Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/4277/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4277/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2013 року № 000110/26-56-17-01-09.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, а також дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування та сплати єдиного внеску, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 15 листопада 2013 року № 1976/26-56-17-01-04/21619144654.

Превіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним оподатковуваного доходу за 2012 рік на суму документально непідтверджених витрат на закупку товарів у ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» в розмірі 217 659, 01 грн., та відповідно спричинило заниження позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 230 067, 51 грн. за вказаний період.

На підставі встановлених порцшень, 06 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000110/26-56-17-01-09, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 230 067, 51 грн., в т.ч. 184 054, 01 грн. - основний платіж, 46 013, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Подткового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня-квітня місяців 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (Пкупець) та ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» та ПП «Матрікс» (Продавці) були укладені аналогічні за змістом письмові правочини на придбання товарів, а саме: - договір купівлі-продажу товарів від 20 грудня 2011 року № 86, укладений між позивачем і ПП «Бумакс»; - договір купівлі-продажу товарів від 25 січня 2012 року № 08, укладений між позивачем і ПП «Матрікс»; - договір купівлі-продажу товарів від 01 лютого 2012 року № 36, укладений між позивачем і ТОВ «Соло-25»; - договір купівлі-продажу товарів від 27 березня 2012 року № 18, укладений між позивачем і ТОВ «Айс-Вок».

За умовами вищевказаних договорів, які є типовими, Продавець продає, а Покупець приймає на умовах визначених цим Договором товар (непродовольчі товари в асортименті).

На підтвердження факту виконання даних договорів, позивачем були надані копії: договорів купівлі-продажу товарів; рахунки-фактури; видаткові накладні; податкові накладні; сертифікати відповідності на товари, завірені постачальником; платіжні доручення та банківські виписки.

Судом встановлено, що у подальшому придбані у зазначених контрагентів-постачальників непродовольчі товари були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання, а саме: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Джаспер», ТОВ «Цаннр», ТОВ «Мерак», ТОВ «Атор» і ТОВ Алнаїр».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перелічені первинні та розрахункові документи оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та містять усі необхідні реквізити.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не були надані документи, зокрема, розрахункові, які б підтверджували факти дійсного понесення ФОП ОСОБА_3 протягом 2012 року витрат на придбання товарів у підприємств-постачальників ТОВ «Соло-25», ТОВ «Айс-Вок», ПП «Бумакс» і ПП «Матрікс» на загальну суму 1 088 295, 05 (без ПДВ).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними матеріалами справи валові витрати позивача за 2012 рік підтверджуються лише в частині фактично сплаченої суми в розмірі 792 846, 40 грн.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено понесення ним суми витрат на придбання товарів у визначених підприємств у розмірі 295 448, 65 грн. належними розрахунковими документами, колегія суддів вважає вірними висновки податкового органу щодо відсутності у позивача правових підстав для віднесення такої суми коштів до складу валових витрат за 2012 року та відповідно для зменшення оподатковуваного доходу за цей самий період на аналогічну суму.

Разом з тим, до суду першої інстанції відповідачем не надано розрахунок суми основного платежу податку з доходів фізичних осіб в сумі 184 054, 01 грн., що унеможливило перевірку правильності обрахунку відповідачем спірної суми грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки суд не наділений повноваженнями на обчислення сум валових витрат і чистого оподатковуваного доходу, з огляду на безпідставність включення до складу валових витрат сум документально непідтверджених витрат у випадку відсутності належного розрахунку такої суми.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві від 06 грудня 2013 року № 000110/26-56-17-01-09.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.