Ухвала

від 07.03.2011 по справі 2а-4640/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2011 р. Справа № 50609/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ромпекс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

16.10.2008р. позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Ромпекс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Пустомитівському районі Львівської обл. №№ 0001292350/0, 0001272350/0, 0001282350/0, 0013841750/0 від 28.09.2007р.; №№ 0001292350/1, 0001272350/1, 0001282350/1, 0013841750/1 від 17.12.2007р.; №№ 0001272350/2, 0001292350/2, 0000282350/2, 0001282350/2, 0013841750/2 від 05.03.2008р. (а.с.2-5).

Ухвалою суду від 10.06.2009р. прийнято відмову позивача від позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. № 0013841750/0 від 28.09.2007р.; № 0013841750/1 від 17.12.2007р. та № 0013841750/2 від 05.03.2008р. та провадження у справі в цій частині закрито (а.с.191).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2009р. заявлений позов задоволено; скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. №№ 0001292350/0, 0001272350/0, 0001282350/0 від 28.09.2007р.; №№ 0001292350/1, 0001272350/1, 0001282350/1 від 17.12.2007р.; №№ 0001292350/2, 0000282350/2, 0001282350/2, 0001272350/2 від 05.03.2008р. (а.с.195-198).

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржила відповідач ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні заявленого позову повністю (а.с.201-204).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що аналіз положень абзацу першого п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатись з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше митної вартості.

Тобто, з метою оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані пов'язаним особам, з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість за звичайну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортуються.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митну територію України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 31.07.2007р.-28.08.2007р. відповідачем ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ «Ромпекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.04.2005р. по 31.03.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1124/230/33457501 від 18.09.2007р. (а.с.21-61).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що протягом охопленого перевіркою періоду ТзОВ «Ромпекс» імпортувало на митну територію України кузови до легкових автомобілів згідно укладених з нерезидентами контрактами № 03/10 від 03.10.2005р., № б/н від 27.04.2006р., № 06/06 від 25.05.2006р. та № 223/06 від 29.03.2006р., що підтверджується вантажними митними деклараціями (а.с.84-87, 89-92, 94-97, 99-105, 107-108, 110-116, 119-120).

На момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів підприємство заявляло митні ціни, що перевищували ціни поставки, зазначені у фактурних документах; при розмитненні вказаних кузовів позивач сплачував митним органам податки із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажної митної декларації /ВМД/, при цьому митна вартість є вищою від фактурної вартості, що вказана в графі 22 ВМД.

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок про те, що вказана у ВМД ціна кузова до легкового автомобіля є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.

Таким чином, відповідачем в ході перевірки виявлено порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1483957 грн. 50 коп., а також вимог п.п.4.1, 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на 1187166 грн. 04 коп.

На підставі вищевказаного Акту податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001272350/0 від 28.09.2007р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 89208 грн. 91 коп., в тому числі 59472 грн. 61 коп. за основним платежем та 29736 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9); № 0001282350/0 від 28.09.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2812925 грн. 49 коп., в тому числі 1483957 грн. 50 коп. за основним платежем та 1328967 грн. 99 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10); № 0001292350/0 від 28.09.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування за травень-листопад 2006 року на суму 902839 грн. (а.с.8).

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням податкового органу № 14027/10/23-025 від 12.12.2007 р. про результати розгляду первинної скарги вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін та скеровано на адресу позивача нові податкові повідомлення-рішення №№ 0001292350/1, 0001272350/1, 0001282350/1 від 17.12.2007р. (а.с.12-14).

У зв'язку із подальшим апеляційним оскарженням спірних податкових повідомлень-рішень рішенням ДПА у Львівській обл. № 4031/10/25-005/210 від 25.02.2008р. про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. № 0001272350/0, 0001282350/0 від 28.09.2007р., а також скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001292350/0 від 28.09.2007р. в частині 644 грн. 50 коп. зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ, в іншій частині вказане повідомлення-рішення залишено без змін, та додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 11091 грн. за завищення бюджетного відшкодування по ПДВ (а.с.16-19, 20, 62-70).

Окрім цього, із змісту матеріалів справи вбачається, що на момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів підприємством декларувалися митні ціни, які перевищували ціни поставки, визначені в зовнішньоекономічних контрактах та зазначені у фактурах. При розмитненні кузовів до легкових автомобілів позивач сплачував митним органам податок на додану вартість із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД.

Реалізація кузовів до легкових автомобілів на території України здійснювалася по договірній вартості фізичним особам відповідно до договорів і біржових контрактів купівлі-продажу транспортних засобів (а.с.88, 93, 98, 105, 109, 117, 121, 138-141), при цьому договірна вартість складалася із первісної вартості та націнки, що відповідає вимогам ст.9 П(С)БО 9 «Запаси».

Позивачем також сформовано первісну вартість кузовів у відповідності до чинного законодавства: товар оприбуткований по фактурній вартості, до вартості товару включене ввізне мито та митний збір.

Задовольняючи розглядуваний позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.20.1 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

п.1.20.2. - для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

п.1.20.8 - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.18. - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

п.4.1. ст.4 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як свідчать матеріали справи (договори і біржові контракти купівлі-продажу), саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізовував кузови до легкових автомобілів; доказів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу суду не представлено.

Матеріали справи свідчать й про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України кузовів до легкових автомобілів згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Працівники відповідача дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Хибним також є твердження апелянта про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару митна вартість та звичайна ціна ототожнюються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є безпідставними, оскільки не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. №№ 0001292350/0, 0001272350/0, 0001282350/0 від 28.09.2007р.; №№ 0001292350/1, 0001272350/1, 0001282350/1 від 17.12.2007р.; №№ 0001292350/2, 0000282350/2, 0001282350/2, 0001272350/2 від 05.03.2008р. слід визнати протиправними і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2009р. у адміністративній справі № 2а-4640/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_2