Ухвала

від 11.08.2016 по справі 826/8785/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/53395/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року

у справі № 826/8785/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕНД БІ МЕДІА»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій протиправними, зобов'язання припинення дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» (далі - ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач), в якому просило скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 001172205 від 08 лютого 2014 року, № 0001182205 від 08 лютого 2014 року та № 0001192205 від 08 лютого 2014 року, а також визнати протиправними дії відповідача під час і після проведення перевірки із складання акту № 24/22-05/32854753 від 15 січня 2014 року та зобов'язати припинити їх.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 4 384,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення адміністративного позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 001172205 від 08 лютого 2014 року та № 0001182205 від 08 лютого 2014 року. Стягнуто на користь ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» судові витрати в розмірі 2 959,74 грн. із видатків Державного бюджету України, направлених на асигнування ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 24/22-05/32854753 від 15 січня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 001172205 від 08 лютого 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 465 924,00 грн. (465 760,00 грн. - основний платіж, 164,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 001182205 від 08 лютого 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 891 747,50 грн. (713 398,00 грн. - основний платіж, 178 349,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття названих актів індивідуальної дії послугувало порушення товариством підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг в процесі створення аудіовізуального твору в Приватного підприємства «Система» та послуг з розміщення рекламних матеріалів у журналі «Мир семьи» в Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» за нікчемними правочинами, що обґрунтовано посиланням на відсутність у названих юридичних осіб необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності (основних фондів, персоналу, оборотних коштів тощо) та пояснення директора ПП «Система» Плакси Петра Володимировича щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного підприємства, а також безпідставним невключенням до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медиа 5» (Російська Федерація).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 001172205 від 08 лютого 2014 року, № 0001182205 від 08 лютого 2014 року та задовольняючи його в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання послуг у ПП «Система» та ТОВ «ВД «Імпрес-Медіа» з підстав їх підтвердження відповідними первинними документами, перебування постачальників позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявності в них статусу платників податку на додану вартість.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд не погодився з твердженням суду першої інстанції про те, що задекларована ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» сума доходу в розмірі 3 563 865,00 грн. за операціями з ТОВ «Медиа 5» (Російська Федерація) не включає в себе суму податку на додану вартість, у зв'язку з чим зазначив, що суму податкового зобов'язання за даним епізодом визначено податковим органом неправильно.

Колегія суддів вказані доводи суду апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими, виходячи з таких підстав.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбаних послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю платника є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату відповідних послуг. Тобто, потрібно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції з придбання послуг, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних послуг.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платнику податків податкових зобов'язань.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, цілком об'єктивно виходив з того, що представлені позивачем рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, а також договір № 08-02/1 від 02 серпня 2010 року, укладений з ТОВ «Медиа 5» (Російська Федерація) на розміщення його рекламних матеріалів на телеканалах України, додаткові угоди до нього, завдання, звіти виконавця, акти, ефірні довідки не є достатніми та достовірними доказами фактичного здійснення оспорюваних поставок.

Так, надані позивачем документи, як з'ясовано Окружним адміністративним судом м. Києва та не спростовано судом апеляційної інстанції, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаного активу в господарській діяльності товариства, а лише фіксують господарські операції з ПП «Система» та ТОВ «ВД «Імпрес-Медіа».

При цьому в матеріалах справи відсутні докази надання рекламних послуг саме розглядуваними контрагентами, зокрема, позивачем не представлено документів, які б надали можливість ідентифікувати участь ПП «Система» в наданні послуг в процесі створення аудіовізуального твору, послуг із забезпечення зйомок знімальним, звуковим і освітлювальним обладнанням, персоналом, дотаціями, транспортом, гримом, послуг із титрування, чистового монтажу, продюсування чи консультування, розкрити зміст послуг та місце їх виконання, а також встановити участь ТОВ «ВД «Імпрес-Медіа» в розміщенні рекламних матеріалів у журналі «Мир семьи».

Долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження реального характеру оспорюваних операцій копії ефірних довідок також обґрунтовано відхилено Окружним адміністративним судом м. Києва, позаяк останні не підтверджують участі підприємств-контрагентів у наданні придбаних послуг, а лише свідчать про транслювання рекламних роликів. Крім того, матеріали справи не містять доказів взаємовідносин, зокрема, ПП «Система» з особами, які склали ефірні довідки.

Не обґрунтовано позивачем і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не представлено відповідної ділової переписки та роздруківок телефонних розмов.

Наведені обставини в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» свідчать про удаваний характер спірних операцій та, відповідно, виключають правомірність їх відображення в податковому обліку позивача.

Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва з'ясовано, що товариством включено до складу доходів за другий - третій квартали 2011 року суму в розмірі 3 563 865,00 грн., отриману за надані ним послуги з розміщення рекламних матеріалів на телеканалах України на замовлення ТОВ «Медиа 5» (Російська Федерація).

Виходячи з того, що місце постачання вказаних послуг на замовлення нерезидента розташоване на митній території України, в силу положень пункту 185.1 статті 185 ПК України ці операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено під час здійснення контрольного заходу та фактично не заперечувалось позивачем, до складу податкових зобов'язань відповідні суми податку на додану вартість з вартості послуг, поставлених ТОВ «Медиа 5» (Російська Федерація), а саме - 712 773,00 грн. не включено.

При цьому ТОВ «ТІ ЕНД БІ МЕДІА» не погоджувалось лише з порядком обрахування суми податкового зобов'язання та зазначало, що незадекларована сума податку на додану вартість має складати 593 977,46 грн., виходячи з того, що вже наявна в складі вартості наданих послуг у розмірі 3 563 865,00 грн.

Таке твердження позивача правильно визнано безпідставним судом першої інстанції, адже відповідно до пункту 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно з пунктом 193.1 статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.

В той же час, за правилами пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 відсотків.

Таким чином, податок на додану вартість, ставка якого в даному випадку становить 20 відсотків, визначається від бази оподаткування, тобто суми вартості товарів/послуг та додається до ціни таких товарів/послуг.

В розглядуваній ситуації вартість наданих ТОВ «Медиа 5» (Російська Федерація) послуг становить 3 563 865,00 грн., відповідно, сума податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків складає 712 773,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що суму доходу за даними операціями в розмірі 3 563 865,00 грн. включено позивачем до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та відображено в податковій звітності з податку на прибуток за другий - третій квартали 2011 року.

Згідно з підпунктом 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Наведене свідчить на користь того, що задекларована товариством сума доходу в розмірі 3 563 865,00 грн. не включає в себе суму податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва, яка є законною та обґрунтованою.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Костенко М.І.

Цвіркун Ю.І.