Ухвала

від 13.08.2014 по справі 2а-1961/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2014 р. м. Київ К/800/16736/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

при секретарі: Лисюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Київські телекомунікаційні мережі»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 2а-1961/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Київські телекомунікаційні мережі»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві))

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення СДПІ у м. Києві від 04.11.2011 № 0007354210, № 0007344210 та від 26.01.2012 № 0000344210.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.10.2011 за № 929/42-10/30931228, про порушення товариством норм підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 1389048,00 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2010 року, 2010 рік, 1 та 2 квартали 2011 року у зв'язку з амортизацією Головних станцій передачі даних CASA 3200, отриманих за нікчемним правочином від ТОВ «БудАМВ Груп», яке здійснювало діяльність з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва в ухиленні від сплати податків. У результаті вказаних порушень товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 343640,00 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2010 року, 2010 рік, 1 та 2 квартали 2011 року. Також, за висновками акту перевірки, товариством порушені норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень 2010 року на загальну суму 626100,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «БудАМВ Груп», які підписані не уповноваженою особою за наслідками нікчемного правочину, не пов'язані із господарською діяльністю позивача, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 626100,00 грн. у податковому обліку за квітень, травень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2011: № 0007354210 - про збільшення грошового зобов`язання із податку на додану вартість на 626100,00 грн. за основним платежем та на 156525,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0007344210 - про збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток на 343640,00 грн. за основним платежем та на 171820,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками процедури апеляційного узгодження та згідно з рішенням ДПА у м. Києві від 06.01.2012 податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 0007434210 скасовано в частині 117525,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 0000344210, яким збільшено грошове зобов`язання із податку на прибуток на 343640,00 грн. за основним платежем та на 54295,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання договору купівлі-продажу від 31.03.2010 №3103/10/пд, укладеного між ТОВ «Буд АМВ Груп» (продавець) та ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» (покупець) про поставку головних станцій передачі даних CASA 3200 у кількості 5 шт. загальною вартістю 3756600,0 грн., в т.ч. ПДВ 626100,00 грн., покупець сплатив їх вартість, сторони підписали акт приймання-передачі майна від 14.05.2010, продавець виписав податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит в податкових деклараціях за квітень, травень 2010 року. На підтвердження реального характеру вказаного договору позивач надав копії актів робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджених наказом директора TOB «Київські телекомунікаційні мережі» від 30.06.2010 за № 282-В, згідно з якими вказані станції введені в експлуатацію на станціях кабельних модемів.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 цього пункту встановлено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення позивачу грошових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, податковий орган, окрім доводів про відсутність у ТОВ «БудАМВ Груп» основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, посилався на свідчення громадянина ОСОБА_2, засновника та директора ТОВ «БудАМВ Груп», надані ним у межах кримінальної справи, порушеної відносно нього за фактом фіктивного підприємництва за ст. 205 КК України. Так, згідно з протоколом допиту свідка від 23.05.2011 ОСОБА_2 засвідчив відсутність будь-якого відношення до фінансового господарської діяльності ТОВ «Буд.АМВ Груп», реєстрацію цього товариства за винагороду, підписання фінансово-господарських та звітних документів від імені ТОВ «БудАМВ Груп», які йому надавались на підпис незнайомими особами, без вникання в сутність цих документів. (а.с.111-118, т.1).

Суд апеляційної інстанції правильно вважав, що ці свідчення можуть бути доказом відсутності реального характеру господарських операцій з поставки між позивачем і ТОВ «Буд.АМВ Груп», проте, однак, при їх оцінці як доказу в адміністративній справі, не врахував норми пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (ПК).

Так, як встановлено у судовому процесі, документальна позапланова перевірка ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі», за наслідками якої складено акт від 21.10.2011 за № 929/42-10/30931228, здійснена СДПІ відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК на підставі постанови слідчого групи СУ ПМ ДПА України від 26.07.2011, винесеної у кримінальному провадженні у справі, порушеній відносно громадянина ОСОБА_2 за пособництво у фіктивному підприємництві ТОВ «Буд.АМВ Груп», про що зазначено в самому акті перевірки (а.с. 104, т.1, а.с. 10, 12 т.2).

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК України).

Враховуючи те, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 21.10.2011 за № 929/42-10/30931228, висновки якого стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011 № 0007354210, № 0007344210 та від 26.01.2012 № 0000344210, була проведена на підставі постанови слідчого від 26.07.2011, винесеної у межах кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у межах кримінальної справи, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, у судовому процесі не надано, перелічені податкові повідомлення-рішення є неправомірними з огляду на їх не відповідність нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК. Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень є правильним безвідносно до висновків, якими судове рішення обґрунтовано.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко В.В. Кошіль