Постанова

від 21.08.2014 по справі 2а-3512/11/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/71792/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Васильченко Н.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційного скаргою Севастопольського міського центру зайнятості на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Севастопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 імені М.О. Острякова Севастопольської міської ради до Севастопольського міського центру зайнятості в особі Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, треті особи - Севастопольська міська рада, відділ освіти Ленінської районної державної адміністрації про визнання протиправною вимоги про спалу штрафу та скасування припису,

в с т а н о в и л а:

Севастопольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені М.О. Острякова Севастопольської міської ради звернулась до суду з позовом до Севастопольського міського центру зайнятості в особі Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, треті особи - Севастопольська міська рада, відділ освіти Ленінської районної державної адміністрації про визнання протиправною вимоги про сплату штрафу у загальному розмірі 274 740,85 грн. та скасування припису від 29.09.2011 №3.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю припису від 29.09.2011 №3 про сплату штрафу у розмірі 274 740,85 грн. як такого, що винесено за відсутності факту порушення законодавства про зайнятість населення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21 лютого 2012 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: скасовано припис від 29.09.2011 №3 Інспекції з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Севастопольський міський центр зайнятості із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у вересні 2011 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості проведено перевірку Севастопольської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 22 ім. М.О. Острякова Севастопольської міської Ради з питання додержання законодавства про зайнятість населення, за результатами якої складено акт від 22.09.2011 №313.

Перевіркою встановлено, що у порушення ч. 2 ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII роботодавцем використовувалася праця іноземного громадянина без дозволу державної служби зайнятості. Також, вказано на порушення позивачем вимог статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" в частині порушення строків подання звітності при вивільненні працівників.

29.09.2011 відповідачем винесено припис №3, відповідно до якого на Севастопольську загальноосвітню школу I-III ступенів № 22 ім. М.О. Острякова Севастопольської міської Ради накладено штраф у загальному розмірі 274740,85 грн. Вказаний припис отриманий позивачем 05.10.2011.

Вказуючи на протиправність зазначеного припису, Севастопольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені М.О. Острякова Севастопольської міської ради звернулась до суду із зазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного припису як такого, що винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, за наявності порушення позивачем законодавства про зайнятість населення в частині несвоєчасного подання звітності про вивільнення працівників та використання праці іноземних громадян без дозволу державної служби зайнятості.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, виходив з того, що відповідач, застосовуючи економічні санкцій за порушення строків подання звітності на 1 день, як суб'єкт владних повноважень діяв непропорційно, оскільки сума застосованого штрафу не відповідає ані характеру правопорушення, ані тяжкості наслідків допущеного порушення. Також судом апеляційної інстанції вказаного на недотримання з боку відповідача строків застосування економічних санкцій при накладенні штрафу за порушення законодавства при працевлаштуванні іноземних громадян.

Колегія судді, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про зайнятість населення", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в складі державної служби зайнятості створена інспекція, яка здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, закладами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно з підпунктом "а" пункту 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 №47, Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо, зокрема, подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.

За змістом підпункту "г" пункту 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 №47, повноваження щодо застосування економічних санкцій до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону, надано Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Актом перевірки від 22.09.2011 №313 встановлено, що позивачем використовувалась праця іноземних громадян без дозволу державної служби зайнятості, а саме: працевлаштовано громадянина ОСОБА_3 з 26.08.2000 по 13.01.2001 та громадянку ОСОБА_4 з 06.12.2000 по 13.01.2001 без дозволу на використання праці іноземців.

У той же час, згідно з актом перевірки від 22.09.2011 №313 перевірка позивача проводилась за період з 01.09.2010 по дату перевірк, у той час як економічні санкції на підставі вказаного акту застосовано за порушення законодавства про зайнятість населення, які мали місце поза межами періоду перевірки, у зв'язку з чим колегія суддів вказує не необґрунтованість припису від 22.09.2011 №313 про сплату штрафу у відповідній частині, а саме: у розмірі 1 700,00 грн. за порушення правил працевлаштування іноземців.

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача економічних санкцій за несвоєчасне подання звітності при вивільненні працівників, колегія суддів виходить за наступного.

Відповідно до часини п'ятої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- при вивільненні ОСОБА_5- керівника гуртка з 01.02.2011 (наказ № 17/к від 01.02.2011) звіт за формою 4-ПН (план) та звіт за формою 4-ПН (факт) до відповідача не наданий. Згідно з наданою довідкою про річну заробітну плату, заробітна плата складає 7254,93 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_6- оператора ЕОМ з 07.05.2011 (наказ № 51/к від 04.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) та звіт за формою 4-ПН (факт) в СМЦЗ не наданий. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 7042,58 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_7 - керівника гуртка з 01.06.2011 (наказ №57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Відповідно до наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 40410,97 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_8- хореографа з 01.06.2011 (наказ №57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 34143,51 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_9- керівника гуртка з 01.06.2011 (наказ №57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 38558,17 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_10- акомпаніатора з 01.06.2011 (наказ .№57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 21856,55 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_11 - керівника гуртка з 01.06.2011 (наказ №57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 39712,81 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_12 - керівника гуртка з 01.06.2011 (наказ №57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ - 15.06.2011 з порушенням десятиденного терміну. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 32915,69 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_13 - акомпаніатора з 01.06.2011 (наказ .№ 57/к від 11.05.2011) звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 21805,64 грн.;

- при вивільненні ОСОБА_14- керівника гуртка з 01.06.2011 (наказ №57/к від 11.05.2011). Звіт за формою 4-ПН (план) наданий до СМЦЗ з порушенням двомісячного терміну - 04.04.2011. Звіт за формою 4-ПН (факт) наданий до СМЦЗ з порушенням десятиденного терміну - 15.06.2011. Згідно наданої довідки про річну заробітну плату, заробітна плата складає 29340,00 грн.

Колегія суддів не погоджується із позицією суду апеляційної інстанції в частині наявності підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення вимог статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" з тих мотивів, що затримка у поданні звітності про фактичне вивільнення працівників відбулась лише на 1 день (останній день подання звіту про фактичне вивільнення працівників припадав на 14.06.2011, у той час як звітність подано 15.06.2011).

Так, абзацом другим частини п'ятої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Позивачем не доведено того, що ним вжито вичерпних заходів для недопущення правопорушення. Стаття 20 Закону України "Про зайнятість населення" не містить положень, які б звільняли особу від відповідальності за неподання звітності. За вказаних обставин, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування припису у відповідній частині.

Так само, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості висновків акту перевірки від 22.09.2011 №313 в частині порушення позивачем вимог законодавства, яке виявилося у неповідомленні центру зайнятості про вивільнення працівників, які працювали за сумісництвом, оскільки стаття 20 Закону України "Про зайнятість населення" не містить положень, які б звільняли роботодавця від обов'язку повідомлення центру зайнятості про вивільнення працівників за сумісництвом.

За вказаних обставин, припис Севастопольського міського центру зайнятості від 22.09.2011 №313 в частині застосування економічних санкцій за порушення Севастопольською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №22 імені М.О. Острякова Севастопольської міської ради є обґрунтованим.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21 лютого 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості від 29.09.2011 №3 в частині застосування економічних санкцій у розмірі 1 700,00 грн.

Присудити Севастопольській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №22 імені М.О. Острякова Севастопольської міської ради з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 70,60 грн. (сімдесят гривень 60 копійок).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: