Постанова

від 16.06.2014 по справі 826/4277/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2014 року 13 год. 27 хв. № 826/4277/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2013 року № 000110/26-56-17-01-09, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2013 року № 000110/26-56-17-01-09.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.11.2013р. № 1976/26-56-17-01-04/21619144654, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо відсутності документального підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 витрат за результатами укладення і виконання господарських правочинів з підприємствами-постачальниками ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» фактично ґрунтується на неналежних доказах, а саме - лише на висновках актів інших податкових інспекції про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Зокрема, за висновками цих Актів інші податкові органи виходячи за межі своїх повноважень та за відсутності правових підстав і належної доказової бази визнали правочини, укладені ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» з іншими суб'єктами господарювання, нікчемними. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові від 12.03.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., а також дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування та сплати єдиного внеску, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за аналогічний період, за результатами якої складений Акт від 15.11.2013р. № 1976/26-56-17-01-04/21619144654. Згідно висновків цього Акта перевірки ФОП ОСОБА_1 допустив, зокрема, порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.2 ст. 138, п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік на суму документально непідтверджених витрат у розмірі 217 659, 01 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс», що відповідно призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 230 067, 51 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 20.09.2012р. № 5/17-220/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 21619114454) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за жовтень-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року, та Актах інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок (перевірок) вказаних підприємств.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

29 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 28.10.2013р. по 08.11.2013р. згідно з нормами ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.10.2013р. № 639 і направлень на перевірку від 18.10.2013р., працівником відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., а також дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування та сплати єдиного внеску, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за аналогічний період, за результатами якої складений Акт від 15.11.2013р. № 1976/26-56-17-01-04/21619144654 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів, використаних перевіряючими під час проведення вказаної документальної перевірки наведений на стор. 6 - 7 Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом січня-квітня 2012 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарські операції з суб'єктами господарської діяльності (а саме: ТОВ «Соло-25» (ідентифікаційний код 30399950), ТОВ «Айс-Вок» (ідентифікаційний код 35660200), ПП «Бумакс» (ідентифікаційний код 36529861) і ПП «Матрікс» (ідентифікаційний код 31989368), які згідно постанов слідчого, судопочеркознавчої експертизи, висновків експертів мають ознаки «фіктивності».

Згідно висновків за результатами попередньо проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за жовтень-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року (Акт від 20.09.2012р. № 5/17-220/НОМЕР_1) встановлено нереальність здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за вказаний період (в т.ч. по господарським операціям з названими контрагентами). Також в цьому Акті ДПІ від 20.09.2012р. № 5/17-220/НОМЕР_1 зазначено, що задекларований ФОП ОСОБА_1 податковий кредит у перевіряємому періоді повинен бути зменшений за жовтень-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року на суму 401 055, 88 грн., по податкових накладних, отриманих від певних контрагентів-постачальників.

Також, під час перевірки позивача працівником відповідача були враховані висновки Актів ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 14.06.2012р. № 3945/7/22-510 про неможливість проведення перевірки ПП «Матрікс» (ідентифікаційний код 31989368) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за лютий 2012 року та від 14.06.2012р. № 1353/22-521-31989368 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Матрікс» (ідентифікаційний код 31989368) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за березень-квітень 2012 року, Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012р. № 572/22-40/30399950 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соло-25» (ідентифіка-ційний код 30399950) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р., Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.10.2013р. № 1260/7/26-56-17-01-23 щодо проведення зустрічної звірки з ТОВ «Соло-25» (ідентифікаційний код 30399950), Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 27.06.2012р. № 372/23-60/35660200 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айс-Вок» (ідентифікаційний код 35660200) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 19.01.2009р. по 30.11.2011р., Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 18.05.2012р. № 435/22-40/36529861 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Бумакс» (ідентифікаційний код 36529861) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за січень 2012 року. Даними актами податковими органами встановлено нікчемність правочинів ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» у зв'язку з відсутністю підтверджень поставок товарів (надання послуг), що свідчить про укладення вказаними підприємствами угод з контрагентами-покупцями без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача прийшов до висновків про відсутність у ФОП ОСОБА_1 правових підстав для формування валових витрат на загальну суму 217 659, 01 грн. по господарським операціям з ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» протягом 2012 року. З огляду на це перевіряючими встановлене завищення позивачем валових витрат за 2012 рік на суму 1 088 295, 05 грн. (задекларований позивачем валові витрати за даними декларації становлять 3 558 056, 31 грн., за даними перевірки - 2 469 761, 26 грн., розбіжність становить 1 088 295, 05 грн.), що призвело до заниження загального річного оподатковуваного доходу за 2012 рік на аналогічну суму коштів. За наслідками виявленого порушення ФОП ОСОБА_1 було нараховане податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 230 067, 51 грн.

При цьому за результатами дослідження тексту Акта перевірки позивача судом встановлено, що при складанні цього Акта працівником відповідача було допущено ряд описок (в т.ч. у розд. ІІІ «Висновки» такого акта перевірки), а саме: на стор. 41 - 42 Акта зафіксовані відомості про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат на суму витрат на закупівлю автозапчастин 1 088 295, 05 грн. (без ПДВ) та заниження приватним підприємцем оподатковуваного доходу за 2012 рік на таку суму коштів. Одночасно на стор. 46 Акта перевірки вказано, що за даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних обсяг господарських операцій позивача з названими підприємствами за період січень-квітень 2012 року становить 590 313, 85грн., крім того ПДВ - 217 659, 01 грн. А на стор. 25 Акта перевірки позивача сума 217 659, 01 грн. визначається як сума податкового кредиту з податку на додану вартість, що була сформована ФОП ОСОБА_1 по спірним операціям з підприємствами ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» за місяці січень-квітень 2012 року

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 15.11.2013р. № 1976/26-56-17-01-04/21619144654 перевіряючий встановив порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм законодавства України: п. 138.2 ст. 138, п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним оподатковуваного доходу за 2012 рік на суму документально непідтверджених витрат на закупку товарів у ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» в розмірі 217 659, 01 грн. (замість суми у розмірі 1 088 295, 05 грн.), та відповідно спричинило заниження позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 230 067, 51 грн. за вказаний період.

06 грудня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 15.11.2013р. № 1976/26-56-17-01-04/21619144654 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 000110/26-56-17-01-09, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, визначило ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 230 067, 51 грн., в т.ч. 184 054, 01 грн. - основний платіж, 46 013, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розрахунок сум основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій, визначених згідно цього податкового повідомлення-рішення, суду відповідачем не надавався.

Згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2013р. № 328/т/26-15-10-09-25 та Міністерства доходів і зборів України від 21.03.214р. № 1648/т/99-99-10-01-03-14, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ФОП ОСОБА_1 на зазначене податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013р., дані скарга позивача були залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно - без змін.

В тексті рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2013р. № 328/т/26-15-10-09-25 були конкретизовані суми завищення позивачем валових витрат - на суму витрат у розмірі 1 088 295, 05 грн., загальна сума спірних операцій - 1 305 954, 05 грн. (в т.ч. ПДВ - 217 659, 01 грн.) та заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік - 1 088 295, 05 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Пунктом 22.10 ст. 22 («Прикінцеві положень») Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет 13-92) визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (розділ IV якого, в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV, діяв до 04 листопада 2011 року)(далі - Декрет 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з ч. 3 ст. 13 цього Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, відповідно до Додатку № 7 («Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб») до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17)(в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за № 64, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року)(далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток в період до 01 квітня 2011 року, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу норми абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Одночасно починаючи з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З огляду на це норми зазначеного вище Декрету мають застосовуватися з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Так, пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - ПК України) визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу).

В силу норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає «господарську діяльність» як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг)(п. 177.3 ст. 177 зазначеного Кодексу).

При цьому згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють формувати фізичній особі - підприємцю витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах .

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення . При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що до переліку витрат фізичної особи - підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупцем) і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» (Продавці) були укладені аналогічні за змістом письмові правочини на придбання товарів, а саме:

- договір купівлі-продажу товарів від 20.12.2011р. № 86, укладений між позивачем і ПП «Бумакс», в особі директора Соколенка А.О., за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає на умовах визначених цим Договором товар (непродовольчі товари в асортименті). Зобов'язання сторін за цим Договором виникають на підстави заявки. Ціна, кількість і асортимент товарів зазначаються у видаткових накладних, що являються невід'ємною частиною цього Договору. Якість товарів повинна відповідати встановленим стандартам, що засвідчується Продавцем за допомогою необхідних сертифікатів.

Умови поставки товару визначені у п. 5 Договору. Так, поставка товару здійснюється транспортом Продавця до Покупця або за узгодженням сторонами. Передача права власності товар виникає в момент підписання видаткової накладної.

Оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставок товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договору купівлі-продажу товарів від 20.12.2011р. № 86;

- рахунку-фактури від 26.01.2012р. № 261;

- видаткової накладної від 30.01.2012р. № 20 на суму 104 891, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 481, 90 грн.);

- податкової накладної від 30.01.2012р. № 11 на суму ПДВ 17 481, 90 грн., квитанції № 1 про доставку 07.02.2012р. податкової накладної від 30.01.2012р. до центрального податкового органу;

- сертифікату відповідності на певні товари, завірені постачальником;

- платіжного доручення від 30.01.2012р. № 14 на суму 104 889, 60 грн. (вартість товарів з ПДВ) та банківської виписки за 30.01.2012р.

- договір купівлі-продажу товарів від 25.01.2012р. № 08, укладений між позивачем і ПП «Матрікс», в особі директора Григи Ю.М., аналогічний за змістом описаному вище договору купівлі-продажу товарів від 20.12.2011р. № 86.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставок товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договору купівлі-продажу товарів від 25.01.2012р. № 08;

- рахунків-фактур від 20.02.2012р. № 202 на суму 81 145, 44 грн. і від 23.02.2012р. № 232 на суму 92 356, 94 грн.;

- видаткових накладних від 30.01.2012р. № 2 на суму 100 935, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 822, 60 грн.), від 07.02.20012р. № 280 на суму 48 580, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 096, 76 грн.), від 07.02.2012р. № 281 на суму 51 659, 89 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 609, 98 грн.), від 23.02.0012р. № 119 на суму 92 356, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 392, 83 грн.), від 27.02.2012р. № 283 на суму 81 145, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 524, 24 грн.), всього на загальну суму 374 678, 45 грн. ( ПДВ);

- податкових накладних від 07.02.2012р. № 161 на суму ПДВ 8 096, 76 грн., від 07.02.20012р. № 162 на суму ПДВ 8 609, 98 грн., від 23.02.2012р. № 33 на суму ПДВ 15 392, 83 грн., від 27.02.2012р. № 166 на суму ПДВ 13 524, 24 грн., всього ПДВ на суму 62 446, 41 грн., та квитанцій № 1 про доставку 28.02.2012р. і 20.03.2012р. податкових накладних від 23.02.2012р. і 27.02.2012р. до центрального податкового органу, квитанцій № 2 про прийняття на центральному рівні податкових накладних від 07.02.2012р.;

- сертифікатів відповідності на певні товари, завірені постачальником;

- платіжних доручень від 23.02.2012р. № 38 на суму 92 358, 00 грн. і від 01.03.2012р. № 41 на суму 81 145, 00 грн., всього на суму 173 503, 00 грн. (вартість товарів з ПДВ), та банківських виписок за 23.02.2012р. і за 01.03.2012р.;

- договір купівлі-продажу товарів від 01.02.2012р. № 36, укладений між позивачем і ТОВ «Соло-25», в особі директора Ковалюка М.П., аналогічний за змістом описаному вище договору купівлі-продажу товарів від 20.12.2011р. № 86.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставок товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договору купівлі-продажу товарів від 01.02.2012р. № 36;

- рахунків на оплату по замовленню від 24.02.2012р. № 2402 на суму 90 300, 96 грн., від 28.02.2012р. № 2802 на суму 99 009, 84 грн., від 19.03.2012р. № 1902 на суму 75 123, 36 грн., від 29.03.2012р. № 554 на суму 108 351, 36 грн., від 27.04.2012р. № 2704 на суму 52 525, 44 грн.;

- видаткових накладних від 24.02.2012р. № 346 на суму 90 300, 96 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 050, 16 грн.), від 28.02.2012р. № 348 на суму 99 009, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 501, 64 грн.), від 19.03.2012р. № 462 на суму 75 123, 36 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 520, 56 грн.), від 28.03.2012р. № 745 на суму 108 351, 36 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 058, 56 грн.), від 29.03.2012р. № 746 на суму 94 273, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 712, 20 грн.), від 27.04.2012р. № 2704 на суму 52 525, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 754, 24 грн.), всього на загальну суму 519 311, 16 грн. ( ПДВ);

- податкових накладних від 24.02.2012р. № 211 на суму ПДВ 15 050, 16 грн., від 28.02.2012р. № 213 на суму ПДВ 16 501, 64 грн., від 19.03.2012р. № 81 на суму ПДВ 12 520, 56 грн., від 28.03.2012р. № 319 на суму ПДВ 18 058, 56 грн., від 29.03.2012р. № 320 на суму ПДВ 15 712, 20 грн., від 27.04.2012р. № 217 на суму ПДВ 8 754, 24 грн., всього ПДВ на суму 86 597, 36 грн., та квитанцій № 1 про доставку 15.03.2012р., 04.04.2012р., 17.04.2012р. і 17.05.2012р. податкових накладних від 24.02.2012р., 28.02.2012р., 19.03.2012р., 28.03.2012р., 29.03.2012р. і 27.04.2012р. до центрального податкового органу;

- сертифікатів відповідності на певні товари, завірені постачальником;

- платіжних доручень від 13.03.2012р. № 52 на суму 90 301, 00 грн., від 14.03.2012р. № 57 на суму 99 010, 00 грн., від 19.03.2012р. № 64 на суму 75 123, 00 грн., від 10.04.2012р. № 78 на суму 108 352, 00 грн. та від 04.05.2012р. № 98 на суму 52 526, 00 грн., всього на суму 425 312, 00 грн. (вартість товарів з ПДВ), та банківських виписок за 13.03.2012р., 14.03.2012р., 19.03.2012р., 10.04.2012р. і за 04.05.2012р.;

- договір купівлі-продажу товарів від 27.03.2012р. № 18, укладений між позивачем і ТОВ «Айс-Вок», в особі директора Грачова Д.О., аналогічний за змістом описаному вище договору купівлі-продажу товарів від 20.12.2011р. № 86.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставок товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договору купівлі-продажу товарів від 27.03.2012р. № 18;

- рахунків на оплату по замовленню від 27.03.2012р. № 2703 на суму 105 548, 40 грн., від 29.03.2012р. № 2903 на суму 110 725, 08 грн. та від 30.03.2012р. № 918 на суму 90 526, 56 грн.;

- видаткових накладних від 27.03.2012р. № 842 на суму 105 548, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 591, 40 грн.), від 29.03.2012р. № 843 на суму 110 725, 08 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 454, 18 грн.), від 30.03.2012р. № 978 на суму 90 526, 56 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 087, 76 грн.), всього на загальну суму 306 800, 04 грн. (ПДВ);

- податкових накладних від 27.03.2012р. № 270 на суму ПДВ 17 591, 40 грн., від 29.03.2012р. № 271 на суму ПДВ 18 454, 18 грн., від 30.03.2012р. № 367 на суму ПДВ 15 087, 76 грн., всього ПДВ на суму 51 133, 34 грн., квитанцій № 1 про доставку 06.04.2012р. і 12.04.2012р. податкових накладних від 27.03.2012р., 29.03.2012р. і 30.03.2012р. до центрального податкового органу;

- платіжних доручень від 27.03.2012р. № 67 на суму 105 548, 00 грн., від 29.03.2012р. № 71 на суму 110 725, 00 грн., від 27.04.2012р. № 94 на суму 80 526, 56 грн., від 04.05.2012р. № 97 на суму 10 000, 00 грн., всього на суму 306 799, 56 грн. (вартість товарів з ПДВ), та банківських виписок за 27.03.2012р., 29.03.2012р., 27.04.2012р. і за 04.05.2012р.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 15.04.2014р. б/н, поданих до канцелярії суду, ФОП ОСОБА_1 періодично співпрацював з названими контрагентами-постачальниками. Безпосередньо замовлення товарів здійснювалося приватним підприємством по телефону, через мережу Інтернет і кур'єрів, та при зустрічах. Поставка товарів здійснювалася транспортом Постачальників на склад позивача (господарчу споруду, що належить ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності), який знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, АДРЕСА_1-А. Також в деяких випадках передача товарів здійснювалося в присутності ФОП ОСОБА_1 і уповноваженої сторони Постачальника (водія) на зупинках транспорту. В таких випадках перевезення товарів (малогабаритних та у незначній кількості) до складу Покупця здійснювалося позивачем самотужки з використанням власних вантажних автомобілів. Розвантаження і перевантаження придбаних товарів здійснювалося безпосередньо ФОП ОСОБА_1, та представником Постачальника, та з урахуванням специфіки товарів не потребувало великої кількості трудових ресурсів.

В подальшому придбані у зазначених контрагентів-постачальників непродовольчі товари були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання (ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Джаспер», ТОВ «Цаннр», ТОВ «Мерак», ТОВ «Атор» і ТОВ Алнаїр»).

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Разом з тим під час розгляду даної справи в суді позивач належних документальних доказів на підтвердження факту перерахування ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Соло-25» і ПП «Матрікс» решти сум вартості поставлених товарів у розмірах 94 273, 20 грн. та 201 175, 45 грн. суду не надав.

В силу норм ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене вище судом не беруться до уваги надані ФОП ОСОБА_1 копії документів (трьохстороннього договору про відступлення права вимоги від 30.01.20112р. № 30/1, укладеного між ТОВ «Мастергільдія» (Первісним кредитором), ТОВ «Матрікс» (Новий кредитором) і ФОП ОСОБА_1 (Боржником) щодо передачі Первісним кредитором Новому кредитору права майнової вимоги до Боржника на суму 100 934, 88 грн. (в т.ч. ПДВ 16 882, 48 грн.), рахунку-фактури від 26.01.2012р. № 2601, виставленого ТОВ «Мастергільдія» на підставі договору від 31.10.2011р. № 52, платіжного доручення ФОП ОСОБА_1 від 30.01.2012р. № 15 на суму 100 934, 88 грн.; трьохстороннього договору про відступлення права вимоги від 07.02.20112р. № 7/2, укладеного між ПП «Бумакс» (Первісним кредитором), ТОВ «Матрікс» (Новий кредитором) і ФОП ОСОБА_1 (Боржником) щодо передачі Первісним кредитором Новому кредитору права майнової вимоги до Боржника на суму 100 241, 48 грн. (в т.ч. ПДВ 16 706, 91 грн.), рахунку-фактури від 07.02.2012р. № 702, виставленого ПП «Бумакс» на підставі договору від 20.12.2011р. № 86, - за відсутності видаткової і податкової накладних на аналогічну суму, платіжного доручення ФОП ОСОБА_1 від 07.02.2012р. № 21 на суму 100 241, 48 грн.) на підтвердження факту розрахунку в повному обсязі за договорами купівлі-продажу з ТОВ «Соло-25» і ПП «Матрікс», оскільки зі змісту останніх не вбачається, що вони не стосуються спірних господарських операцій.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії інших документів: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, серії В02 № 059397, витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ФОП ОСОБА_1, свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 платником податку на додану вартість від 17.07.2007р. № 89015869; державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0701 га, та довідок Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської обл. щодо присвоєння земельній ділянці будівельної адреси та на підтвердження факту перебування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у приватній власності ОСОБА_7; документів на підтвердження отримання ФОП ОСОБА_1 телекомунікаційних послуг; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_1; договору від 27.09.2011р. № 0354-11/10, укладеного між ТОВ «П.Г.К.» (Експедитор) і ФОП ОСОБА_1 (Клієнтом) щодо надання транспортно-експедиційного обслуговування; договорів поставок, укладених протягом 2010 - 2011 років між ФОП ОСОБА_1 (як Продавцем) і суб'єктами господарської діяльності (Покупцями) щодо поставки товарів, первинних і розрахункових документів по взаємовідносинам позивача з вказаним контрагентами-покупцями; банківських виписок за період січень-травень 2012р.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів позивача, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, розрахункові, які б підтверджували факти дійсного понесення ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року витрат на придбання товарів у підприємств-постачальників ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» на загальну суму 1 088 295, 05 (без врахування ПДВ).

Натомість наявними матеріалами справи валові витрати позивача за 2012 рік підтверджуються лише в частині фактично сплаченої суми в розмірі 792 846, 40 грн.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено понесення ним суми витрат на придбання товарів у визначених підприємств у розмірі 295 448, 65 грн. належними розрахунковими документами, суд погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності у позивача правових підстав для віднесення такої суми коштів до складу валових витрат за 2012 року та відповідно для зменшення оподатковуваного доходу за цей самий період на аналогічну суму.

У той же час, перевіряючи правомірність розрахунку суми збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, суд не виявив в тексті Акта перевірки та або інших документах, наданих відповідачем до матеріалів справи, розрахунку суми основного платежу податку з доходів фізичних осіб в сумі 184 054, 01 грн., що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правильність обрахунку відповідачем спірної суми грошового зобов'язання.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення, оскільки суд не наділений повноваженнями на обчислення сум валових витрат і чистого оподатковуваного доходу з огляду на безпідставність включення до складу валових витрат сум документально непідтверджених витрат у випадку відсутності належного розрахунку такої суми.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 грудня 2013 року № 000110/26-56-17-01-09.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова