Ухвала

від 04.08.2014 по справі 2а-2688/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ К/9991/52326/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р.

у справі № 2а-2688/12/2670

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 р. № 0003621730.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від позивача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 14.06.2011 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку щодо повноти сплати орендної плати за землю позивачем, за наслідками якої складено акт 16.05.2011 р. № 2/17-319/НОМЕР_2.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 271.1.1. п.271.1 ст.271 Податкового Кодексу України , на підставі чого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 р. № 0003621730, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 8208 грн. 64 коп., у тому числі: за 2008 рік у розмірі 4834 грн. 55 коп., за 2009 рік у розмірі 37 516 грн. 80 коп., за 2010 рік у розмірі 39730 грн. 29 коп.

Підставою для даного висновку слугувало те, що позивач разом з ОСОБА_5, та ОСОБА_6, орендуючи земельну ділянку у Київської міської ради, розміром 0,0631 га по АДРЕСА_1 (договір № 82-6-00369 від 04.04.2006 р.), не сплачував податкові зобов'язання з орендної плати за землю у визначені періоди.

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове-повідомлення рішення було залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Задовольняючи позов суди виходили з того, позивач як один із землекористувачів земельної ділянки не повинен нести витрати за її оренду за періоди визначені податковим органом, оскільки укладений договір оренди земельної ділянки з Київською міською радою був припинений 27.08.2008 р., а власність на нежитлове приміщення, яке перебувало на вказаній земельній ділянці перейшло до третьої особи. Відтак визначення податковим органом податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням є неправомірним.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України , а справляння плати за землю, у тому числі земельного податку, здійснюється відповідно до положень Закону України «Про плату за землю» .

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю» , використання землі в Україні є платним. Плата за змелю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно приписів ст. 5 вказаного Закону , об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, у тому числі орендар.

За змістом ст. 13 Закону України «Про плату за землю» , підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю» , власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як було встановлено судами у ході розгляду справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2011 р. у справі №2-3347/11 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Київської міської ради визнано припиненим з 27.08.2008 року договір оренди земельної ділянки за № 82-6000369, укладений 04.04.2006 року між громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з одного боку та Київської міської ради з другого боку. Вказане рішення набрало законної сили 10.12.2011 р.

Тобто з врахуванням того, що позивач не був фактично користувачем земельної ділянки з 27.08.2008 року, а тому не був зобов'язаний утримувати та відповідно сплачувати земельний податок з цієї дати.

Крім того, згідно ст. 377 Цивільного Кодексу України та ст. 120 Земельного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Як було встановлено зазначеним рішенням Печерського районного суду м. Києва, та підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу нежилої будівлі та актом приймання-передачі нежилої будівлі від 04.03.2008 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (продавці) продали належну їм на праві приватної власності нежилу адміністративну будівлю під літерою «А», загальною площею 500,100 кв., яка розташована на орендованій земельній ділянці (АДРЕСА_1) Товариству з обмеженою відповідальністю «Королівська Компанія Розвитку» (покупець). Про що, згідно витягну № 5545402 від 04.03.2008 (17:09), був зроблений відповідний запис у Держаному реєстру правочинів.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у відповідача не було правових підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за вказані періоди, користувачем якої він не був, отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р. у справі № 2а-2688/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.