Ухвала

від 25.01.2016 по справі 826/6188/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/60221/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року

у справі № 826/6188/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зумос

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зумос звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 19.12.2013 року № 0000020151.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, відповідачем складено акт від 19.12.2013 року № 16/26-55-15-01/32706781, яким встановлено порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податкові зобов'язання за жовтень 2007 року в сумі 444 919, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0000020151, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 444 919, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТОВ Зумос самостійно не визначило умовний продаж товарів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, та відповідно не збільшило суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалось анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у 2007 році.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки відповідач, враховуючи норми закону, які регулюють строки давності та їх застосування, не навів жодних обґрунтувань визначення позивачу податкових зобов'язань внаслідок перевірки у 2013 році податкових декларацій за 2004-2005 роки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Так, в силу п. 9.8 ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами ст. 102 Податкового кодексу України, чинного на час проведення камеральної перевірки, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірці, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, підлягали податкові декларації ТОВ Зумос з податку на додану вартість за період 2004-2005 роки, які були подані позивачем до податкового органу протягом 2004-2005 років, що відображено в самому акті перевірки.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в силу приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування, не наведено жодних обґрунтувань визначення позивачу податкового зобов'язання внаслідок перевірки у 2013 році податкових декларацій за 2004-2005 роки.

Крім того, встановлено, що судовими рішеннями у справі №2а-5030/11/2670 вже вирішувалося питання стосовно бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ Зумос , зокрема, і за відповідний податковий період.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року у справі № 826/6188/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук