Ухвала

від 22.07.2014 по справі 2а-4640/08/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/17965/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011 по справі № 2а-4640/08/1370 (50609/09/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромпекс"

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2008 року Товариством до суду заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 28.09.2007 №0001272350/0, №0001282350/0, №0001292350/0, №0013841750/0; від 17.12.2007 №0001271250/1, №0001282350/1, №0001292350/1, №0013841750/1, від 05.03.2008 №0001271250/2 №0001282350/2, №0001292350/2, №0013841750/2, №0000282350/2.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 прийнято відмову позивача від позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2007 №0013841750/0, від 17.12.2007 №0013841750/0 та від 05.03.2008 №0013841750/2 та закрито провадження у справі в цій частині.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено. При цьому суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними.

Не погодившись із судовими рішеннями, Держана податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.04.2005 по 31.03.2007, за підсумками якої складено акт від 18.09.2007 №1124/230/33457501.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимоги п. 4.1, п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 902 839,11 грн., заниження суми ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на 59 472,61 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 483 957,50 грн.

Висновки про вказані порушення контролюючий орган обґрунтував тим, що позивачем безпідставно визначено базу оподаткування операції з реалізації імпортованого товару на митній території України, оскільки відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" базою оподаткування для товарів, що імпортуються, є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної, зазначеної у ввізній митній декларації, а згідно з п. 4.1 вказаної статті база оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими від звичайних цін, а отже база оподаткування не може бути меншою, ніж митна вартість.

На підставі акта перевірки та вказаних висновків Державна податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 28.09.2007 № 0001292350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 902 839,00 грн., від 28.09.2007 №0001272350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 892 08,91 грн., та від 28.09.2007 №0001282350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 281 2925,49 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Львівській області від 25.02.2008 №4031/10/25-005/210 про результати розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2007 № 0001292350/0 в частині 644,50 грн. зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, податковим повідомленням - рішенням від 05.03.2008 №0000282350/2 додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 11 091,0 грн. за завищення бюджетного відшкодування по ПДВ, в решті податкові повідомлення - рішення залишені без змін з доведенням нових термінів сплати.

Суть спірних правовідносин полягає у визначенні позивачем бази оподаткування операції з реалізації імпортного товару на митній території України.

Пункт 4.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на момент виникнення спору (далі - Закон №168/97-ВР) передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)), а відповідно до 4.3. вказаного Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням відповідних витрат.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства", залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України , товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу .

Отже, на підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними.

Позиція ж податкової інспекції про те, що оскільки базою оподаткування для товарів, що імпортуються, є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної, зазначеної у ввізній митній декларації, а отже база оподаткування при подальшій реалізації такого імпортованого товару також не може бути меншою, ніж митна вартість, не ґрунтується на приписах законодавства, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011 по справі № 2а-4640/08/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко