Ухвала

від 09.06.2015 по справі 826/10460/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/54501/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

судді: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засідання: Яроші Д.В.,

за участі представника позивача Бордуніс О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі №826/10460/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: №100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014; №100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014; №100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014; №100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014; №100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014; №100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014; №100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014; №100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014; №100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 14.01.2014 року між позивачем (імпортер, дистриб'ютор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зелмер ПРО" (продавець) укладений договір купівлі-продажу № UA/001/ /2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а імпортер - дистриб'ютор зобов'язується придбати у власність та оплатити у встановлені терміни Товари в певному асортиментів, зазначеному в рахунках з метою їх наступного оптового та роздрібного перепродажу на території (України). Конкретне найменування, асортимент, кількість, вартість та інші характеристики товарів зазначаються в Замовленнях імпортера - дистриб'ютора на поставку товару.

Протягом січня - лютого 2014 до митного оформлення позивачем подані наступні митні декларації: від 30.01.2014 року № 100250001/2014/006766, від 11.02.2014 року № 100250001/2014/007390, від 10.02.2014 року № 100250001/2014/007270, від 14.02.2014 року № 100250001/2014/007605, від 17.02.2014 року № 100250001/007750, від 17.02.2014 року № 100250001/2014/007755, від 17.02.2014 року № 100250001/2014/007732, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/008189, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/008213.

До кожної з вказаних вище митних декларацій позивачем додані: картка обліку особи, що здійснює операції з товарами (код 1602); міжнародна автомобільна накладна (код 2730); книжка МДП (Carnet TIR) (код 2950); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007); документ, що підтверджує вартість страхування (код 3008); інвойс (код 3105); пакувальний лист (код 3141); доповнення до зовнішньоекономічного договору (код 4103); зовнішньоекономічний контракт від 14.01.2014 року № UA/001/2014 (код 4104); договір про надання послуг митного брокера (код 4207); договір (контракт) на перевезення від 31.08.2012 року № 07/07/2012 (код 4301); декларація про походження товару (код 7014).

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: № 100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014 року, № 100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014 року, № 100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014 року, № 100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014 року, № 100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014 року, № 100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014 року.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів від 31.01.2014 року № 100250001/2014/000030/2, від 19.02.2014 року № 100250001/2014/000045/2, від 11.02.2014 року № 100250001/2014/000037/2, від 19.02.2014 року № 100250001/2014/000046/2, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/000045/2, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/000055/2, стало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з огляду на те, що документи, зазначені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять неповні дані: 1) позивачем не надано прайс-листи на послуги перевезення; 2) позивачем не надано страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування; 3) позивачем не надано транспортних (перевізних) документів та документів, що підтверджують вартість перевезення.

Підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 20.02.2014 № 100250001/2014/600047/2, № 100250001/2014/600048/2, № 100250001/2014/000049/2, стало те, що посадовими особами контролюючого органу ототожнено поняття "імпортер - дистриб'ютор" (позивач) в договорі від 14.01.2014 № UA/001/ /2014 та "одноосібний дистриб'ютор" в розумінні п. 17 ст. 58 Митного кодексу України, внаслідок чого орган митної служби прийшов до переконання про те, що позивач і продавець є пов'язаними особами.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтованості послідовного застосування попередніх п'яти, а також без обґрунтування неможливості їх застосування є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи спір між сторонами виник щодо правомірності дев'яти рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів.

Відповідно ч.1 ст. 246 Митного кодексу України(далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезння за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно ч.6 ст.264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст.335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Судами було встановлено, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів був наданий повний пакет необхідних документів, згідно з переліком ч.2 ст.53 МК України. При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій ст. 53 МК України не містить такої назви документа, як прас-лист на послуги перевезення.

Відносно твердження відповідача про ненадання декларантом страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, а також ненадання транспортних (перевізних) документів та документів, що підтверджують вартість перевезення, судами було встановлено наступне.

Згідно змісту графи 18 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивачем до митного оформлення надані, зокрема, документи під кодами 3007 та 3008. Відповідно Класифікатора документів Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.05.2012 року № 623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 988/21300, документ з кодом 3007 означає документ, що підтверджує вартість перевезення товару, а документ з кодом 3008 означає документ, що підтверджує вартість страхування.

При цьому, суами вірно зазначено, що з огляду на відсутність претензій до змісту наданих позивачем документів (з кодами 3007 та 3008) на підтвердження вартості перевезення та страхування, доводи митного органу про ненадання таких документів не відповідають дійсності.

Також судами було встановлено, що згідно п. 1 розділу 4 Рамкового договору на експедирування (перевезення) № 07/07/2012 від 31.08.2012 року, який надавався позивачем до митного оформлення, передбачений спосіб виконання перевезень шляхом залучення ТОВ "Рохліг суус логіст ікс С.А." інших осіб, за рахунок яких і буде реалізований даний договір, отже посилання митного органу на те що довідка про транспортні витрати видана ТОВ "Рохліг суус логіст ікс С.А.", а CMR містить штамп іншого перевізника, не заслуговує на увагу.

Судами було вірно встановлено, що висновок митного органу стосовно наявності ознак пов'язаності позивача та продавця, не відповідають діцсновті, оскільки в п. 2.3 Договору купівлі - продажу від 14.01.2014 року № UA/001/ /2014 зазначено, що продавець уповноважує імпортера - дистриб'ютора (тобто позивача) вести діяльність як невиключного дистриб'ютора товару.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі №826/10460/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: