Постанова

від 09.07.2014 по справі 826/6188/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 липня 2014 року №826/6188/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 № 0000020151, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумос» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 19.12.2013 №0000020151.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві із порушенням всіх строків давності, без врахування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 2а-5030/11/2670, яка набрала законної сили.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на заниження позивачем податкових зобов'язань із податку на додану вартість за жовтень 2007 року.

Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» у податковій звітності з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання із податку на додану вартість за жовтень 2007 року.

За результатами камеральної перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві складено акт від 19.12.2013 №16/26-55-15-01/32706781 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000020151, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на загальну суму 444 919,00 грн.

Вказуючи на протиправність дій державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000020151, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 19.12.2013 №16/26-55-15-01/32706781, товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві подавались податкові декларації з податку на додану вартість за такі періоди:

- вересень 2004 року (вх. №360975 від 20.10.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 3 921,00 гривень;

- жовтень 2005 року (вх. №400278 від 12.11.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 1 092,00 гривень;

- жовтень 2005 року (вх. №405210 від 18.11.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 1 672,00 гривень;

- грудень 2004 року (вх. №498511 від 20.01.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 1 366,00 гривень;

- лютий 2005 року (вх. №34310 від 18.03.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 1 963,00 гривень;

- березень 2005 року (вх. №78094 від 18.04.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 1989,00 гривень;

- травень 2005 року (вх. №226449 від 18.06.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 103,00 гривні;

- березень 2004 року (вх. №117946 від 20.04.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 27 000,00 гривень;

- липень 2004 року (вх. №277470 від 20.08.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 26 388,00 гривень та 346 190,00 гривень.

Так, з позиції відповідача, враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Зумос» самостійно не визначило умовний продаж товарів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах та відповідно не збільшило суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалось анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в 2007 році.

Проаналізувавши висновки акту камеральної перевірки, суд наголошує на наступному.

Згідно з приписами підпункту 15.1.1 пункту 15.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 19.12.2013 № 16/26-55-15-01/32706781, перевірці підлягали податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» з податку на додану вартість за період 2004-2005 роки, які були подані товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва протягом 2004-2005 років, що відображено в самому акті перевірки.

Згідно із приписами статті 102 Податкового кодексу України, чинного на час проведення камеральної перевірки, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Під час судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого в силу приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не наведено суду жодних обґрунтувань щодо підстав здійснення в 2013 році камеральної перевірки податкових декларацій позивача за 2004-2005 роки і визначення внаслідок такої перевірки податкового зобов'язання.

Отже під час судового розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем приписів як статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, так і статті 102 Податкового кодексу України, чинного на час проведення камеральної перевірки, а саме - порушення строків давності визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платнику податків.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 2а-5030/11/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, за участю прокуратури міста Києва, про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, позов задоволено та постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» (01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, 3, Ідентифікаційний код 32706781) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 383 612,00 (п'ять мільйонів триста вісімдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн., з яких у розмірі 1 123 907,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за січень 2004 року; у розмірі 795 056,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2004 р.; у розмірі 1 522 334,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за березень 2004 року; у розмірі 1 128 654,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2004 року; у розмірі 392 233,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за травень 2004 року; у розмірі 421 428,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за липень 2004 року.

Тобто, як вбачається з резолютивної частини названого судового рішення, судом вже вирішувалося питання стосовно бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю «Зумос» за відповідний податковий період.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №2а-5030/11/2670 була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014, а відтак в силу приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили і є обов'язковою для виконання.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем під час судового розгляду справи не наведено суду доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 19.12.2013 № 0000020151.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.