Постанова

від 12.08.2014 по справі 911/945/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа№ 911/945/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Галай О.О. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" на рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014р. (дата підписання 05.05.2014р.)

по справі №911/945/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ"

про стягнення 75 649,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ", в якому просило суд стягнути з відповідача 75 649,05 грн. заборгованості за Договором поставки від 17.10.2012р. № 10-014, з яких: 53113,29 грн. основного боргу, 1268,10 грн. 3% річних, 3472,31 грн. пені та 17795,35 грн. штрафу.

22.04.2014р. до господарського суду Київської області позивачем подано Заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із здійсненням відповідачем часткового погашення боргу, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 44613,29 грн. - основного боргу, 1268,10 грн. - 3% річних, 3472,31 грн. - пені та 17795,35 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/945/14 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" 44613,29 грн. основного боргу, 1006,40 грн. процентів річних, 3377,36 грн. пені, 17795,35 грн. штрафу, 1817,30 грн. судового збору; в іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області 29.04.2014р. та направити справу на новий розгляд.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що до утворення грошової заборгованості перед позивачем призвела нестабільна політична ситуація в країні та скрутне матеріальне становище відповідача, та зазначає, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Разом із апеляційною скаргою заявник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2014р. у справі №911/945/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/945/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.08.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, а судді Станіка С.Р. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Хрипун О.О.

12.08.2014 представником позивача, через відділ документального забезпечення суду, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання 12.08.2014р. представник позивача з'явився. Представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" (покупець) було укладено Договір поставки № 10-014 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти та передавати протягом строку дії договору покупцю якісні мастильні матеріали торгівельної марки "MOBIL" - надалі товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент (номенклатура) і ціна товару вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).

Кількість товару, що зобов'язується придбати покупець, становить не менше 300 літрів на місяць (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі заявки покупця.

У відповідності до п. 4.3 Договору товар поставляється і передається покупцю не пізніше 5 календарних днів з дати надходження замовлення з боку покупця.

Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, що асортимент (номенклатура), ціна за одиницю, загальна кількість і вартість партії товару вказується в накладній.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України.

Згідно з п. 5.2 Договору покупець оплачує поставлений та фактично отриманий ним товар протягом 30 календарних днів з дати її фактичної передачі на склад покупця, що підтверджується видатковою накладною.

Договір укладено строком на 24 місяці (п 9.2 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар на суму 59317,85 грн. по видатковим накладним № 3414 від 13.02.2013р. на суму 41 136,97 грн. та № 28320 від 24.10.2013р. на суму 18180,88 грн., за який відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим борг відповідача за поставлений товар становить 44 613,29 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання 1268,10 грн. 3% річних, 3472,31 грн. пені та 17795,35 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 59317,85 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3414 від 13.02.2013р. на суму 41 136,97 грн. та № 28320 від 24.10.2013р. на суму 18180,88 грн.

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, борг відповідача становить 44 613,29 грн., що ним не заперечується.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що факт порушення відповідачем умов Договору встановлений, останнім не спростований, доказів погашення заборгованості за Договором в сумі 44 613,29 грн. відповідач не надав, таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 613,29 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі порушення термінів розрахунків за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, від суми своєчасно несплачених коштів за кожен день прострочення,

Згідно з п. 8.3 Договору у разі прострочення розрахунку за поставлений товар на строк більше ніж на 10 днів покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 30% від суми простроченого платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача 3472,31 грн. пені та 17795,35 грн. штрафу.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими на суму 3 377,36 грн., а штрафу на заявлену суму 17795,35 грн.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті товару підтверджується матеріалами справи, перевіривши розрахунок пені та штрафу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3 377,36 грн. пені та 17795,35 грн. штрафу згідно із здійсненим судом першої інстанції перерахунком.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 268,10 грн. - 3 % річних.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу про стягнення 3% річних на суму 1 006,40 грн. згідно із здійсненим судом першої інстанції перерахунком.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі про те, що до утворення грошової заборгованості перед позивачем призвела нестабільна політична ситуація в країні та скрутне матеріальне становище відповідача, та, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати в окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18).

Проте, відповідач не обґрунтував належними доказами винятковість обставин, які призвели до порушення ним умов договору, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. При цьому посилання відповідача на його скрутне матеріальне становище, яке не підтверджено належними та допустимими доказами не може бути підставою для зменшення розміру неустойки. Інших доводів винятковості обставин, які призвели до порушення умов договору, відповідачем не наведено.

Крім того, судова колегія зазначає, що клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем до суду першої інстанції не подавалось.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант АВ" на рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/945/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/945/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/945/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

О.О. Хрипун