Ухвала

від 19.08.2014 по справі 816/2089/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 р.Справа № 816/2089/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2014р. по справі № 816/2089/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профстальпроект"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Профстальпроект", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року № НОМЕР_1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ТОВ "Профстальпроект" (код ЄДРПОУ 35295283) зареєстроване як юридична особа 27 липня 2007 року (номер запису: 1 588 102 0000 006879), є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідно до відомостей ЄДР, основними видами господарської діяльності позивача є виробництво металообробних машин; кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

У період з 14 січня 2014 року по 20 січня 2014 року ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "ТД "Українські метали".

Результати перевірки оформлені актом від 25 січня 2014 року № 357/16-01-15-01/35295283 (т.1 а.с. 12-24).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті за вересень 2012 року на 3102,00 грн., та завищено податковий кредит за вересень 2012 року на 3102,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки від 25 січня 2014 року № 357/16-01-15-01/35295283, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (т.1 а.с. 25-30).

За результатами розгляду заперечень платника плодатку ДПІ у м. Полтаві підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення ТОВ "Профстальпроект" вимог податкового та цивільного законодавства (т.1 а.с. 31-36).

З посиланням на висновки акту перевірки від 25 січня 2014 року № 357/16-01-15-01/35295283 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3102,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1551,00 грн. (а.с. 10).

Позивач, не погодившись із правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року № НОМЕР_1, оскаржив останнє в адміністративному порядку (а.с. 37-41, 48-52).

За результатами розгляду поданих ТОВ "Профстальпроект" скарг вищі контролюючі органи залишили скарги платника податків без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 42-47, 53-56).

З дослідженого акту перевірки та рішень, прийнятих за результатом адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "ТД "Українські метали", котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки акту невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що контрагент-постачальник вказаного суб'єкта господарювання ТОВ "Феріт Д", протягом 2011-2012 року здійснював діяльність з надання податкової вигоди третім особам, податковий кредит та валові витрати зазначеного підприємства за період, охоплений перевіркою, не підтверджено та встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість за операціями з купівлі-продажу товарів (послуг) протягом 2011-2012 років. Поставлені позивачу за господарськими договорами товари ТОВ "ТД "Українські метали" надійшли останньому від ТОВ "Феріт Д", з огляду на що реальність здійснення операцій між ТОВ "Профстальпроект" та ТОВ "ТД "Українські метали" контролюючий орган вважає сумнівною.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 15 березня 2011 року між ТОВ "Профстальпроект" (Покупець) та ТОВ "ТД "Українські метали" (Продавець) укладено договір поставки № 03/15-11 (т. 1 а.с. 247-248).

Згідно умов вказаного Договору Продавець зобов'язується передати Покупцю у обумовлений строк у власність Продукцію, а Покупець зобов'язується її прийняти та оплатити. Продавець поставляє Покупцю Продукцію окремими партіями. На кожну партію Продукції оформлюється окрема Специфікація.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що перевезення товару здійснюється покупцем власними силами.

Право власності на товар набувається покупцем в момент фізичного отримання продукції.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "ТД "Українські метали" покупцю виставлено рахунки-фактури.

За наслідками здійснення господарської операції позивача з ТОВ "ТД "Українські метали" останнім виписано податкові накладні, містять адресу місцезнаходження замовника та підрядника, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. (т. 2 а.с. 2-3).

На підтвердження отримання товару, обумовленого договором від 15 березня 2011 року № 03/15-11, позивачем надано видаткові накладні (т. 2 а.с. 1, 4), звіти про рух ТМЦ (т. 2 а.с. 8-12).

Надані позивачем платіжні доручення (т. 1 а.с. 249-250, т. 2 а.с. 5-7), засвідчують факт виконання ТОВ "Профстальпроект" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

З приводу доводів контролюючого органу про те, що видаткова накладна № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року (т. 2 а.с. 4) не містить посади, прізвища та ініціалів особи зі сторони покупця, відповідальної за здійснення господарських операцій, що не дає змогу її ідентифікувати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії довіреності встановлено, що в ній вказано посаду, прізвище та ініціали особи зі сторони покупця, відповідальної за здійснення господарської операції. Копією зазначеного документа підтверджено, що видаткова накладна № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року містить номер та дату довіреності (№ 205 від 11 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 127).

На підставі копії дослідженої довіреності та запису з книги довіреностей (т. 1 а.с. 128) слідує, що товар за видатковою накладною № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року отримано директором ТОВ "Профстальпроект" ОСОБА_1

Крім того, ДПІ у м. Полтаві посилається на те, що у вищевказаній видатковій накладній № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року в графі опису товару здійснено необумовлене виправлення, що є порушенням пункту 4.1 розділу 4 Положення документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна № 88 від 24 травня 1995 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що у видатковій накладній № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року (т. 2 а.с. 4) у графі найменування товару вказано "Круг 210", а не "Круг 201", як помилково зазначає працівник контролюючого органу в акті перевірки. Правильність найменування товару "Круг 210" підтверджується також Звітом про рух ТМЦ за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2013 року по рахунку 201 (т. 1 а.с. 138).

Крім того, вартість та вага, вказаних у видатковій накладній № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року відповідає критеріям вказаним у звіті.

Щодо припису "з врахуванням порізки", позивачем надані пояснення, з яких слідує, що "Круг 210" - це металевий брус, діаметр якого становить 210 мм. Стандартна довжина - металевого бруса - 6 м, вага - 1,7 т. У зв'язку з виробничою необхідністю підприємству позивача знадобилось 2 м вказаного товару, що зумовило додаткові витрати на порізку та призвело до збільшення загальної вартості. Крім того, даний припис здійснюють з виробничих міркувань.

Щодо розбіжностей між сумами, зазначеними у видатковій накладній, податкових накладних, платіжному дорученні № 874 від 10 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 129) та банківській виписці за 10 вересня 2012 року, позивач надав акт звірки взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ "ТД "Українські метали" за період з 01 січня 2012 року по 11 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 130).

З наведеного акту вбачається наявність дебіторської заборгованості на початок періоду, охопленого перевіркою. Тобто, розбіжності у вищевказаних документах пояснюються раніше існуючою переплатою, що не вплинуло на податковий кредит позивача.

Посилання відповідача на наявність невідповідностей найменування товару, кількості та ціні зазначеного в податкових накладних № 3 від 10 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 131), № 4 від 11 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 133) відомостям видаткової накладної № РН-0000018 від 11 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 132), спростовуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних документів.

Так, згідно видаткової накладної № РН-0000019 від 19 вересня 2012 року (т.1 а.с. 164) на загальну суму 13246,50 грн., одним з найменувань придбаного позивачем у ТОВ "ТД "Українські метали" товару є "труба 60x6" в кількості 0,055 т, вартістю 591,25 грн. (без ПДВ), фактичне надходження зазначеного товару на виробничий склад позивача підтверджено регістром бухгалтерського обліку "Звіт про рух ТМЦ" по рахунку № 201, де зазначено у вересні надходження на виробничий склад даного виду товару (т.1 а.с. 191).

Щодо факту транспортування товару колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Профстальпроект" та ТОВ "Транспортна компанія "САТ" 10 січня 2011 року укладено договір на перевезення вантажів № 3834 від (т. 2 а.с. 13-14),

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунок на оплату за перевезення вантажу від 12 вересня 2012 року № ПТ0008918, акт здачі прийняття-робіт від 13 вересня 2012 року між позивачем та перевізником, платіжне доручення № 880 від 12 вересня 2012 року на підтвердження оплати послуг (т.1 а.с.64-66).

Частиною 2 ст.48 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних та накладних на вантаж (а.с. 166 т. 1, а.с. 17, 18, т.2), які засвідчують факт фізичного переміщення придбаної продукції.

Посилання контролюючого органа на те, що ТТН № ДП 0348262 від 11 вересня 2012 року не містить повного опису товару (у графі найменування вантажу зазначено "метал чорний"), відхиляються судом з урахуванням того, що "метал чорний" - це загальна назва сталевого металопрокату, що не суперечить суті транспортованого товару.

У ТТН №ДП 0251497 від 27 вересня 2012 року контролюючий орган вбачає неточність у зазначені дати доставки товару (придбаний товар доставлено позивачу пізніше, ніж було виписано видаткову накладну).

Проте, з дослідженої товарно - транспортної накладної, не вбачається ознак неправомірності, оскільки умовами Договору перевезення вантажів (пункт 2) від 10 січня 2011 року № 3834 (т. 1 а.с 62-63) допускається, що строк відправки товару може бути дещо затримано на складі постачальника. Крім того, покупець уповноважений отримати товар на складі перевізника у зручний для себе час (пункт 3 Договору перевезення вантажів).

Таким чином, надані ТОВ "Профстальпроект" документи для перевірки, а саме: договір з постачальником, рахунки, видаткові, податкові накладні, документи, які підтверджують перерахування коштів, ТТН, калькуляції на списання матеріалів, а також документи, що підтверджують реалізацію придбаного у ТОВ "ТД "Українські метали" товару свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ТД "Українські метали".

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеним вище контрагентом, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту перевірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2014р. по справі № 816/2089/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя

ОСОБА_2 Судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4