Ухвала

від 04.11.2014 по справі 826/6188/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6188/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумос» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000020151.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» у податковій звітності з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання із податку на додану вартість за жовтень 2007 року.

За результатами камеральної перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві складено акт від 19.12.2013 №16/26-55-15-01/32706781 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000020151, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на загальну суму 444 919,00 грн.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із акту перевірки від 19.12.2013 №16/26-55-15-01/32706781, товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві подавались податкові декларації з податку на додану вартість за такі періоди: вересень 2004 року (вх. №360975 від 20.10.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 3 921,00 гривень; жовтень 2005 року (вх. №400278 від 12.11.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 1 092,00 гривень; жовтень 2005 року (вх. №405210 від 18.11.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 1 672,00 гривень; грудень 2004 року (вх. №498511 від 20.01.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 1 366,00 гривень; лютий 2005 року (вх. №34310 від 18.03.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 1 963,00 гривень; березень 2005 року (вх. №78094 від 18.04.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 1989,00 гривень; травень 2005 року (вх. №226449 від 18.06.2005); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 103,00 гривні; березень 2004 року (вх. №117946 від 20.04.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 27 000,00 гривень; липень 2004 року (вх. №277470 від 20.08.2004); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 26 388,00 гривень та 346 190,00 гривень.

Таким чином податковий орган прийшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «Зумос» самостійно не визначило умовний продаж товарів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах та відповідно не збільшило суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалось анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в 2007 році.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Колегія суддів зазначає, що п. 102.5 ст. 102 ПК України встановлюється порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми ПДВ не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 19.12.2013 № 16/26-55-15-01/32706781, перевірці підлягали податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» з податку на додану вартість за період 2004-2005 роки, які були подані товариством з обмеженою відповідальністю «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва протягом 2004-2005 років, що відображено в самому акті перевірки.

Колегія суддів зазначає, що за нормами Податкового кодексу України, подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ, як надмірно сплаченої до бюджету суми ПДВ, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 2а-5030/11/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, за участю прокуратури міста Києва, про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, позов задоволено та постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» (01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, 3, Ідентифікаційний код 32706781) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 383 612,00 (п'ять мільйонів триста вісімдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн., з яких у розмірі 1 123 907,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за січень 2004 року; у розмірі 795 056,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2004 р.; у розмірі 1 522 334,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за березень 2004 року; у розмірі 1 128 654,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2004 року; у розмірі 392 233,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за травень 2004 року; у розмірі 421 428,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за липень 2004 року.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №2а-5030/11/2670 була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014, а відтак в силу приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили і є обов'язковою для виконання.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 165, 200, 205, 206, 212, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.