Постанова

від 11.08.2014 по справі 826/8785/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 серпня 2014 року 09:30 справа №826/8785/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання дій протиправними та зобов'язання припинення дій, скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі), в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2014 року №001172205, №0001182205 та №000192205; 2) визнати протиправним дії відповідача під час і після проведення перевірки із складання акта від 15 січня 2014 року №24/22-05/32854753 та зобов'язати припинити їх.

Судом встановлено, що позивач допустив описку в частині написання дати оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: замість 08 лютого зазначив 08 січня.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2014 року відкрито провадження у справі №826/8785/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 31 липня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 08 лютого 2014 року №001172205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 465 927,00 грн., в тому числі за основним платежем - 465 760,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 08 лютого2014 року №001182205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 891 747,50 грн., в тому числі за основним платежем - 713 398,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 178 349,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 08 лютого 2014 року №001192205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень-грудень 2011 року, січень, вересень, жовтень 2012 року в розмірі 119 193,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 15 січня 2014 року №24/22-05/32854753 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" (код за ЄДРПОУ 32854753) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.12.2013р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за II-IV квартали 2011 року та 2012 рік на 465 760,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 713 398,00 грн., у тому числі за серпень-грудень 2011 року, січень, лютий та листопад 2012 року, та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на 119 193,00 грн., у тому числі за листопад, грудень 2011 року, січень, вересень, жовтень 2012 року.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним:

1) до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, підприємством неправомірно віднесено вартість послуг в процесі створення аудіовізуального твору та розміщення рекламних матеріалів, наданих ПП "Система", оскільки за даними досудового розслідування встановлено, що директор ПП "Система" не причетний до фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме підприємство не має необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності (відсутні основні фонди, персонал, оборотні кошти тощо);

2) позивачем не включено до складу податкових зобов'язань відповідні суми податку на додану вартість по операціям із ООО "Медиа" (Росія);

3) до складу податкового кредиту неправомірно включено відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", оскільки за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірики останнього не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" з підприємствами контрагентами.

Позивач вважає протиправними дії відповідача під час та після проведення перевірки та вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані з наступних підстав: порушення в Акті перевірки викладені не чітко та не зрозуміло, не зазначено мету перевірки, Акт перевірки доставлено до позивача кур'єрською службою, що не відповідає положенням Податкового кодексу України; господарські операції з контрагентами підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки Акта перевірки про нікчемність укладених позивачем правочинів не підтверджується жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В частині висновків Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат податкового кредиту з податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" та його контрагентами - ПП "Система" та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" та ПП "Система" укладено договори про надання послуг в процесі створення аудіовізуального твору від 15 квітня 2011 року №150411 та від 25 травня 2011 року №250511, за умовами якого ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" замовило у ПП "Система" надання комплексу послуг в процесі створення (виробництва) роликів "Импаза Дьявол", "Анаферон Зима", "Анаферон Літо" в порядку та умовах цього договору; під послугами за цими договорами розуміються послуги, що носять технічний, організаційний, допоміжний та супутній знімальному процесу характер, ат включають у себе, зокрема: забезпечення зйомок знімальним, звуковим і освітлювальним обладнанням, персоналом, дотаціями, транспортом, забезпечення гримом, титрування, чистовий монтаж, продюсування та консультування.

Згідно видаткових накладних від 16 травня 2011 року №156, від 14 червня 2011 року №328 ПП "Система" поставило позивачу виробництво роликів та суму 428 342,92 грн.

Відповідно до договору від 22 квітня 2011 року №2204/1, укладеного між ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" (замовник) та ПП "Система" (виконавець), виконавець зобов'язується розмітити рекламні матеріали замовника на телеканалах України згідно із завданнями до цього договору.

Згідно із завданнями та актами виконаних робіт, датованих травнем та червнем 2011 року, виконавець надав послуги по розміщенню рекламних роликів бренду "Пропротен 100", "Анаферон", "Афала" на телеканалах України (ТК "Студія 1+1", ТК "ТРК Україна", ТК "2+2", ТК "СИТИ" та інші) на загальну суму 1 998 292,00 грн.

ПП "Система" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2 426 634,92 грн., у тому числі податок на додану вартість - 404 439,15 грн.

05 вересня 2012 року між ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" (замовник) та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" (виконавець) укладено договір на розміщення рекламних матеріалів№050912, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів, наданих замовником, у журналі "Мир семьи".

Як свідчать додаток до договору, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)від 28 вересня 2012 року виконавцем проведені роботи з реклами в журналі "Мир семьи" №10/2012 (Тенотен).

ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3 125,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 625,00 грн.

За отримані послуги позивач перерахував на рахунки виконавців грошові кошти, що підтверджується відповідним виписками банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із виконавцями, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Представник позивача зазначив, що придбані у ПП "Система" та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" послуги замовлено з метою надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів ООО "Медиа 5", на підтвердження чого надав суду копії договору від 02 серпня 2010 року №08-02/1, укладеного з ООО "Медиа 5" та додаткових угод до нього, завдань до договору, звітів виконавця, актів та ефірних довідок.

Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачам придбаних товарів та робіт, а лише фіксують господарські операцій з ПП "Система" та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа".

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів надання рекламних послуг саме ПП "Система" та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", зокрема ідентифікувати їх участь ПП "Система" при наданні послуг в процесі створення аудіовізуального твору, послуг із забезпечення зйомок знімальним, звуковим і освітлювальним обладнанням, персоналом, дотаціями, транспортом, забезпечення гримом, титрування, чистового монтажу, продюсування чи консультування; позивачем не наведено в чому полягають такі послуги та місце їх виконання; доказів, які б дозволили ідентифікувати участь ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" при розміщенні рекламних матеріалів у журналі "Мир семьи", позивачем не надано.

Надані позивачем копії ефірних довідок не підтверджують участі підприємств-контрагентів у наданні придбаних послуг, а лише свідчать про транслювання рекламних роликів; крім того, матеріали справи не містять доказів взаємовідносин ПП "Система" та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" з особами, які склали ефірні довідки.

Крім того, надані позивачем не надано документів, які б підтверджували зв'язок з його господарською діяльністю послуг з реклами в журналі "Мир семьи" №10/2012 (Тенотен).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП "Система" та ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товару та послуг, придбаних у ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" включило до складу доходів за ІІ-ІІІ квартали 2011 року суму 3 563 865,00 грн. отриману за надані ним послуги з розміщення рекламних матеріалів на телеканалах України на замовлення ООО "Медіа 5".

Виходячи з того, що місце постачання послуг з розміщення рекламних матеріалів на телеканалах України на замовлення ООО "Медіа 5" розташоване на митній території України, в силу положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, вказані операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено в Акті перевірки та не заперечується позивачем, до складу податкових зобов'язань відповідні суми податку на додану вартість з вартості послуг, поставлених ООО "Медіа 5", а саме 712 773,00 грн.

Позивач не погоджується лише з порядок обрахування суми податкового зобов'язання та зазначає у позові, що не задекларована сума податку на додану вартість має складати 593 977,46 грн., виходячи з того, що вже є у складі вартості наданих послуг розмірі 3 563 865,00 грн.

Водночас, на думку суду, визначена відповідачем сума податкових зобов'язань у розмірі 712 773,00 грн. є арифметично правильною.

Так, відповідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.

Згідно з пунктом 10 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

З наведених норм слідує, що податок на додану вартість, ставка якого в даному випадку становить 20 відсотків, визначається від бази оподаткування, тобто суми вартості товарів/послуг та додається до ціни товару/послуг.

Сторонами визначається, що база оподаткування - вартість наданих ООО "Медіа 5" послуг становить 3 563 865,00 грн., відповідно, сума податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків складає 712 773,00 грн. (3 563 865,00 грн.*20%).

Крім того, позивач не заперечує, що сума доходу за спірною операцією у розмірі 3 563 865,00 грн. включена ним до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та відображена у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року.

Згідно з підпунктом 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Наведене вказує, що задекларована позивачем сума доходу у розмірі 3 563 865,00 грн. не включає в себе суми податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про заниження суми податкових зобов'язань з податку на подану вартість нормативно та документально підтверджуються, відповідно, сума податкового зобов'язання за даним епізодом порушення визначена позивачу правомірно.

За таких підстав, позовні вимоги ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі від 08 лютого 2014 року №001172205 та №0001182205 залишились не підтвердженими та не підлягають задоволенню.

Не належить задовольняти також позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2014 року №000192205, оскільки таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Так, відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Пункт 60.4 статті 60 Податкового кодексу України встановлює, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як підтверджують матеріали справи, згідно рішення Головного управління міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 14 квітня 2014 року №3370/10/26-15-10-05-16 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 08 лютого 2014 року №000192205 скасовано.

Так само необґрунтованими є позовні вимоги про визнання протиправним дій відповідача під час і після проведення перевірки із складання акта від 15 січня 2014 року №24/22-05/32854753 та зобов'язання припинити їх, оскільки позивачем не наведено конкретних дій відповідача під час та після перевірки, які належить визнати протиправними, та не доведено, що вказані дії вплинули на його права чи інтереси.

Крім того, суд звертає увагу, що дії контролюючого органу зі складання акта перевірки не є дією, яка породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД БІ МЕДІА" (ідентифікаційний код 32854753, 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-б) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко