Рішення

від 20.08.2014 по справі 910/8694/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8694/13 20.08.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле», м.Київ, 19124549

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», м.Київ, ЄДРПОУ 33630504

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Компанії «Інфотекс Н.В.» (Infotex N.V.), Ангілья, Британська Вест-Індія, реєстраційний номер 2061128

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Головуючий суддя Любченко М.О.

суддя Головіна К.І.

суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача: Качмар О.Й. - по дов.

від відповідача: Клітна А.В. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», м.Київ про визнання недійсним рішення від 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», яке оформлене протоколом №14/05-10 від 14.05.2010р., про продаж належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» земельної ділянки площею 4,0420 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0005, цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торгово-офісних об'єктів з підземним паркінгом, що розташована за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул.Горького, 52-54, та про надання директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» Спатарю С.А. повноважень на укладення від імені товариства договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що загальні збори відповідача 14.05.2010р. були проведені без належного повідомлення позивача про дату та час проведення таких зборів. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для визнання недійсними рішень, які були прийняті під час проведення зазначених зборів вищого органу управління господарського товариства, і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у поясненнях №01-34/238 від 26.05.2014р. зазначив, що оскільки у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» порушенно провадження у справі про банкрутство, інтереси вказаного учасника представляє арбітражний керуючий, якому всю документацію, що стосується діяльності суб'єкта господарювання, від попереднього арбітражного керуючого передано не було. Отже, належних доказів повідомлення заявника про проведення загальних зборів учасників, під час яких і було прийняте оспорюване рішення, останній представити не має можливості.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Компанію «Інфотекс Н.В.».

Третя особа пояснень по суті спору не надала, у судове засідання 20.08.2014р. не з'явилась, представника не направила, проте, за висновками суду, вказаний учасник судового процесу належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Законом України №2052-III від 19.10.2000р. було ратифіковано Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладену 15.11.1965р. в м.Гаага, до якої приєдналась, у тому числі, Великобританія, на території якої знаходиться Компанія «Інфотекс Н.В.» (Infotex N.V.).

За змістом ст.1 вказаного нормативного акту Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до ст.2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав.

Статтями 2, 3 вказаної Конвенції передбачено, що кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Оскільки при приєднанні до Конвенції державою Великобританія було заявлено заперечення проти вручення документів безпосередньо поштою або через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб Запитуваної Держави згідно зі ст.10 Конвенції, 21.10.2013р. відповідно до п.«а» ст.5 Конвенції господарським судом м.Києва було складено судове доручення про вручення Компанії «Інфотекс Н.В.» відповідного процесуального документу та позовної заяви по справі, які було викладено англійською мовою та направлено до Королівського суду.

12.11.2013р. на адресу господарського суду м.Києва надійшов лист Королівського суду Великобританії, яким було повернуто без виконання прохання судового органу України, оскільки вручення документів на території Ангільї не відноситься до компетенції Королівського суду.

За таких обставин, господарським судом м.Києва 13.11.2013р. було направлено на адресу Реєстратора Верховного суду Великобританії прохання від 21.10.2013р. про вручення Компанії «Інфотекс Н.В.» процесуального документу та позовної заяви по справі.

Попри таке, станом на дату проведення судового засідання, призначеного на 20.08.2014р., до господарського суду м.Києва не надійшло жодного підтвердження про вручення Компанії «Інфотекс Н.В.» направлених документів.

Відповідно до ч.2 ст.15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:

a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

б) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

в) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Суд зазначає, що процесуальний документ було передано третій особі одним із способів, передбачених Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, а саме відповідно до п.«а» ст.5 вказаного міжнародного договору. Проте, незважаючи на усі зусилля господарського суду м.Києва від Компанії «Інфотекс Н.В.» не було отримано пояснень по суті спору.

Наразі, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, з дати направлення господарським судом м.Києва прохання до Реєстратора Верховного суду минуло понад шість місяців, а тому, за висновками суду, можливо прийняти рішення у розглядуваній справі без участі Компанії «Інфотекс Н.В.» в порядку ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Крім того, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Як вже зазначалось, ст.77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що з дати направлення прохання минуло понад шість місяців, приймаючи до уваги положення ст.69 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, з огляду на приєднання Великобританії до вказаного міжнародного договору, господарський суд м.Києва вважає за можливе розглянути дану справу по суті в судовому засіданні 20.08.2014р. без участі третьої особи, за відсутності її пояснень по суті спору. При цьому, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За приписами ст.1 ст.140 Цивільного кодексу України, ст.80 Господарського кодексу України та ч.1 ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Відповідно до п.1.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» учасниками товариства є Компанія «Інфотекс Н.В.» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле».

Як встановлено судом, статутний капітал відповідача розподілено наступним чином: 90% належить Компанії «Інфотекс Н.В.» та 10% - Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» (п.7.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест»).

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.145 Цивільного кодексу України та ст.58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У п.п.10.1, 10.4.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» зазначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасникі, що володіють у сукупності 60% голосів.

Пунктом 10.4.2 статуту відповідача передбачено, що з питань визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна суб'єкта господарювання, при вирішенні питання про ліквідацію, про виключення учасника рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників.

Як свідчать матеріали справи, 14.05.2010р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», результати яких було оформлено протоколом №14/05 10.

Виходячи зі змісту зазначеного протоколу під час проведення вказаних загальних зборів був присутній один учасник, Компанія «Інфотекс Н.В.», частка у статутному капіталі якого становить 90%.

14.05.2010р. загальними зборами учасників з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» були прийняті рішення про:

1) про обрання голови та секретаря загальний зборів учасників товариства;

2) про продаж товариством нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 4,042 га,

цільовим призначенням для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торгово-офісних об'єктів з підземним паркінгом, яка розташована на вул.Горького, 52-54 у Голосіївському районі м.Києва, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:005.

3) про надання повноважень на проведення і підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна та інших документів, необхідних для врегулювання та оформлення відносин, пов'язаних із цим правочином, директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» Спатарю С.А.

При цьому, за змістом протоколу та пояснень позивача, на спірних загальних зборах 14.05.2010р. повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» присутнім не був.

За таких обставин, посилаючись на те, що спірні рішення загальних зборів Товариства обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», на думку заявника, було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» звернулось до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Пунктом 19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що у рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Тобто, діючим законодавством учаснику надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси, у випадку недотримання встановленої процедури їх скликання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів як учасника під час проведення загальних зборів учасників відповідача, на яких прийнято оспорюване рішення.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За приписами ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Аналогічні повноваження учасників товариства закріплено у п.6.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест».

Згідно зі ст.61 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного (складеного) капіталу.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

З п.п.10.2.1, 10.2.2 статуту Товариства обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» в редакції, яка була чинна під час проведення спірних загальних зборів, вбачається, що учасники повідомляються про проведення загальних зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення цих зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання зборів вищого органу управління господарського товариства. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного.

Як вже зазначалось, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» не було належним чином повідомлене про проведення 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», внаслідок чого було порушено його право на участь в управлінні господарським товариством.

Ухвалами господарського суду від 05.08.2013р., від 14.05.2014р., від 18.06.2014р., 23.07.2014р. відповідача та третю особу було зобов'язано надати докази повідомлення позивача про проведення спірних загальних зборів. Проте, витребуваних судом документів, ані відповідачем, ані третьою особою не надано.

Таким чином, дійсно, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» про проведення 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест».

Досліджуючи питання повідомлення учасників про проведення зборів вищого органу товариства, судом прийнято до уваги пояснення №01-34/238 від 26.05.2014р. відповідача, в яких останній наголошував, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» перебуває у стані банкрутства, управління останнім здійснює ліквідатор, проте, всупереч неодноразовим вимогам арбітражного керуючого бухгалтерські та інші документи щодо господарської діяльності відповідача колишнім ліквідатором надано не було. На підтвердження таких звернень відповідачем представлено до матеріалів справи листи №25-03/13 від 25.03.2013р. та №21/11-13 від 21.11.2013р.

Одночасно, за роз'ясненнями Верховного Суду України, які наведені в п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Пунктом 21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них учасників товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Як вже зазначалось, відповідно до п.7.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» належить 10% вартості статутного капіталу, тоді як іншому учаснику, Компанії «Інфотекс Н.В.», представник якої був присутній під час проведення спірних загальних зборів, належить частка у розмірі 90% статутного капіталу відповідача.

Отже, за висновками суду, присутність під час проведення 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле», якому належить частка у 10%, не могла б істотно вплинути на обговорювання питань порядку денного і кардинально змінити результати голосування та, відповідно, прийняття оскаржуваного рішення. Аналогічну позицію, зокрема, щодо того, що неучасть учасника, якому належить 24,2 %, у зборах не могла вплинути на результати голосування, оскільки на зборах зареєструвались учасники (представники учасників), які володіють в сукупності 75,8 % голосів, що по всіх питаннях голосували одностайно, наведено у постанові від 02.10.2013р. Вищого господарського суду України по справі №15/5026/779/2012.

Одночасно, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що заявнику не може бути відмовлено у задоволенні відповідних вимог тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами акціонерів рішень, оскільки вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням, що повністю узгоджується з Рекомендаціями №04-5/14 від 28.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин».

При цьому, суд зазначає, що ухвалою від 14.05.2014р. позивача було зобов'язано надати докази на підтвердження тих обставин, що заявник приймав участь у загальних зборах відповідача, які проводились з 2007р. по 2010р., а також докази того, що присутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» 14.05.2014р. на загальних зборах відповідача могла істотно вплинути на факт прийняття вищим органом товариства спірного рішення.

Наразі, в обгрунтування тверджень про активну участь в управлінні товариством і можливість координально змінити, у разі присутності, хід голосування, а отже і прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» оспорюваного рішення, позивач представив до матеріалів справи протоколи №5 від 10.05.2007р., №6 від 16.07.2007р., №7 від 17.07.2007р., №8 від 10.10.2007р., №9 від 11.10.2007р., №10 від 11.10.2007р., №11 від 11.10.2007р., №13 від 16.09.2008р., №14 від 12.11.2008р., №15 від 12.12.2008р., №17 від 26.01.2009р., №19 від 12.05.2009р., №20 від 26.08.2009р., №21 від 01.10.2009р., №22 від 13.10.2009р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест»

Однак, після проведення ґрунтовного аналізу зазначених протоколів, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» дійсно приймало участь у проведенні зборів вищого органу управління відповідача.

Проте, зі змісту наведених протоколів не вбачається активних виступів представника позивача, надання ним будь-яких заперечень з приводу позиції іншого учасника товариства.

Одночасно, з представлених заявником протоколів судом встановлено, що рішення з усіх питань порядку денного у всіх випадках приймались одноголосно, жодного разу представник позивача не виступав проти ухвалення будь-якого з рішень та не голосував проти.

З наявних протоколів не вбачається, що на зборах, які проводились впродовж 2007-2009 років, позивач своїми промовами, запереченнями, речами, тощо вплинув на результати голосування Компанією «Іфотекс Н.В.» за наявності у останньої протилежних позицій відносно певних питань.

Інших належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у заявника, у разі присутності під час зборів вищого органу господарського товариства, фактичної можливості своїми пропозиціями, промовами, тощо суттєво вплинути на хід обговорення питань порядку денного спірних загальних зборів відповідача та результати голосування по оспорюваним питанням, позивачем до матеріалів справи не представлено.

При цьому, судом також прийнято до уваги, що у судовому засіданні 04.06.2014р. позивач наголосив, що метою звернення до суду з розглядуваним позовом є подальше забезпечення можливості визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,0420 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0005, цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торгово-офісних об'єктів з підземним паркінгом, що розташована за адресою: вул.Горького, 52-54 у Голосіївському районі м.Києва.

Проте, за висновками суду, таке обгрунтування позовних вимог є безпідставним, оскільки як вказувалось вище, при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним рішень вищого органу управління господарського товариства, заявником повинно бути доведено порушення його прав саме як учасника суб'єкта господарювання. Тоді, як в даному випадку фактично дії позивача направлені на захист свого цивільно-правового інтересу як кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», а ні яким чином не своїх корпоративних прав.

Крім того, господарський суд зазначає, що з п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вбачається , що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації .

Наразі, як вже зазначалось, підставою розглядуваних позовних вимог є саме той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» не було обізнане про проведення 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест».

Тобто, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність безумовної підстави для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними.

Таким чином, за висновками господарського суду, враховуючи всі фактичні обставини справи, неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» про проведення спірних загальних зборів, не є достатньою і беззаперечною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», яке оформлене протоколом №14/05-10 від 14.05.2011р. Аналогічну позицію наведено у постановах від 30.10.2012р. та від 20.02.2013р. Вищого господарського суду України по справах №5028/13/13/2012 та №5024/1142/2012.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Верховного Суду України і Вищого господарського суду України, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» про визнання недійсним рішення від 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», яке оформлене протоколом №14/05-10 від 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», про продаж належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» земельної ділянки площею 4,0420 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0005, цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торгово-офісних об'єктів з підземним паркінгом, що розташована за адресою: вул.Горького, 52-54 у Голосіївському районі м.Києва, та про надання директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» Спатарю С.А. повноважень на укладення від імені товариства договору купівлі-продажу земельної ділянки, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», м.Київ про визнання недійсним рішення від 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», яке оформлене протоколом №14/05-10 від 14.05.2010р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест», про продаж належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» земельної ділянки площею 4,0420 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0005, цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торгово-офісних об'єктів з підземним паркінгом, що розташована за адресою: вул.Горького, 52-54 у Голосіївському районі м.Києва, та про надання директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» Спатарю С.А. повноважень на укладення від імені товариства договору купівлі-продажу земельної ділянки.

У судовому засіданні 20.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.08.2014р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Головіна К.І.

Суддя Сташків Р.Б.