Ухвала

від 09.10.2014 по справі 826/10460/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10460/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Вендоліної Алли Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБТ Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МБТ Трейд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом № 1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року у задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів № 100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014 року, № 100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014 року, № 100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014 року, № 100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014 року, № 100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014 року, № 100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014 року про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Вендоліна Алла Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 14.01.2014 року між позивачем (імпортер, дистриб'ютор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелмер ПРО» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № UA/001/ /2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а імпортер - дистриб'ютор зобов'язується придбати у власність та оплатити у встановлені терміни Товари в певному асортиментів, зазначеному в рахунках з метою їх наступного оптового та роздрібного перепродажу на території (України). Конкретне найменування, асортимент, кількість, вартість та інші характеристики товарів зазначаються в конкретних Замовленнях імпортера - дистриб'ютора на поставку товару.

Протягом січня - лютого 2014 до митного оформлення позивачем подано наступні митні декларації: від 30.01.2014 року № 100250001/2014/006766, від 11.02.2014 року № 100250001/2014/007390, від 10.02.2014 року № 100250001/2014/007270, від 14.02.2014 року № 100250001/2014/007605, від 17.02.2014 року № 100250001/007750, від 17.02.2014 року № 100250001/2014/007755, від 17.02.2014 року № 100250001/2014/007732, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/008189, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/008213.

До кожної з вказаних вище митних декларацій позивачем додано: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами (код 1602); міжнародну автомобільну накладну (код 2730); книжку МДП (Carnet TIR) (код 2950); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007); документ, що підтверджує вартість страхування (код 3008); інвойс (код 3105); пакувальний лист (код 3141); доповнення до зовнішньоекономічного договору (код 4103); зовнішньоекономічний контракт від 14.01.2014 року № UA/001/ / 2014 (код 4104); договір про надання послуг митного брокера (код 4207); договір (контракт) на перевезення від 31.08.2012 року № 07/07/2012 (код 4301); декларація про походження товару (код 7014).

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За наслідками розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: № 100250000/2014/000030/2 від 31.01.2014 року, № 100250000/2014/000045/2 від 19.02.2014 року, № 100250000/2014/000037/2 від 11.02.2014 року, № 100250000/2014/000046/2 від 19.02.2014 року, № 100250000/2014/000047/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000048/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000049/2 від 20.02.2014 року, № 100250000/2014/000054/2 від 25.02.2014 року, № 100250000/2014/000055/2 від 25.02.2014 року.

Підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 31.01.2014 року № 100250001/2014/000030/2, від 19.02.2014 року № 100250001/2014/000045/2, від 11.02.2014 року № 100250001/2014/000037/2, від 19.02.2014 року № 100250001/2014/000046/2, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/000045/2, від 25.02.2014 року № 100250001/2014/000055/2, стало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з огляду на те, що документи, зазначені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять неповні дані: 1) позивачем не надано прайс-листи на послуги перевезення; 2) позивачем не надано страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування; 3) позивачем не надано транспортних (перевізних) документів та документів, що підтверджують вартість перевезення.

Підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 20.02.2014 № 100250001/2014/600047/2, № 100250001/2014/600048/2, № 100250001/2014/000049/2, стало те, що посадовими особами контролюючого органу ототожнено поняття «імпортер - дистриб'ютор» (позивач) в договорі від 14.01.2014 № UA/001/ /2014 та «одноосібний дистриб'ютор» в розумінні п. 17 ст. 58 Митного кодексу України, внаслідок чого орган митної служби прийшов до переконання про те, що позивач і продавець є пов'язаними особами.

Тобто, митний орган, в даному випадку, не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів за відсутності додаткових документів, в той же час не виклав в графі 33 рішень конкретних претензій до числових значені митної вартості товарів, що міститься в первинно наданих до митного оформлення документах.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезння за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

З урахуванням положень ст. 53 Митного кодексу України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті Митного кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що позивачем обрано метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України та наданням позивачем документів, які, на думку митного органу, не підтверджують числові значення митної вартості.

Надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, колегія суддів враховую наступне.

Часиною 5 ст. 53 Митного кодексу України митному органу заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь - які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вже зазначалось, однією з підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів стало те, що позивачем не надано прайс-листи на послуги перевезення.

Разом з тим, в ст. 53 Митного кодексу України законодавець жодним чином не зазначає про документ під назвою «прайс-лист на послуги перевезення», внаслідок чого посилання посадової особи контролюючого органу на відсутність даного документу як на належну підставу відмови декларанту в обраному ним методі визначення митної вартості не можна вважать обґрунтованим, внаслідок чого судом таке посилання відхиляється.

Стосовно твердження відповідача про ненадання декларантом страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, а також ненадання транспортних (перевізних) документів та документів, що підтверджують вартість перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту графи 18 всіх без виключення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що позивачем до митного оформлення надано, в тому числі, документи під кодами 3007 та 3008.

Відповідно до Класифікатора документів Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.05.2012 року № 623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 988/21300, документ з кодом 3007 означає документ, що підтверджує вартість перевезення товару, а документ з кодом 3008 означає документ, що підтверджує вартість страхування.

З урахуванням відсутності претензій до змісту наданих позивачем документів (з кодами 3007 та 3008) на підтвердження вартості перевезення та страхування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи контролюючого органу про ненадання документів, що містять такі відомості підлягають відхиленню як передчасні та необґрунтовані.

В частині посилань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на те, що довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Рохліг суус логіст ікс С.А.», а CMR містить штамп іншого перевізника, колегія суддів зауважує, що інспектором залишено поза увагою той факт, що згідно п. 1 розділу 4 Рамкового договору на експедирування (перевезення) № 07/07/2012 від 31.08.2012 року, який надавався позивачем до митного оформлення, передбачено спосіб виконання перевезень шляхом залучення ТОВ «Рохліг суус логіст ікс С.А.» інших осіб, за рахунок яких і буде реалізовано даний договір. Оскільки компетенція Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не поширюється на господарські взаємовідносини контрагента позивача з його контрагентами, а договором про перевезення сторони погодили можливість залучення ТОВ «Рохліг суус логіст ікс С.А.» до перевезень вантажу позивача третіх осіб, доводи відповідача про наявність розбіжностей в найменуванні перевізника в довідці про транспортні витрати та CMR судом відхиляються.

Щодо ототожнення митним органом понять «імпортер - дистриб'ютор» (позивач) в договорі від 14.01.2014 року № UA/001/ /2014 та «одноосібний дистриб'ютор» в розумінні п. 17 ст. 58 Митного кодексу України, судом першої інстанції було встановлено, що в п. 2.3 Договору купівлі - продажу від 14.01.2014 року № UA/001/ /2014 зазначено, що продавець уповноважує імпортера - дистриб'ютора (тобто позивача) вести діяльність як невиключного дистриб'ютора товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме внаслідок підміни, на власний розсуд, посадовими особами митного органу в рішеннях понять «невиключного дистриб'ютора» та «одноосібного дистриб'ютора», Київською міжрегіональною митницею і було зроблено помилковий висновок про наявність ознак пов'язаності позивача та продавця, що свідчить про неправомірну поведінку суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому спірні рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Вендоліної Алли Миколаївни - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.