Постанова

від 20.08.2014 по справі 826/10460/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2014 року 09:03 № 826/10460/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю МБТ Трейд доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МБТ Трейд звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якій просить визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014, №100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014, №100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014, №100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014.

Ухвалами суду від 24.07.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 30.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів на підтвердження обґрунтованості обраного методу визначення митної вартості.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

14.01.2014 між позивачем (імпортер, дистриб'ютор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зелмер ПРО (продавець) укладено договір купівлі-продажу № UA/001/ /2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а імпортер - дистриб'ютор зобов'язується придбати у власність та оплатити у встановлені терміни Товари в певному асортиментів, зазначеному в рахунках з метою їх наступного оптового та роздрібного перепродажу на території (України). Конкретне найменування, асортимент, кількість, вартість та інші характеристики товарів зазначаються в конкретних Замовленнях імпортера - дистриб'ютора на поставку товару.

Протягом січня - лютого 2014 до митного оформлення позивачем подано наступні митні декларації: від 30.01.2014 № 100250001/2014/006766, від 11.02.2014 № 100250001/2014/007390, від 10.02.2014 № 100250001/2014/007270, від 14.02.2014 № 100250001/2014/007605, від 17.02.2014 № 100250001/007750, від 17.02.2014 № 100250001/2014/007755, від 17.02.2014 № 100250001/2014/007732, від 25.02.2014 № 100250001/2014/008189, від 25.02.2014 № 100250001/2014/008213.

До кожної з вказаних вище митних декларацій позивачем додано: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами (код 1602); міжнародну автомобільну накладну (код 2730); книжку МДП (Carnet TIR) (код 2950); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007); документ, що підтверджує вартість страхування (код 3008); інвойс (код 3105); пакувальний лист (код 3141); доповнення до зовнішньоекономічного договору (код 4103); зовнішньоекономічний контракт від 14.01.2014 № UA/001/ / 2014 (код 4104); договір про надання послуг митного брокера (код 4207); договір (контракт) на перевезення від 31.08.2012 № 07/07/2012 (код 4301); декларація про походження товару (код 7014).

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За наслідками розгляду поданих документів митним органом прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів: №100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014, №100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014, №100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014, №100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 31.01.2014 № 100250001/2014/000030/2, від 19.02.2014 № 100250001/2014/000045/2, від 11.02.2014 № 100250001/2014/000037/2, від 19.02.2014 № 100250001/2014/000046/2, від 25.02.2014 № 100250001/2014/000045/2, від 25.02.2014 № 100250001/2014/000055/2, стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішень, а саме.

Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з огляду на те, що документи, зазначені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять неповні дані: 1) позивачем не надано прайс-листи на послуги перевезення; 2) позивачем не надано страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування; 3) позивачем не надано транспортних (перевізних) документів та документів, що підтверджують вартість перевезення.

Підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 20.02.2014 № 100250001/2014/600047/2, № 100250001/2014/600048/2, № 100250001/2014/000049/2, стало те, що посадовими особами контролюючого органу ототожнено поняття імпортер - дистриб'ютор (позивач) в договорі від 14.01.2014 № UA/001/ /2014 та одноосібний дистриб'ютор в розумінні п. 17 ст. 58 Митного кодексу України, внаслідок чого орган митної служби прийшов до переконання про те, що позивач і продавець є пов'язаними особами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що митний орган в оскаржуваних рішеннях жодним чином не вказав, які саме з безпосередньо наданих до митного оформлення позивачем документи містять необ'єктивні відомості. Аналогічним чином, митний орган не вказав, які саме з наданих документів, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

Тобто, митний орган, в даному випадку, не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів за відсутності додаткових документів, в той же час не виклав в графі 33 рішень конкретних претензій до числових значені митної вартості товарів, що міститься в первинно наданих до митного оформлення документах.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі твердження відповідача, як належні та допустимі докази коригування митної вартості імпортованих товарів за другорядним методом, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезння за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

З урахуванням положень ст. 53 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті Митного кодексу України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що позивачем обрано метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України та наданням позивачем документів, які, на думку митного органу, не підтверджують числові значення митної вартості.

Надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Часиною 5 ст. 53 Митного кодексу України митному органу заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь - які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вже зазначалось, однією з підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів стало те, що позивачем не надано прайс-листи на послуги перевезення.

Разом з тим, в ст. 53 Митного кодексу України законодавець жодним чином не зазначає про документ під назвою прайс-лист на послуги перевезення , внаслідок чого посилання посадової особи контролюючого органу на відсутність даного документу як на належну підставу відмови декларанту в обраному ним методі визначення митної вартості не можна вважать обґрунтованим, внаслідок чого судом таке посилання відхиляється.

Стосовно твердження відповідача про не надання декларантом страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, а також не надання транспортних (перевізних) документів та документів, що підтверджують вартість перевезення, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Зі змісту графи 18 всіх без виключення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що позивачем до митного оформлення надано, в тому числі, документи під кодами 3007 та 3008.

Відповідно до Класифікатора документів Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.05.2012 № 623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 988/21300, документ з кодом 3007 означає документ, що підтверджує вартість перевезення товару, а документ з кодом 3008 означає документ, що підтверджує вартість страхування.

З урахуванням відсутності конкретних претензій до змісту наданих позивачем документів (з кодами 3007 та 3008) на підтвердження вартості перевезення та страхування, доводи контролюючого органу про не надання документів, що містять такі відомості підлягають відхиленню як передчасні та необґрунтовані.

В частині посилань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на те, що довідка про транспортні витрати видана ТОВ Рохліг суус логіст ікс С.А. , а CMR містить штамп іншого перевізника, інспектором залишено поза увагою той факт, що згідно п. 1 розділу 4 Рамкового договору на експедирування (перевезення) № 07/07/2012 від 31.08.2012, який надавався позивачем до митного оформлення, передбачено спосіб виконання перевезень шляхом залучення ТОВ Рохліг суус логіст ікс С.А. інших осіб, за рахунок яких і буде реалізовано даний договір. Оскільки компетенція Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не поширюється на господарські взаємовідносини контрагента позивача з його контрагентами, а договором про перевезення сторони погодили можливість залучення ТОВ Рохліг суус логіст ікс С.А. до перевезень вантажу позивача третіх осіб, доводи відповідача про наявність розбіжностей в найменуванні перевізника в довідці про транспортні витрати та CMR судом відхиляються.

Щодо ототожнення митним органом понять імпортер - дистриб'ютор (позивач) в договорі від 14.01.2014 № UA/001/ /2014 та одноосібний дистриб'ютор в розумінні п. 17 ст. 58 Митного кодексу України, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що в п. 2.3 Договору купівлі - продажу від 14.01.2014 № UA/001/ /2014 зазначено, що продавець уповноважує імпортера - дистриб'ютора (тобто позивача) вести діяльність як невиключного дистриб'ютора товару.

Таким чином, саме внаслідок підміни, на власний розсуд, посадовими особами митного органу в рішеннях понять невиключного дистриб'ютора та одноосібного дистриб'ютора , Київською міжрегіональною митницею і було зроблено помилковий висновок про наявність ознак пов'язаності позивача та продавця, що приймається судом при вирішенні спору по суті як доказ неправомірної поведінки суб'єкта владних повноважень та не відповідності оскаржуваних рішень умовам, передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, приймаючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014, №100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014, №100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014, №100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів №100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014, №100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014, №100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014, №100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014, №100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014, №100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014 про коригування митної вартості товару.

3. Судові витрати в сумі 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 72 коп. присудити на користь ТОВ МБТ Трейд (код ЄДРПОУ 37974116) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський