Ухвала

від 11.08.2014 по справі 2а-8643/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2014 р. м. Київ К/800/48031/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суд від 12.09.2013

у справі № 2а-8643/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»,

2. Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»

про визнання договору недійсним, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору № 0505-2011 від 05.05.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» та Приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс»; стягнення з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» всього отриманого за договором на користь ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»; стягнення з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» в доход держави коштів, отриманих від ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» в розмірі 1 805 096 грн.

Підставами позову зазначено ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012 позов задоволено; визнано недійсним договір, укладений між відповідачами та стягнуто з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти в розмірі 1 805 096,10 грн., отриманих на підставі договору № 0505-2011 від 05.05.2011; стягнуто з відповідача-1 до Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 1 805 096,10 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» та ТОВ «Логокомп» за період з 01.05.2011 по 31.12.2011, складено акт №178/22-8/33302445 від 18.04.2012, в якому встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 587 382 грн., чим порушено ст. 185, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.05.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002922208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 587 382 грн. основного платежу та 67 729 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також матеріалами справи встановлено, що 05.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» та Приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс» укладено договір № 0505-2011 на виконання будівельних робіт, за умовами якого останнє зобов'язується за завданням першого, на свій ризик, виконати відповідно до проектної документації та здати першому будівельні роботи на об'єктах першого у місті Києві та Київській області, а перше - прийняти такі роботи та оплатити їх на умовах зазначеного договору.

Під час перевірки податковим органом відповідача-1 першому були надані акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрат), підписані з боку відповідача-1 директором ОСОБА_2, а з боку відповідача-2 - директором ОСОБА_3, податкові накладні, підписані від імені ОСОБА_3; інших документів, які б підтверджували взаємовідносини відповідача-1 з відповідачем-2, до перевірки не надано.

Згідно пояснень ОСОБА_3, наданих відділу податкової міліції ДПІ в Обухівському районі Київської області, договорів, видаткових, прибуткових та податкових накладних, інших документів фінансово-господарської звітності відповідача-2 вона не підписувала, банківських рахунків відповідача-2 не відкривала та нікого на це не уповноважувала, декларацій до податкових органів не подавала та нікого на це не уповноважувала, печатку відповідача-2 не отримувала, будь-яких звітів до державних установ не подавала.

Висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області від 24.02.2012 № 105 при дослідженні документів Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс» (податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 02.12.2011 № 507271, розрахунку коригування сум ПДВ по вказаній декларації, довіреностей від 16.04.2011) встановлено, що підписи в графі «Керівник» чи «Директор», чи навпроти прізвища «ОСОБА_3.» на вказаних документах вчинено не ОСОБА_3, а іншою особою.

Також під час проведення перевірки відповідача-1 враховано висновки акту від 24.02.2012 № 291/23-2/34827449 Васильківської ОДПІ Київської області з питань правильності нарахування відповідачем-2 податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, а також акту перевірки від 15.03.2012 № 76/23-2/34827449 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача-2 з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2009 по 31.12.2011, відповідно до яких, фінансово-господарська діяльність відповідача-1 здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між відповідачем-2 та його контрагентами здійснюються без наміру створення правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зі встановлення факту здійснення відповідачем-2 фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами без наміру створення правових наслідків, тому договір № 0505-2011 укладений без наміру реального настання правових наслідків, які передбачені ним; створення та використання відповідача-2 не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою надання податкової вигоди третім особам; пояснення ОСОБА_3 свідчать про не набуття належним чином відповідачем-2 цивільної правосуб'єктності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, що сторони при укладанні спірного договору мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподатковуваного прибутку на момент укладення такої угоди.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно із загальновизнаним принципом сучасного права, закріпленим у частині першій статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набрав чинності з 1 січня 2011 року, редакцію статті 228 Цивільного кодексу України змінено.

Змінами, внесеними до статті 228 ЦК України Законом № 2756-VI, встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними (недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України)).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК України передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

У справі, яка розглядається, на час виникнення спірних відносин (укладення та реалізації спірного договору) діяла редакція статті 228 ЦК України зі змінами, внесеними Законом № 2756-VI.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, матеріалами справи встановлено, що на підставі досліджених у судовому процесі доказів (договору, актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт (витрат), податкових накладних), яким суд дав оцінку із дотриманням вимог ст. 86 КАС України, є обґрунтованим висновок про факт безтоварності операцій між ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс». При цьому, суд першої інстанції об'єктивно виходив з того, що первинні документи, оформлені на виконання спірного договору, не відповідають вимогам первинних документів (підписані не уповноваженою особою), тому такі документи не можуть посвідчувати факт виконання робіт за спірним договором.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суд від 12.09.2013 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суд від 12.09.2013 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний