Постанова

від 28.08.2014 по справі 916/451/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р.Справа № 916/451/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Привроцька А.А. (за довіреністю),

від відповідача - Шубинський Ю.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія»

на рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2014р.

у справі № 916/451/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія»

про стягнення 34 241, 36 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 28.08.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена Україна» (далі - ТОВ «Селена Україна», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» (далі - ТОВ «Лука і Компанія», відповідач) суму основного боргу - 28 602, 50 грн., проценти у розмірі 2 108,39 грн., збитки від інфляції - 707,33 грн., пеню - 2 823,14 грн. та судовий збір в сумі 1 872,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів №52 від 29.09.2011р. не розрахувався в повному обсязі та своєчасно у встановлені договором строки за придбаний товар, а тому повинен сплатити борг, пеню передбачену умовами договору, понесені позивачем втрати від інфляції та 3 % річних, нарахування яких передбачено умовами договору і ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2014р. по справі № 916/451/14 позовні вимоги ТОВ «Селена Україна» задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 16 533, 31 грн. - основного боргу, 2 171,48 грн. - пені, 1 301,30 грн. - 3 % річних, 139,92 грн. - інфляційних втрат та 1 075,00 грн. - витрат по сплаті. В решті позову відмовлено.

Рішення прийнято із застосуванням ст. ст. 525, 526, 530 , 551, 610, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230, 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ТОВ «Лука і Компанія» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмовити позивачу в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач послався на ч. 1 ст. 631 ЦК та зазначив, що позивач на момент подання апеляційної скарги так і не поставив на склад ТОВ «Лука і Компанія» товар на суму 16 533,00 грн., у зв'язку з цим, на думку відповідача, ТОВ «Селена Україна» безпідставно нарахувало йому штрафні санкції.

В судовому засіданні 28.08.2014р. представник відповідача надав пояснення якими підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити останню.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2014р. надала пояснення, якими підтримала доводи викладені у відзиві та просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що 28.08.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Селена Україна» надійшло клопотання про витребування у ДПІ в Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області додаткові докази, до цього клопотання також були прикріпленні додаткові документи, які позивач просив залучити до матеріалів справи. Заслухавши думки представників сторін, щодо зазначеного клопотання, судова колегія його відхилила з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», з ч. 2 статті 4 3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 ст. 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів, при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, згідно з п.2 ч. 1 ст. 38 ГПК України у клопотанні про витребування доказів, повинно бути зазначено зокрема, обставини, що перешкоджають його наданню.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що вищезазначене клопотання позивача про витребування документів не було заявлено в суді першої інстанції не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості, а тому підстави для задоволення заявленого клопотання - відсутні відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 101 ГПК України, у зв'язку з чим, дане клопотання підлягає відхиленню і поверненню позивачу з доданими до нього копіями додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 29.09.2011р. між ТОВ «Селена Україна» (продавець) та ТОВ «Лука і Компанія» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 52 (Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - продукцію будівельної хімії, будматеріали та супутні товари, в тому числі, (але не виключно) вказані в прайс-листах, в асортименті та по цінам, вказаним в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Загальна сума Договору встановлюється як вартість усього переданого Продавцем Покупцю товару, згідно умов даного Договору (п. п. 1.1., 2.3. договору).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.3. Договору сторонами погоджено, що товар доставляється Покупцю силами, засобами та за рахунок Продавця до місцезнаходження Покупця за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 128, або місце доставки товару погоджується сторонами в Заявках або Додатках до даного договору, що становлять його невід'ємну частину. Моментом продажу товару вважається дата, вказана у відповідній видатковій накладній або у відповідному товарному документі про отримання товару Покупцем.

Оплата за цим Договором здійснюється Покупцем не пізніше 45 календарних днів з дня отримання товару. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. З метою обліку оплачені Продавцю суми зараховуються у порядку, передбаченому чинним законодавством та в порядку черговості за накладними відповідно до часу передачі товару (п. п. 6.1., 6.3., 6.4. Договору).

Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення платежу (у новій редакції, згідно протоколу розбіжностей до Договору купівлі-продажу № 52 від 29.09.2011р.).

Пунктом 12.1 Договору встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині проведення фінансових розрахунків - до закінчення таких розрахунків.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за період дії вищевказаного договору (з 29.09.2011р. до 31.12.2011р.), позивач на виконання умов договору купівлі-продажу поставив відповідачу товар на загальну суму 64 008,82 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № РН-0003184 від 04.10.2011р. на суму 40 286,15 грн., № РН-0003361 від 17.10.2011р. на суму 11 231,74 грн., № РН-0003898 від 23.11.2011р. на суму 4 597,08 грн., № РН-0003899 від 23.11.2011р. на суму 7 893,85 грн..

Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні, які були підписані без зауважень та претензій повноважними представниками сторін та скріплені печатками, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу).

Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, всього на суму 47 475,51 грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи виписок АТ „ОТП Банк", м. Київ (оплати відповідача здійснені після укладення договору) 23.11.2011р. - 15 475,51 грн., 15.12.2011р. - 10 000,00 грн., 13.01.2012р. - 10 000,00 грн., 03.02.2012р. - 5 000,00 грн., 20.03.2012р. - 5 000,00 грн., 21.10.2013р. - 1 000,00 грн., 18.11.2013р. - 1 000,00 грн..

В порушення умов зазначеного договору купівлі-продажу відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, доведеною матеріалами справи є заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по договору купівлі-продажу №52 від 29.09.2011р. в розмірі 16 533,31 грн. та в цій частині господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що господарський суд вірно встановив, що видаткові накладні: № РН-0000926 від 17.05.2011р, № РН-0001140 від 31.05.2011р., № РН-0001430 від 22.06.2011р., № РН-0002726 від 07.09.2011р. не є доказами поставки товару відповідачу саме за договором купівлі-продажу товарів № 52 від 29.09.2011р., оскільки п. 12.1. Договору чітко встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., тоді, як вказані поставки товару здійснювались до укладення даного договору та, таким чином, поза його рамками. З цієї ж підстави судом не прийняті до уваги накладні на повернення товару № 1 від 08.09.2011р. Також, господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги накладну на повернення постачальнику товару № 7 від 07.10.2013р. на суму 4 210,04 грн., оскільки остання не містить переліку товарів, поставлених за відповідними цінами згідно накладних: № РН-0003184 від 04.10.2011р. № РН-0003361 від 17.10.2011р. № РН-0003898 та № РН-0003899 від 23.11.2011р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивачем за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла висновку, що у розрахунках 3% річних та індексу інфляції позивачем були допущені помилки, які господарський суд виправив та з якими судова колегія погоджується, оскільки суд першої інстанції перерахував їх арифметично і методологічно вірно.

Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, що відповідає умовам договору, а саме п.8.2. (у новій редакції, згідно протоколу розбіжностей до Договору купівлі-продажу № 52 від 29.09.2011р.).

Враховуючи вказану умову Договору та встановлений судом факт не здійснення відповідачем оплати за отриманий за договором товар, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок цього стягнення (з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 171,48 грн. за період з 19.11.2011р. (дата коли зобов'язання повинно було бути виконано) по 07.07.2012р. (кінцевий строк нарахування пені).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволено вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2 171,48 грн., 3 % річних в сумі - 1 301,30 грн. та суму інфляційних втрат - 139, 92 грн.

Посилання скаржника на порушення позивачем процедури досудового врегулювання спору є необґрунтованими та хибними, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. № 15-рп/2002 встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, правосуддя здійснюється виключно судами. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятим до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.08.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.