по червень 2012 року від 15.11.2012 № 2389/22-03/32542412.

Висновки акту перевірки від 19.03.2013 № 396/15.2/32542412 ґрунтуються на результатах акту перевірки з питання правильності визначення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по червень 2012 року № 2389/22-03/32542412/33 від 15.11.2012 та винесеного на підставі вказаного акту податкового повідомлення - рішення № 0005912301 від 05.12.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 9014144.

Таким чином, підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 9014144 грн., став акт попередньої перевірки ТОВ «РАУ» № 2389/22-03/32542412/33 від 15.11.2012 року.

В свою чергу, згідно акту № 2389/22-03/32542412/33 від 15.11.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РАУ», з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.10.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року», ДПІ було встановлено завищення позивачем значення об'єкту оподаткування податок на прибуток на загальну суму 532940 грн., у т.ч. за півріччя квартал 2012 року в сумі 532940 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду «р.26Декларації» в сумі 354841 за червень 2012 року.

На підставі акту перевірки ДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення: №0005902301 від 05.12.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 532940 грн., та № 0005912301 від 05.12.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9014144 за звітній період червень 2012 року.

Зазначені податкові повідомлення - рішення було визнано протиправними та скасовано постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 801/110/13-а.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України , постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. ст. 255 КАС України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач мав право на відображення від'ємного значення в розмірі 9013380 грн. в податковій декларації за січень 2013 року.

В свою чергу, щодо залишку від'ємного значення податкового кредиту з ПДВ в сумі 764,78 грн. сформованого позивачем від операцій з КП «Альянс», слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2012 року ТОВ «РАУ» до ДПІ подано податкову декларацію за листопад 2012 року, в якої податкові зобов'язання вказані в сумі 1200 грн., податковий кредит в сумі 1112433 грн., та в п. 21.3 зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу вказано -1047.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач самостійно відкоригував податковий кредит з ПДВ у податковій декларації за листопад 2012 року, в якій у р. 23.1 у складі суми 1047 грн. вказана сума 764,78 грн. разом з сумою 282, 41.

Таким чином, в декларації за січень 2013 року ТОВ «РАУ» не відображено у податковій звітності, зменшення від'ємного значення податкового кредиту з ПДВ на суму 764,78 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов А.О. Рибченко