Постанова
від 06.08.2014 по справі 826/6255/14
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2014 року 14:09 № 826/6255/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Дружиніна Є.Є., відповідача - Чарковської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2013 року № 00010272220, № 00010282220, № 00010292220 та від 06 березня 2014 року № 0003272220, № 0003282220, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2013 року № 00010272220, № 00010282220, № 00010292220 та від 06 березня 2014 року № 0003272220, № 0003282220, прийнятих Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, а також, для заявлення сум до бюджетного відшкодування за результатами фінансово-господарської діяльності товариства, що підтверджується складеними за її результатами первинними документами.

Окрім цього, позивач також зазначає, що висновки викладені в акті перевірки № 756/26-54-22-02-10/30757290 від 29 листопада 2013 року є необ'єктивними та неповними, оскільки позивачем під час проведення перевірки контролюючому органу були надані всі первинні документи, що відображають реальність господарських операцій, та є підставою для формування податкового обліку товариства.

При цьому, вказаним актом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, які б позбавляли позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту, а також на заявлення сум до бюджетного відшкодування.

За вказаних обставин, позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2013 року № 00010272220, № 00010282220, № 00010292220 та від 06 березня 2014 року № 0003272220, № 0003282220 є протиправними, а отже - підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00010272220, № 00010282220 від 13.12.2013 р. в силу приписів п. 60.4 ст. 60 ПК України є скасованими, а тому предмет спору по даним податковим повідомленням-рішенням відсутній.

Стосовно інших податкових повідомлень-рішень: № 00010292220 від 13.12.2013 р. та № 0003272220, № 0003282220 від 06.03.2014 р. відповідач зазначає, що останні прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 30757290) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.02.2011 р. за № 10691070009023651. Станом на 26.07.2013 р. перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Місцезнаходження вказаного товариства: 04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд. 18/14.

У періоді, за який проведено перевірку, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.03.2000 р. № 38259959, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер 307572926110, зареєстровано платником ПДВ, перереєстроване в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 11.03.2013 р. по дату підписання акту перевірки.

На підставі наказу від 02.10.2013 р. № 794, направлень № 795, № 803 від 14.10.2013 р., № 839, № 840 від 16.10.2013 р., № 881, № 882 від 18.10.2013 р., в період з 14.10.2013 р. по 08.11.2013 р. (термін проведення перевірки продовжувався з 11.11.2013 р. по 22.11.2013 р. на підставі наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 р. № 1032) ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 30757290 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 756/26-54-22-02-10/30757290 від 29 листопада 2013 року (далі - Акт № 756/26-54-22-02-10/30757290).

В ході перевірки контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог, зокрема:

- пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, всього в сумі 1 300 887,00 грн., у тому числі по періодах:

- IV кв. 2011 року - 96 708 грн.;

- I кв. 2012 року - 242 498 грн.;

- II кв. 2012 року - 244 546 грн.;

- III кв. 2012 року - 33 971 грн.;

- IV кв. 2012 року - 683 164 грн.;

- п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 150 737,00 грн., у тому числі по періодах:

- березень 2012 року 47 157 грн.;

- травень 2012 року 15 680 грн.;

- жовтень 2012 року 41 107 грн.;

- листопад 2012 року 29 714 грн.;

- грудень 2012 року 17 079 грн.,

що в свою чергу призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на загальну суму 133 658,00 грн., у тому числі по періодах:

- квітень 2012 року 47 157 грн.;

- червень 2012 року 15 680 грн.;

- листопад 2012 року 41 107 грн.;

- грудень 2012 року 29 714 грн.

13 грудня 2013 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 756/26-54-22-02-10/30757290 від 29.11.2013 р. та висновку засідання комісії по розгляду спірних питань від 12.12.2013 р. № 126/26-54-22-02 прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 00010272220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за рахунок іноземних інвесторів, код платежу 11020300, на загальну суму 1 902 977,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 300 887,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 602 090,00 грн.;

- № 00010282220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123, п. 200.11, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 133 658,00 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції (штрафи) в розмірі 66 829,00 грн.;

- № 00010292220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 079 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.02.2014 р. № 1780/10/26-15-10-06-15 скаргу директора ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» від 27.12.2013 р. № 3953 (вх. № 20688/10 від 27.12.2013 р.) задовольнило частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 р. № 00010292220 - залишило без змін; натомість податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 р. № 00010272220 та № 00010282220 скасувало в частинах застосованих штрафних санкцій, відповідно, в розмірах 301 045,00 грн. та 33 141,50 грн., в решті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 р. № 00010272220 та № 00010282220 залишило без змін.

06 березня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 756/26-54-22-02-10/30757290 від 29.11.2013 р. та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 1780/10/26-15-10-06-15 від 24.02.2014 р., прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0003272220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 200.11, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 133 658,00 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції (штрафи) в розмірі 33 414,50 грн.;

- № 0003282220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за рахунок іноземних інвесторів, код платежу 11020300, на загальну суму 1 601 932,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 300 887,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 301 045,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення № № 00010272220, 00010282220, 00010292220 від 13.12.2013 р., № № 0003272220, 0003282220 від 06.03.2014 р. та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1780/10/26-15-10-06-15 від 24.02.2014 р. про результати розгляду первинної скарги оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги від 23 квітня 2014 року № 7382/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 р. № № 00010272220, 00010282220, 00010292220 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.03.2014 р. № № 0003272220, 0003282220) залишило без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 13 грудня 2013 року № 00010272220, № 00010282220, № 00010292220 та від 06 березня 2014 року № 0003272220, № 0003282220 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА», виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2013 року № № 00010272220, 00010282220, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 листопада 2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447 (далі - Порядок № 1236) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

- орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

- орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 5.3 розділу V Порядку № 1236 у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2013 року № № 00010272220, 00010282220 за результатами розгляду Головним управлінням Міндоходів у місті Києві скарги позивача скасовані в частинах застосованих штрафних санкцій у розмірах, відповідно 301 045,00 грн. та 33 141,50 грн., в інших частинах залишені без змін, та 06 березня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняті нові податкові повідомлення-рішення № № 0003282220, 0003272220, які містять зменшені суми грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно на 301 045,00 грн. та 33 141,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення № № 00010272220, 00010282220 від 13 грудня 2013 року вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкових повідомлень-рішень № № 0003282220, 0003272220 від 06.03.2014 р., що свідчить про відсутність порушення вказаними рішеннями прав та інтересів позивача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 00010272220, 00010282220 від 13 грудня 2013 року.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 149.1 ст. 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У відповідності до п. п. 2.4, 2.16 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Також, згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 1 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти господарювання, що ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Контролюючий орган розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

Стосовно прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003282220 від 06.03.2014 р., суд зазначає наступне.

Що стосується витрат на консультаційні послуги від Компанії «Rockwool International A/S» та ТОВ «АЛЬПЕ Консалтинг», суд зазначає, що в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01.08.2009 р. між ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» (Україна, м. Київ) (Компанія) та юридичною особою «Роквул Інтернешнл» (Республіка Данія) (Виконавець) була укладена Угода про надання послуг з питань управління № 1 (далі - Угода), предметом якої Виконавець погоджується у відповідних випадках надавати послуги Компанії, яка даним підтверджує замовлення та наступну оплату за такі послуги: фінансові послуги; консультаційні послуги у сфері нерухомості; консультаційні послуги щодо оренди (лізингу) обладнання, машин і механізмів;консультаційні послуги щодо роботи комп'ютерних систем та мереж, обробки баз даних; консультаційні послуги у сфері зберігання, доставки і обробки продукції на території України; послуги в сфері інтелектуальної власності; послуги з розвитку бізнесу та консультації з менеджменту; інжинірингові послуги та послуги, пов'язані з технічним контролем та аналізом; консультування в галузі управління персоналом, найму і стимулювання працівників; маркетингові та рекламні послуги (п. 1 Угоди).

На підставі п. 2.4 Угоди компанія «Rockwool International A/S» надає консультаційні послуги щодо роботи комп'ютерних систем та мереж, обробки баз даних, зокрема: підбір комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення, вирішення технічних проблем експлуатації комп'ютерних мереж та систем, здійснює підтримку функціонування комп'ютерної системи та обладнання позивача, збирає та обробляє дані, консультує у сфері інформаційних технологій, в програмах Rockbis та Rocknet.

Відповідно до п. 5.1 вказаної Угоди за послуги надані виключно чи спеціально на користь Замовника, Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, що розраховується на підставі часу затраченого персоналом Виконавця на надання послуг. Погодинна ставка за консультування у сфері інформаційних технологій, програмах Rockbis та Rocknet становить 120 евро/год згідно наявного в матеріалах справи Додатку 1 до Угоди.

Виконання послуг підтверджується наступними актами приймання-передачі послуг:

- акт б/н від 30.12.2011 р. на 40 830,00 Євро (420 469,50 грн.) - консультування у сфері інформаційних технологій, програмах Rockbis та Rocknet;

- акт б/н від 07.06.2012 р. на 43 789,00 Євро (436 954,49 грн.) - консультування у сфері інформаційних технологій, програмах Rockbis та Rocknet;

- акт б/н від 03.12.2012 р. на 28 101,59 Євро (291 686,35 грн.) - консультування у сфері інформаційних технологій, програмах Rockbis та Rocknet.

Відповідно до п. 4.2 Угоди позивач зобов'язаний своєчасно сплачувати Виконавцю винагороду.

Як встановлено в судовому засіданні, за надані послуги позивачем розрахунки проведені в повному обсязі на загальну суму 112 720,59 Євро, що еквівалентно 1 149 110,34 гривень.

Також судом встановлено, що 16.10.2012 р. між ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» (Україна, м. Київ) (Замовник) та ТОВ «АЛЬПЕ Консалтинг» (Російська Федерація, м. Москва) (Виконавець) був укладений Договір про надання послуг S.TM.10.12.0472 Ref. № ІТ-09250 (далі - Договір), по умовам якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні послуги в області впровадження програмного забезпечення mySAP Business Suite на підприємстві Замовника (п. 1.1 Договору).

В судовому засіданні встановлено, що виконання консультаційних послуг в області впровадження програмного забезпечення mySAP Business, отримані Замовником за вище вказаним Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами:

- акт № 173 від 08.11.2012 р. на 16 663,75 Євро - консультаційні послуги в області впровадження програмного забезпечення mySAP Business + додаток табель робочого часу виконавців;

- акт № 174 від 08.11.2012 р. на 2 579,30 Євро - відшкодування вартості витрат у відрядженнях працівників ТОВ «АЛЬПЕ Консалтинг»;

Що еквівалентно по двом актам 196 045,85 грн.

- акт № 189 від 03.12.2012 р. на 34 401,25 Євро - консультаційні послуги в області впровадження програмного забезпечення mySAP Business + додаток табель робочого часу виконавців;

- акт № 190 від 03.12.2012 р. на 2 969,47 Євро - відшкодування вартості витрат у відрядженнях працівників ТОВ «АЛЬПЕ Консалтинг».

Що еквівалентно по двом актам 387 897,25 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, за надані консультаційні послуги позивачем розрахунки проведені в повному обсязі на загальну суму 56 613,77 Євро, що еквівалентно 583 943,10 гривень.

З аналізу пояснень представника позивача та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що одержані позивачем консультаційні послуги не є нематеріальними активами такого платника податків, так само не призводять до придбання нематеріального активу, або до створення нематеріального активу, та такі послуги не пов'язані з доведенням нематеріального активу до стану, у якому він буде придатний для використання за призначенням.

Надання консультаційних послуг не пов'язане з поліпшенням програмного забезпечення, не призводить до зростання майбутніх економічних вигод, та здійснюється виключно для інформування та навчання персоналу позивача в роботі SAP, Rockbis та Rocknet.

А тому, твердження контролюючого органу в акті перевірки про те, що витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням нематеріального активу до стану, у якому він буде придатний для використання за призначенням, не підпадають під визначення консультаційних послуг, не ґрунтується на фактичних обставинах.

Отже, оскільки витрати, по веденню бухгалтерського обліку, обслуговуванню та управлінню підприємством відповідно до Стандартів бухгалтерського обліку та пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України відносяться до адміністративних витрат, зазначені витрати у бухгалтерському та податковому обліку правомірно були віднесені позивачем до складу адміністративних витрат.

Що стосується витрат за виконання робіт по інженерним вишукуванням та збору даних про технічні умови для вибору ділянки під будівництво у м. Яготин, суд зазначає, що в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 18.01.2012 р. між ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «ГЕОЕКСПЕРТ» (Виконавець) був укладений Договір № 2/2012 на виконання інженерно-вишукувальних робіт (далі - Договір № 2/2012), по умовам якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи згідно технічного завдання Замовника, а саме попередні (передінвестиційні) інженерні вишукування та збір даних про технічні умови для вибору ділянки під будівництво в м. Яготин, Київської області (п. 1.1 Договору № 2/2012).

Згідно з Додатком № 1 до Договору № 2/2012 ділянка - 50 га, рівна, майже прямокутної форми, з однієї сторони межує з логістичним комплексом (п. 2 Додатку № 1). Місцерозташування - Київська область, м. Яготин (п. 3 Додатку № 1). Призначення земельної ділянки - будівництво будівель та споруд (п. 4 Додатку № 1).

У Технічному завданні, що і є Додатком № 1 до Договору № 2/2012, зокрема зазначена наступна інформація: технічні параметри об'єкту - будівля основного виробництва (поверховість будівлі - 5), склади сировини; котельня, склади готової продукції - закриті та відкриті (навіс), чисельність робітників приблизно 300 чоловік, площа забудови приблизно 90 000 м 2 .

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 25.01.2012 р. до Договору № 2/2012 від 18.01.2012 р. за виконані інженерні вишукування згідно з цим договором Замовник виплачує Виконавцеві згідно Кошторису 294 040,20 грн., включно з ПДВ - 49 006,70 грн.

Надання та вартість послуг підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 17 лютого 2012 року.

Крім того, виконання робіт також підтверджується Звітом на тему: «Попередні (передінвестиційні) інженерні вишукування та збір даних про технічні умови для вибору ділянки під будівництво в м. Яготин, Київської області», який складається з: Книги 1 (66 стор.), Книги 2 (41 стор.), Книги 3 (90 стор.), Книги 4 (36 стор.) та Книги 1. Окремим додатком - Топографічний план масштабу 1:500 на 10 стор.

Проведення саме позивачем інженерних вишукувань у м. Яготині по вул. Поштова було погоджено згідно з рішенням Яготинської міської ради Київської області шостого скликання № 722-18-VI від 30.12.2011 р.

Судом також встановлено, що метою попередніх вишукувань та збір даних про технічні умови для вибору ділянки під будівництво у м. Яготин був збір інформації для прийняття рішення щодо будівництва заводу з виробництва ізоляційних матеріалів за технологією та під торгівельною маркою «Rocwool», що є основним видом господарської діяльності позивача.

До початку будівництва замовник повинен отримати право власності на земельну ділянку або право користування земельної ділянкою на умовах оренди. При виборі земельної ділянки перш за все необхідно встановити її відповідність певним технічним характеристикам, що потребує проведення робіт з попередніх вишукувань та збір даних про технічні умови. Проведення таких робіт є невід'ємною та обов'язковою складовою частиною вибору земельної ділянки. Тільки після проведення попередніх вишукувань та збору даних можливо встановити відповідність або не відповідність ділянки умовам будівництва, що дозволяє прийняти рішення про початок будівництва або його неможливість чи недоцільність.

Такі витрати, є витратами з пошуку земельної ділянки та дослідження її характеристик. Пошук земельної ділянки та попередні дослідження можуть провадитися по відношенню до декількох земельних ділянок, тому не обов'язково, що наслідком проведення робіт з попередніх вишукувань та збору даних про технічні умови земельної ділянки є проведення будівельних робіт на цій земельній ділянці.

З незалежних від позивача причин, заплановане будівництво не було розпочате.

А тому, твердження відповідача в акті перевірки про те, що відсутні і витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснювані для провадження господарської діяльності платника податку, оскільки позивач відмовився від проведення будівництва у м. Яготин, не відповідає фактичним обставинам та спростовується вищевикладеним.

Відповідно до пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно відніс витрати на виконання робіт по інженерним вишукуванням та збору даних про технічні умови для вибору ділянки під будівництво у м. Яготин до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Що стосується витрат на транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком», суд зазначає, що в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01.02.2011 р. та 10.02.2011 р. між ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «Клайм Лоджистикс» (Експедитор) були укладені Договори відповідно № 1/02/1 та № 157/11 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договори № 1/02/1 та № 157/11).

По умовам Договору № 1/02/1, Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по перевезенню та транспортно-експедиційному обслуговуванню експортно-імпортних вантажів Замовника у відповідності з вказівками (інструкціями) і за рахунок коштів Замовника відповідно до тарифів, вказаних в Додатку № 2 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору № 1/02/1.

Відповідно до пп. пп. 5.2.1, 5.2.2 Договору № 1/02/1 ТОВ «Клайм Лоджистикс» має право доручати надання послуг за цим договором або їх частини третій особі, а також залучати транспортні засоби інших підприємств від свого імені.

Це пояснюється чому у транспортних документах може бути не зазначено у якості перевізника безпосередньо ТОВ «Клайм Лоджистикс», про що відповідачем вказано в акті перевірки позивача. Крім того, ТОВ «Клайм Лоджистикс» є експедитором, а не перевізником, що пояснює відсутність вказівки на нього у транспортних документах.

Також, не можуть враховуватися доводи про те, що незаповнені деякі графи ТТН, про що контролюючим органом вказано в акті перевірки платника податку, оскільки такі недоліки в заповненні ТТН не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як основний документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача.

Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Надані під час розгляду справи товарно-транспортні накладні відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні реквізити та відомості про вантаж, що транспортується.

Те, що в деяких ТТН не всі графи заповнені пояснюється тим, що відповідно до п. 11.8 вказаних вище Правил у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж. У аналізованих випадках таким документом є накладні, реквізити яких вказані у відповідних ТТН.

Також суд вказує на те, що такі обставини як внесення запису про відсутність ТОВ «Клайм Лоджистикс» за місцем знаходження, рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, припинення подання цим підприємством звітності, настали після закінчення надання позивачу цим підприємством транспортно-експедиторських послуг, а тому, твердження відповідача в акті перевірки щодо неможливості надання транспортно-експедиторських послуг позивачу ТОВ «Клайм Лоджистикс» через анулювання 10.01.2013 р. Свідоцтва платника ПДВ № 100270031 від 10.02.2010 р. спростовується вищевикладеним.

Також, відсутність транспортних засобів, за допомогою яких можливо здійснювати перевезення товарів не дає підстав для висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, так як зазначалось вище, договорами передбачено, що для виконання послуг ТОВ «Клайм Лоджистикс» може залучати третіх осіб та використовувати їхні транспортні засоби.

Окрім цього, судом встановлено, що 23.04.2012 р. між ТОВ «РОКВУЛ УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «Бінком» (Експедитор) був укладений Договір № 23-04-12 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - Договір № 23-04-12), по умовам якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по організації перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів Замовника у відповідності з вказівками (інструкціями) і за рахунок коштів Замовника відповідно до тарифів, вказаних в Додатку № 2 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору № 23-04-12.

Відповідно до пп. пп. 5.2.1, 5.2.2 Договору № 23-04-12 ТОВ «Бінком» має право доручати надання послуг за цим договором або їх частини третій особі, а також залучати транспортні засоби інших підприємств від свого імені.

Це пояснюється чому у транспортних документах може бути не зазначено у якості перевізника безпосередньо ТОВ «Бінком», про що відповідачем вказано в акті перевірки позивача. Крім того, ТОВ «Бінком» є експедитором, а не перевізником, що пояснює відсутність вказівки на нього у транспортних документах.

Також суд вказує на те, що та обставина що ТОВ «Бінком» присвоєно стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.05.2013 р., не свідчить про нереальність операцій позивача з цим контрагентом, оскільки ТОВ «Бінком» надавало транспортно-експедиторські послуги позивачу з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що наявні в матеріалах справи.

Відтак, суд вважає, що на момент надання послуг позивачу були відсутні обставини, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

З аналізу вказаних вище обставин та наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що у позивача в наявності є всі необхідні первинні документи, які підтверджують понесені ним витрати та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Крім того, реальність надання транспортно-експедиторських послуг підтверджується з одного боку фактами виконання позивачем своїх зобов'язань із постачання продукції покупцям, з іншого боку відсутністю фактів замовлення та оплати позивачем аналогічних транспортно-експедиторських послуг в цей період у інших контрагентів.

Посилання в акті перевірки, в обґрунтування висновків про нереальність операцій з ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком» на так звані правові доктрини «Ділова мета» (business purpose) та «Реальність господарських операцій», на відсутність у вказаних контрагентів матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення транспортно-експедиційних послуг, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, є неправомірним.

Як зазначалось вище, предметами договорів із ТОВ «Клайм Лоджистикс» і ТОВ «Бінком» є транспортно-експедиторське обслуговування вантажів позивача автомобільним транспортом у міському, приміському та міжнародному сполученні. Експедитори в інтересах Замовника виконують пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, такі як: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організацію забезпечення відправки та отримання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням тощо.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що для надання транспортно-експедиторських послуг наявність власних транспортних засобів не є обов'язковим.

Крім того, з досліджених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) встановлено, що ТОВ «Клайм Лоджистикс» виконало для позивача транспортно-експедиційні послуги за період: з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. на загальну суму без ПДВ 909 717 грн. (з них на 337 700 грн. міжнародні перевезення); з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. на загальну суму без ПДВ 343 550 грн. (з них на 207 300 грн. міжнародні перевезення).

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Бінком» виконало для позивача транспортно-експедиційні послуги за період: з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму без ПДВ 2 051 431 грн. (з них на 1 259 849 грн. міжнародні перевезення).

Таким чином, за вказаних обставин, позивач вважає, що позивач має правові підстави для віднесення витрат на транспортно-експедиторські послуги, отримані від ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком» до витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Що стосується витрат на туристичні послуги, суд зазначає, що в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку з запуском нових продуктів Fasrock light, Rockmin plus, Stroprock та необхідністю ознайомлення покупців з технічними та якісними характеристиками для подальшої реалізації згідно з наказами від 22 березня 2012 року та 24 травня 2012 року позивачем було прийнято рішення для організації проведення конференцій на тему «Запуск нових продуктів Fasrock light, Rockmin plus, Stroprock - Осінь 2012» в м. Копенгаген, Данія, запросити представників покупців. Було прийнято рішення здійснити витрати по перевезенню та проживанню учасників конференції за рахунок платника податків.

Такі конференції проводилися з 19 по 22 квітня 2012 року та з 28 по 30 травня 2012 року. З цією метою позивачем у ТОВ «Туристично-комерційна фірма «Планета Турсервіс-Україна» були замовлені туристичні послуги за межами України (Данія), про належне виконання яких свідчать, відповідно Акт № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 квітня 2012 року на загальну суму 253 519 гривень 06 коп., без ПДВ та Акт № ОУ-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2012 року на загальну суму 130 484 гривень 00 коп., без ПДВ.

Також, з метою ознайомлення покупців з новинками та продукцією з подвійною щільністю, з технічними та якісними характеристиками відповідної продукції, з метою проведення оглядової екскурсії по заводу у м. Виборг, щоб продемонструвати високий рівень виробничих технологій Роквул, платником податків з 20 по 22 вересня 2012 року, з 28 по 30 вересня та з 28 по 01 жовтня 2012 року для працівників клієнтів товариства були організовані конференції у м. Санкт-Петербург.

Витрати по перевезенню та проживанню учасників конференцій також здійснювалися за рахунок позивача.

Для цього позивачем у ТОВ «Туристично-комерційна фірма «Планета Турсервіс-Україна» були замовлені туристичні послуги за межами України (Росія), про належне виконання яких свідчать: Акт № ОУ-0000136 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 вересня 2012 року на загальну суму 161 763 гривень 00 коп., без ПДВ, Акт № ОУ-0000158 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06 жовтня 2012 року на загальну суму 173 798 гривень 00 коп., без ПДВ та Акт № ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01 жовтня 2012 року на загальну суму 152 308 гривень 00 коп., без ПДВ відповідно.

Абзацами «г» та «з» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, а також інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96- ВР реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Як встановлено, зазначені конференції організовувались та проводились для донесення необхідної інформації щодо продукції, що постачається позивачем, працівникам інших організацій, а саме працівників тих компаній, які працюють з позивачем та є його клієнтами. Під час таких конференцій для працівників клієнтів була доведена необхідна інформації щодо продукції позивача, її асортименту і технічних характеристик. Надання такої інформації сприяє, у тому числі кращому розумінню властивостей продукції, її відмінності від продукції конкурентів та отриманню інформації щодо її якісних характеристик.

Позивач отримав значний економічний ефект від проведених конференцій, оскільки після їх проведення з учасниками були укладені договори, спрямовані на реалізацію товарів позивача, що підтверджується відповідними звітами.

Крім того, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 15.02.2012 р. № 123 до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Організовані позивачем конференції для працівників клієнтів поєднують в собі як рекламу, так і маркетингові інструменти, оскільки основним їх завданням є надання інформації про продукцію та стимулювання її збуту, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в акті перевірки, який штучно звузив їх реальний зміст лише до презентації.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає.

Таким чином, одним із завдань туризму є здійснення поїздок з метою налагодження ділових (партнерських) відносин, виконання професійних обов'язків.

Зазначене свідчить, що чинне законодавство України допускає, що витрати на туристичні послуги за межами України, зокрема організація подорожі для участі у конференції, можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з реалізацією товарів, оскільки прямо пов'язані із стимулюванням збуту продукції.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що позивач правомірно включив витрати на туристичні послуги за межами України, пов'язаних з організацією та проведенням конференцій щодо його продукції, до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що на підставі пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Стосовно прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 00010292220 від 13.12.2013 р. та № 0003272220 від 06.03.2014 р., суд зазначає, що висновки відповідача в акті перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 150 737 грн., що в свою чергу призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 133 658 грн. є необґрунтованим.

На думку контролюючого органу, позивач не мав права відображати податковий кредит з ПДВ по операціям з ТОВ «Клайм Лоджистикс» за березень 2012 року на суму 47 157 грн. по 64 податковим накладним та за травень 2012 року на суму 15 680 грн. по 26 податковим накладним, а також по операціям з ТОВ «Бінком» за жовтень 2012 року на суму 41 107 грн. по 64 податковим накладним, за листопад 2012 року на суму 29 714 грн. по 65 податковим накладним та за грудень 2012 року на суму 17 079 грн. по 33 податковим накладним.

З приводу викладеного, суд зазначає, що це ті ж самі операції з придбання транспортно-експедиторських послуг, які вже описані судом в частині, що стосується витрат.

Суд зазначає, що підстави для висновку щодо неможливості включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого по операціям з зазначеними контрагентами, повністю ідентичні тим, що були зазначені при вирішенні питання щодо зняття витрат.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що по фактам надання транспортно-експедиторських послуг і ТОВ «Клайм Лоджистикс» і ТОВ «Бінком» позивачу видавалися податкові накладні. На момент їх видачі, контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ та мали право видавати податкові накладні.

Враховуючи, що позивач має всі необхідні первинні документи, що підтверджують факти здійснення відповідних господарських операцій, у нього наявні податкові накладні, які виписані контрагентами за датою першої події, як це і визначено нормами Податкового кодексу України.

Господарські операції з цими контрагентами пов'язані з господарською діяльністю позивача, а отже є реальними, що свідчить про відсутність правових підстав для висновку відповідача про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з ТОВ «Клайм Лоджистикс» і ТОВ «Бінком».

Що стосується висновків контролюючого органу, що ТОВ «Клайм Лоджистикс» було штучно сформовано податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «АРСАОН» (дані Акту Кіровоградської ДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРСАОН» (код ЄДРПОУ 37867421) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року - вересень 2012 року» від 08.02.2012 р. № 131/1520/37867421), ТОВ «АРАГОН ТОРГ» (дані Акту Кіровоградської ДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРАГОН ТОРГ» (код ЄДРПОУ 38164764) з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період лютий-жовтень 2012 року» від 08.02.2012 р. № 127/15-2/38164764), а ТОВ «Бінком» - з ПП «ПРАЙМ ПРАЙД» (дані Акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПРАЙМ ПРАЙД» (код ЄДРПОУ 36852131) за період з 01.09.2012 р. по 31.01.2013 р.» від 16.05.2013 р. № 852/22-60/36852131), суд зазначає, що в разі невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

А тому, зазначена обставина не є підставою для зменшення витрат позивача та позбавлення його права на відшкодування податку на додану вартість, якщо позивачем виконано всі передбаченні законом умови.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів).

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 23.02.2012 р. № К/9991/40332/11, від 23.04.2012 р. № К/9991/26905/12.

Крім того, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_5 (директор ТОВ «Туристично-комерційна фірма «Планета Турсервіс-Україна»), ОСОБА_6 (директор ТОВ «Клайм Лоджистикс»), які підтвердили та довели факт вчинення вказаними підприємствами господарських операцій з позивачем та їх пов'язаність з господарською діяльністю останнього.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, так само як і немає доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (№ 00010292220 від 13.12.2013 р., № 0003272220, № 0003282220 від 06.03.2014 р.) прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, податкові повідомлення-рішення відповідача № 00010292220 від 13 грудня 2013 року, № 0003272220, № 0003282220 від 06 березня 2014 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, в зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 923,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними на скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 грудня 2013 року № 00010292220, від 06 березня 2014 року № 0003272220, № 0003282220.

3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА» відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОКВУЛ УКРАЇНА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 923,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.08.2014 р.


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	06.08.2014
Оприлюднено	03.09.2014
Номер документу	40298162
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —826/6255/14

Ухвала від 27.07.2017

Адміністративне

Верховний Суд України

Волков О.Ф.

Ухвала від 23.06.2017

Адміністративне

Верховний Суд України

Волков О.Ф.

Ухвала від 01.06.2017

Адміністративне

Верховний Суд України

Волков О.Ф.

Ухвала від 02.07.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Погрібніченко І.М.

Ухвала від 02.07.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Погрібніченко І.М.

Ухвала від 20.05.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Кобаль М.І.

Ухвала від 02.04.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Кобаль М.І.

Ухвала від 20.05.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Кобаль М.І.

Ухвала від 05.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Лосєв А.М.

Ухвала від 20.05.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Кобаль М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.08.2014 по справі 826/6255/14ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —826/6255/14

Постанова
від 06.08.2014 по справі 826/6255/14
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА