Постанова

від 28.08.2014 по справі 9/290-4160

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 9/290-4160

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільводоканал»

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014р.

у справі № 9/290-4160

за позовом комунального підприємства «Тернопільводоканал», м.Тернопіль

до Дочірнього підприємства «Рембудінвест» Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій «Тернопільрембуд», м.Тернопіль

про стягнення заборгованості ,

з участю представників :

від скаржника - Панас Ю.А.

від відповідача - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014р. у справі № 9/290-4160 (суддя Руденко О.В.) в задоволенні заяви КП «Тернопільводоканал» від 06.06.2014р. № 1311/14 про видачу дублікатів наказів та поновлення пропущеного строку для пред»явлення дублікатів наказів до виконання - відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою позивач - Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.12.2006р. у справі № 9/290-4160 позовні вимоги Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Дочірнього підприємства «Рембудінвест» Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій «Тернопільрембуд» задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення 6518,94 грн. боргу, 224,58 грн. інфляційних збитків та 220,00 грн.судових витрат. На виконання вказаного рішення було видано два судові накази від 18.12.2006р., термін пред»явлення яких до виконання в ДВС - включно до 18.12.2009р. Вказані накази було пред»явлено до виконання у Другий відділ Державної виконавчої служби 30.01.2007р., що підтверджується відтиском печатки виконавчої служби на листі № 4437/01 від 24.01.2007р. Дана обставина встановлена судом і прийнята ним до уваги, як належний доказ. Таким чином, на думку скаржника, судові накази у даній справі було заявлено до виконання у встановлені терміни. Крім того, як зазначає скаржник, стягувач не мав жодних сумнівів щодо здійснення виконавчого провадження по даній справі, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчі документи було вручено особисто представнику ДВС через канцелярію. З наявних у матеріалах справи доказів випливає, що заява та додані до неї виконавчі документи у Другий відділ ДВС надійшли (отримані) та в реєстр виконавчих проваджень не внесені, з чого висновок - судові накази по даній справі було втрачено саме відділом ДВС в процесі обробки вхідної кореспонденції.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

06.06.2014р. КП «Тернопільводоканал», керуючись ст.ст.119,120 ГПК України, звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою № 1311/14 від 06.06.2014р. про видачу дублікатів наказів від 18.12.2006р. та поновлення пропущеного строку для пред»явлення останніх до виконання.

Заявлені вимоги мотивовані невиконанням рішення суду у зв»язку із втратою органом ДВС виконавчих документів. Зважаючи, що встановлений строк їх пред»явлення до виконання минув, просив про відновлення процесуального строку та видачу дублікатів наказів, так-як такі не пред»явлені до виконання не з вини стягувача.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.12.2006р. по справі № 9/290-4160 позовні вимоги КП «Тернопільводоканал» задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення із Дочірнього підприємства «Рембудінвест» ВАТ ремонтно-будівельних організацій «Тернопільрембуд» 6 518,94 грн., 224,58 грн. інфляційних збитків та 220,00 грн. судових витрат.

На примусове виконання зазначеного судового акту, згідно вимог ст.116 ГПК України, господарським судом 18.12.2006р. видано відповідні накази та встановлено строк пред»явлення таких до виконання в Державну виконавчу службу до 18.12.2009р. (включно).

Із долучених до заяви документів вбачається, що на підставі виданих судових наказів стягувач звернувся до Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ із листом № 4437/01 від 24.01.2007р. про відкриття виконавчого провадження, який згідно відтиску печатки, яка міститься на вказаному документі, отриманий виконавчою службою 30.01.2007р. Зазначене свідчить про звернення заявника до виконавчої служби у встановлені законодавством строки.

Як стверджує позивач, жодної інформації про відкриття виконавчого провадження ним не отримано, а самі накази господарського суду втрачені виконавчою службою, про що він дізнався із листа останнього № 19/63405/09 від 02.12.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Частина 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання. Відновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у п. 8 Інформаційного листа від 06.08.2008р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" Вищий господарський суд роз'яснив, що у застосуванні ч. 1 ст. 53 ГПК України господарський суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обгрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Тобто, клопотання про відновлення строку має бути підтверджене належними доказами у справі, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на втрату наказів суду органами виконання, підтверджуючи даний факт листом - відповіддю начальника Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ № 19/63405/09 від 02.12.2013р. Однак, в даному листі йдеться про ненадходження наказів № 9/290-4160 від 18.12.2006р. у виконавчу службу, а не про їх втрату.

Відповідно до п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" при вирішенні питання про відновлення пропущеного строку, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене грунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечено представником заявника, за інформацією про хід виконання наказів суду він звернувся до органу ДВС лише у грудні 2013 року, тобто за збігом більше п'яти років та десяти місяців з моменту пред'явлення даних наказів до виконання.

При цьому суд враховує, що в силу ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" заявник мав право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Жодних інших обставин, які б об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для встановлення поважності причин пропуску строку позивач суду не навів, як і не надав доказів на існування таких обставин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних підстав пропуску процесуального строку, оскільки наведені в обгрунтування заяви обставини не вказують на існування у позивача суттєвих перешкод у своєчасному з'ясуванні причин не отримання від державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження, вчинення відповідних дій для розшуку наказів та отримання їх дублікатів в межах строку, який був встановлений для їх примусового виконання.

Відтак, заява стягувача №1311/14 від 06.06.2014р. в частині вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів від 18.12.2006р. до виконання задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, комунальним підприємством заявлена вимога про видачу дублікатів наказів у справі № 9/290-4160. З приводу вказаної вимоги слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у випадку втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Підставою для видачі дублікату наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених частиною З зазначеної статті, зокрема: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.

Зі змісту заяви та пояснень представника позивача випливає, що накази втрачено виконавчою службою, тобто саме орган ДВС є тією установою, що в силу ст. 120 ГПК України, уповноважена на видачу відповідної довідки. Однак, такої довідки до заяви стягувача долучено не було. Відтак, матеріали справи не містять належних доказів втрати наказів суду в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.

Крім того, виходячи з аналізу ст. ст. 119, 120 ГПК України, стягувач може звернутись до суду із заявою про видачу дубліката наказу після вирішення судом питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Зважаючи, що строк пред'явлення наказу до виконання минув і у встановлений чинним законодавством порядок не поновлений, в задоволенні заяви в частині видачі дублікатів наказів суд також підставно відмовив.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014р. у справі № 9/290-4160 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 28» серпня 2014 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.