Постанова

від 22.01.2007 по справі 1/541-15/152

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/541-15/152

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

22.01.07                                                                                           Справа  № 1/541-15/152

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого –судді                                     Дух Я.В.

суддів                                                              Краєвської  М.В.                                                                                                                           

                                                                        Скрутовський П.Д.

розглянув  апеляційну   скаргу  Управління комунального майна Львівської міської ради, м.Львів

на    рішення господарського   суду  Львівської області від  20.07.2006 року

у справі          № 1/541-15/152

за   позовом          Прокурора м.Львова в інтересах  держави в особі Управління комунального майна Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: ТзОВ “Лозанна”, м.Львів

про          розірвання договору оренди, виселення із приміщень  

за участю представників:

від Позивача: не з‘явився ;  

від Відповідача:   не з‘явився;

від прокуратури: Нагребний І.Я. –помічник прокурора (посвідчення №483).

ВСТАНОВИВ:

Сторони своїм конституційним правом на захист не скористалися, явки своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином і своєчасно були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями.

          Розпорядженням  голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007р.  в  склад  колегії  суддів  замість  судді Якімець Г.Г. введено суддю Скрутовського П.Д.              

          Рішенням   господарського суду  Львівської   області від 20.07.2006р. у справі                    №1/541-15/152  відмовлено  повністю  в  задоволенні  позовних  вимог  прокурора    м.Львова  заявлених  в  інтересах держави  в  особі  Управління  комунального  майна  Львівської  міської  ради  до  ТзОВ “Лозанна”  про  розірвання  договору  оренди  та  виселення  із  приміщень  .    

Не  погоджуючись  з даним рішенням  суду  першої інстанції, позивач у даній справі -  Управління  комунального  майна  Львівської міської  ради    подало  апеляційну скаргу, в якій просить  скасувати  його та прийняти нове  рішення , яким  позов  задоволити  повністю  з наступних підстав  :

-    в оскаржуваному рішенні  лише  викладенні   доводи  та прийняті  докази  сторони  на  користь  якої прийняте   рішення, що є  порушенням вимог  ст.4  ГПК  України  ;

-  оскаржуване рішення  прийняте  з  порушенням норм, як  матеріального так  і  процесуального права;   

-   висновки  місцевого господарського суду  не  відповідають фактичним  обставинам та наявним  у справі  матеріалам  .  

 Відповідач – ТзОВ “Лозанна”  відзиву  на  апеляційну  скаргу  не  представив.

 Розглянувши  матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні помічника прокурора м.Львова, дослідивши  правильність  застосування  судом  норм  матеріального  та  процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити і рішення місцевого господарського суду  скасувати, а позов  залишити  без   розгляду, виходячи з наступного:

Позов подано прокурором міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунального майна Львівської міської ради, до ТзОВ “Лозанна” про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди №4391 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 13.02.1997р. та виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень загальною площею 11,5 м.кв. за адресою: м.Львів, вул. Куліша,20/2.

 Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами  прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно пункту 2 обов'язкового на всій території України (ст.150 Конституції України) Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. №3-рп/99 про офіційне тлумачення вказаної норми, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Водночас за змістом ст.ст.1 і 2 ГПК України, державні та інші органи можуть звертатися до господарського суду лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Отже, закон встановив сингулярну процесуальну дієздатність державних та інших органів як позивачів, тобто обмежив її.

Таким чином, право прокурора на звернення  до господарського суду є похідним від права державного чи іншого органу на звернення до суду у випадках, передбачених законодавчими актами.

Тобто, прокурор не може самостійно наділити державний чи іншій орган процесуальною дієздатністю позивача здійснювати владні функції самим фактом свого звернення до суду в інтересах держави,  якщо закон не надав такого права відповідному органу.

Із зазначених приписів процесуального закону вбачається, що прокурор може звернутися до господарського суду лише при одночасному існуванні таких умов:

-          спірні правовідносини обумовлені інтересами держави, а не інтересами окремих територіальних громад, підприємств, установ, організацій;  

-          орган, вказаний прокурором у позовній заяві як уповноважений державою здійснювати відповідні функції, повинен бути наділеним повноваженнями органу державної виконавчої влади;

-          у спірних правовідносинах орган, в інтересах якого заявляється позов, має за законом процесуальну дієздатність позивача.

За відсутності хоча б однієї із вказаних умов звертатися до господарського суду прокурор не вправі.

Організаційно-установчі повноваження власника майна визначені, зокрема, у ст. 135 ГК України, а залежно від того, на якому правовому титулі передається майно його власником, або уповноваженим ним органом, визначається обсяг організаційно-господарських або владних повноважень суб'єкта.

Суб'єкт організаційно-господарських повноважень –це такий суб'єкт господарських правовідносин (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа), який має правові підстави та фактичні можливості щодо заснування та/або упорядкування (контролю) діяльності суб'єктів господарювання з метою її ефективного здійснення.

У даному випадку відносини сторін спору є господарськими, тобто договірними, в яких позивач, як уповноважений орган територіальної громади м. Львова, є орендодавцем спірного майна (п.2 ч.1 ст.287 ГК України, ст.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), і, відповідно до положень ГК України (ст.20, ч.3 ст.291) та ЦК України (ст.16), як наймодавець має право на судовий захист прав учасника господарських правовідносин у випадку їх порушення шляхом звернення до суду в загальному порядку.

Водночас позивач, як орендодавець майна, реалізує у цих правовідносинах самоврядні (власні) повноваження Львівської міської ради, а не повноваження держави взагалі та органу виконавчої влади зокрема.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції відзначає необхідність відрізняти органи виконавчої влади (розділ VІ Конституції України) від виконавчих органів сільських, селищних та міських рад (розділ ХІ Конституції України), оскільки з висловлених  прокурором та позивачем правових позицій вбачається помилкове ототожнення ними цих органів.

З набуттям чинності ЦК України відбулося відмежування, відповідно до Конституції, комунальної власності  від державної (ст.ст.326 та 327 ЦК України). Таким чином, у даний час органи місцевого самоврядування відповідно до закону на власний розсуд розпоряджаються об'єктами комунальної власності, тобто здійснюють щодо них повноваження власника, а не делеговані державою функції.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.07.2002р. №174 “Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради”, яким затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради (з наступними змінами та доповненнями), до повноважень Управління комунального майна  (розділ 7.2) віднесено виключно питання управління майном територіальної громади міста Львова шляхом обліку та ефективності використання нежитлових приміщень, зокрема шляхом надання їх в оренду на підставі владних рішень органу місцевого самоврядування, виступаючи при цьому орендодавцем таких приміщень та  органом приватизації.

При цьому жодними  нормативними документами органу місцевого самоврядування Позивач не наділений владними функціями, що б давало можливість суду апеляційної інстанції дійти висновку, що управління комунальним майном Львівської міської ради підпадає під визначення поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”.

Також Позивач жодним законом не наділений повноваженнями органу державної виконавчої влади і жодному органу державної виконавчої влади з питань оренди комунального майна не підконтрольний (ч.ч. 3 і 4 ст.143 Конституції, ч.2 ст.11 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”)

За таких обставин прокурор не вправі звертатися до господарського суду в інтересах такого позивача, оскільки ст.121 Конституції України на нього покладено представництво в суді виключно інтересів держави і громадянина у випадках, визначених законом.

Прокурор при зверненні до суду вказаного не врахував, а суд першої інстанції не перевірив зазначені обставини і не застосував вказані вище норми права, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи п.3 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 22.05.02р. №04-5/570 з наступними змінами та доповненнями,  колегія суддів  дійшла висновку, що позов прокурора не може бути розглянутим по суті і його належить залишити без розгляду (п.1 ст.81 ГПК України).

Це не позбавляє позивача права на безпосереднє звернення до господарського суду з відповідними вимогами в загальному порядку відповідно до ст.1 ГПК України.

Судові витрати по  апеляційній скарзі слід відснести на скаржника.

Керуючись ст.ст.  1, 2, 81, 99, 101-104, 106 Господарського процесуального кодексу України,-

Львівський апеляційний господарський суд  ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління комунального майна Львівської міської ради  задоволити  частково.

2.          Рішення  господарського суду  Львівської  області  від 20.07.2006 р. у справі                      № 1/541-15/152  скасувати та позов прокурора міста Львова залишити без розгляду.

3.          Судові витрати по  апеляційній скарзі  відснести на скаржника.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Справу  №  1/541-15/152  повернути  в  господарський  суд  Львівської  області.

Головуючий-суддя                                                         Дух Я.В.

Суддя                                                                                Краєвська М.В.

Суддя                                                                                Скрутовський П.Д.