Постанова

від 07.08.2014 по справі 826/8677/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/8677/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Армапак" до Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армапак» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 №0000862204.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 31.01.2014 №36/26-57-22-04-10/38271218 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Альта-Ком», прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 №0000862204, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армапак», зареєстровано як юридичну особу Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією від 12.06.2012 №10721020000027662, ідентифікаційний код юридичної особи 38271218.

На час розгляду справи ТОВ «Армапак» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.08.2012 року (індивідуальний податковий номер 382712126574) відповідно до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Армапак» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком» та складено акт від 31.01.2014 №36/26-57-22-04-10/38271218. (а.с.9)

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Армапак» п.44.1 ст.44, п.201.1, п.201.6. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пунктів 1,2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.5 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 20882 грн., у тому числі за січень 2013 на суму 19770 грн. та за лютий 2013 на суму 1112 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду у лютому 2013 на суму ПДВ 10214 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 №0000862204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26102,50 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 20882,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5220,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Армапак» та ТОВ «Альта-Ком» з метою штучного формування податкового кредиту за відсутності факту реальності господарських операцій.

Між ТОВ «Армапак» (покупець) та ТОВ «Альта-Ком» укладено договір від 21.01.2013 №АК01211, відповідно до якого по даному договору продавець продає, а покупець купує продукцію, в подальшому - товар. (а.с.44)

До цього договору надано видаткову накладну від 21.01.2013 №АК-653, від 28.01.2013 №АК-867, від 18.02.2013 №АК-484, податкові накладні від 18.02.2013 №484, від 28.01.2013 №867, від 21.01.2013 №653, виписки з банку про рух коштів.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Альта-Ком», вказано на наступне.

Актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013 №1084/26-59-22-01/38204618 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альта-Ком» встановлено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 №967/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB «Альта-Ком». З допиту вбачається, що гр. ОСОБА_1 ніякого відношення до підприємства ТОВ «Альта-Ком» немає, господарської діяльності не здійснював та документи не підписував.

Окрім цього, судом встановлено, що вироком Шевченківського району міста Києва від 02.09.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.27 ч.5, ст.205 ч.1 КК України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, суд бере до уваги, що всі первинні документи бухгалтерського обліку, укладених між позивачем та спірним контрагентом ТОВ "Альта-Ком" підписано саме ОСОБА_1, а отже ці документи не можуть бути прийнятними як належні та допустимими доказами по справі.

Також, суд бере до уваги доводи відповідача, оскільки документи, надані до матеріалів справи позивачем, судом не можуть бути прийняті як належні та допустимі, оскільки встановлено, що номінальний директор ОСОБА_1 заздалегідь діяв з метою проведення операцій, які оформлені тільки документально та без реальності настання наслідків, незаконно здійснював конвертацію безготівкових коштів в готівку, а також незаконно формував податковий кредит з податку на додану вартість на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, що дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які полягали у сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилились від їх сплати.

З урахуванням викладеного, ТОВ «Альта-Ком» фактично не здійснювало цивільно-правових правочинів з позивачем, оскільки встановлено фіктивність реєстрації контрагента, що є свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

А отже, підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Альта-Ком», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Альта-Ком».

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапак» - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапак» (адреса:03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 2б, код ЄДРПОУ 38271218) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1644 (однієї тисячі шестиста сорока чотирьох) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова