Ухвала

від 17.07.2014 по справі 822/4285/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/8222/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П., при секретарі Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Спецтранс» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року

у справі № 822/4285/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Спецтранс»

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного

управління Міністерства доходів і зборів України у

Хмельницькій області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тім-Спецтранс» (надалі також - позивач, ТОВ «Тім-Спецтранс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (надалі також - позивач, ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2013 року №0000532202/1564 та від 3 вересня 2013 року №0017271705/2291.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Тім-Спецтранс» залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2013 року №0000532202/1564 (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 291047 грн., з яких за основним платежем - 251508 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39539 грн.) та від 3 вересня 2013 року №0017271705/2291 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п на суму 510 грн.), стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 1 червня 2013 року №2307/22-2/33282435 та рішенні Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 2 вересня 2013 року №4139/10/22-01-10-02-14, про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 , підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 , пунктів 146.1 , 146.11 , 146.12 статті 146 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250248 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року - 32771 грн., ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 70556 грн., І квартал 2012 року - 44378 грн., півріччя 2012 року в сумі 98816 грн., три квартали 2012 року - 109808 грн.; пункту 119.2 статті 119, підпункті «б», «г» пункту 176.2 статті 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) а користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020, внаслідок чого порушено порядок заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, також сум утриманого з них податку за формою 1ДФ.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій погодилися із висновками відповідача щодо допущення позивачем порушень наведених вище норм законодавства.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає, що висновки попередніх судових інстанцій є передчасними, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, які передбачені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що судами не дотримано принципу офіційного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

Так, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 зазначеної норми витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За змістом підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, ТОВ «ТІМ-Спецтранс» у періоді з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року отримано послуги з ремонту, сервісного та технічного обслуговування транспортних засобів від нерезидента LION Spezialtransport GMBH (Німеччина) на загальну суму 1624029 грн. За даними бухгалтерського обліку, вартість послуг в сумі 598562 грн. віднесено до складу витрат в 10% балансової вартості основних засобів на початок звітного року. На суму 859056 грн. збільшена вартість основних засобів, нарахована та віднесена до складу витрат амортизація в сумі 23073 грн.

Між ТОВ LION Spezialtransport GMBH (Німеччина) (Виконавець) та ТОВ «ТІМ-Спецтранс» (Замовник) укладено аналогічні договори від 4 січня 2011 року №11 та від 3 січня 2012 року №12 про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу. Під контекстним розумінням вказаних договорів, сервісне обслуговування - це роботи по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів з використанням або без використання для цього запасних частин.

На підтвердження виконання умов договорів із LION Spezialtransport GMBH (Німеччина) позивачем надано акти здачі-прийому робіт.

Згідно даних актів транспортно-експедиційною компанією LION Spezialtransport GMBH (Німеччина) надані роботи по придбанню запасних частин, обслуговуванню та ремонту тягачів на території Німеччини.

Під час проведення перевірки платником надано зазначені акти здачі-прийому робіт та документи на фірмовому бланку компанії LION Spezialtransport GMBH, які складені на німецькій мові та адресовані ТОВ «ТІМ-Спецтранс». Крім того, до перевірки надано копії документів на фірмовому бланку: фірми Kraftfahrzeug - Landtedhnik und Stahlbau GmbH; фірми KLS GmbH Simmersdorf; фірми Autohaus cottbus GmbH; фірми POPP FAHRZEUGBAU GmbH; фірми Euromaster GmbY; фірми Overlack, які теж складені на німецькій мові та адресовані ТОВ «ТІМ-Спецтранс».

Інших документів щодо взаємовідносин ТОВ «ТІМ-Спецтранс» з фірмою LION Spezialtransport GMBH до перевірки не надано, а перевіркою не встановлено.

Під час оформлення матеріалів перевірки 23 серпня 2013 року позивачем листом від 22 серпня 2013 року № 61 надано копії документів та переклад зазначених документів (копій документів) з німецької на українську мову, який здійснено та завірено ФОП ОСОБА_5 відповідно до укладеного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову та роблячи висновок про завищення позивачем витрат на ремонт та поліпшення основних фондів межах 10 % ліміту в сумі 598562 грн. та амортизаційні витрати в сумі 23073 грн., суди попередніх інстанцій погодились із висновками відповідача про те, що документи, які були перекладені з німецької на українську мову не завірені печаткою Торгово-промислової палати, або його регіональним представництвом у відповідності до статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» , а відтак, надані до перевірки акти здачі-приймання виконаних робіт не мають юридичної сили, оскільки оформлені з порушенням вимог чинного законодавства та не є безумовною підставою для використання їх для цілей бухгалтерського та податкового обліку, а оригінали документів отриманих від фірм: фірми Kraftfahrzeug - Landtedhnik und Stahlbau GmbH; фірми KLS GmbH Simmersdorf; фірми Autohaus cottbus GmbH; фірми POPP FAHRZEUGBAU GmbH; фірми Euromaster GmbY; фірми Overlack взагалі відсутні.

Вищий адміністративний суд України вважає, що такі правові висновки попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному встановленні обставин, що мають значення для вирішення спору.

Як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, судами не було враховано та не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо правомірності усіх первинних документів нерезидента LION Spezialtransport GMBH, які надавались під час перевірки, так і до суду, а саме акти виконаних робіт (наданих послуг); рахунки-фактури нерезидента, у яких зазначаються конкретні переліки робіт (послуг), що проводилися транспортними засобами, які належать позивачу, а також копії документів фірм, які безпосередньо здійснювали ремонтні роботи, і які фірма LION Spezialtransport GMBH додавала до свого рахунку-фактури, як додаткове підтвердження переліку робіт (виконаних послуг), придбаних автозапчастин тощо.

Щодо вимоги про переклад документів на українську мову попередні судові інстанції не перевірили доводи позивача з приводу того, що лише 19 серпня 2013 року позивачем отримано лист відповідача від 16 серпня 2013 року, у якому зобов'язано надати до 20 серпня 2013 року ряд первинних документів, в тому числі завірені копії документів перекладених на українську мову щодо взаємовідносин з LION Spezialtransport GMBH (Німеччина) й нерезидентами підрядниками, на який позивачем надано пояснення та копії усіх документів, отриманих від нерезидентів, перекладених на українську мову.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що за змістом пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні». Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

Разом з тим, чинне законодавство не містить вимог щодо особи, яка здійснює автентичний переклад документу, складеного іноземною мовою. Не містить таких і вимог Податковий кодекс України.

Також слід зазначити, що норми ПК України не виключають право особи на віднесення сум до витрат у випадку не завірення автентичного перекладу первинного документу Торгово-промисловою палатою.

Разом з тим, суди, посилаючись лише на окремий дефект первинних документів, не перевіривши самої суті господарських операцій, зробили висновок про не пов'язаність отриманих від LION Spezialtransport GMBH послуг з веденням господарської діяльності позивачем; при цьому суди не витребували належних доказів та фактично не перевірили обставини використання позивачем отриманих від нерезидента послуг у власній господарській діяльності, наявності у позивача ділової мети при здійсненні вказаних господарських операцій.

Щодо висновків ДПІ та судів першої та апеляційної інстанцій про те, що амортизаційні витрати на об'єкт амортизації - вартість ремонтів транспортних засобів, отриманих у тимчасове користування нараховані та віднесені до складу витрат в порушення вимог пункту 144.1 статті 146, пункту 146.1 статті 146 ПК України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, ДПІ встановлено, що у ТОВ «ТІМ-Спецтранс» на позабалансовому рахунку 025 «ТМЦ» рахуються тимчасово ввезені від компанії LION Spezialtransport GMBH напівпричепи загальною вартістю 719362,40 грн. До складу витрат віднесені амортизаційні витрати в сумі 246343 грн., що нараховані на об'єкт амортизації - витрати на їх ремонт та поліпшення.

Разом з тим, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач в обгрунтування неправомірності висновків ДПІ, посилався на те, що жодних ремонтних робіт та витрат на ремонтні роботи напівпричепів, отриманих від LION Spezialtransport GMBH, він не здійснював, в підтвердження чого надавав докази. Також ТОВ «ТІМ-Спецтранс» зазначало про те, що суми вартості ремонтів причепів, що увійшли до складу вартості основних засобів, які амортизуються, склалися до вступу в дію (1 квітня 2011 року) ПК України, за змістом пункту 6 підрозділу 4 Перехідних положень якого для визначення переліку об'єктів основних засобів з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Як зазначав позивач, з 1 квітня 2011 року проводилось нарахування амортизації на основні фонди за даними інвентаризаційного опису від 1 квітня 2011 року №1, в якому відображено вартість ремонту напівпричепів, що підлягала амортизації відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний до 1 квітня 2011 року.

Наведені твердження позивача залишилися поза увагою попередніх інстанцій. Натомість, суди, вирішуючи спір по суті, прийняли до уваги лише наведенні ДПІ в акті перевірки дані, без офіційного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 3 вересня 2013 року №0017271705/2291, то суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, досліджували правовідносини позивача та ОСОБА_6, незважаючи на те, що в акті перевірки відповідач посилався на допущення позивачем порушень під час правовідносин з ОСОБА_7.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас судам варто враховувати при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Спецтранс» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко