Ухвала

від 23.06.2014 по справі 9/290-4160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" червня 2014 р.Справа № 9/290-4160 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув заяву Комунального підприємства "Тернопільводоканал" від 06.06.2014р. за №1311/14 про видачу дублікатів наказів та поновлення пропущеного строку для пред'явлення дублікатів наказів до виконання по справі:

за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал", вул. Танцорова, 7, м.Тернопіль, 46008

до Дочірнього підприємства "Рембудінвест" Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд", вул. Текстильна, 34, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості

за участю представника стягувача: ОСОБА_1, довіреність № 11/14 від 02.01.14 р.

Учаснику судового процесу роз'яснено її процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання заявника.

Суть справи: 06.06.2014р. КП "Тернопільводоканал", керуючись ст.ст. 119, 120 ГПК України, звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою №1311/14 від 06.06.2014р. про видачу дублікатів наказів від 18.12.2006р. та поновлення пропущеного строку для пред'явлення останніх до виконання.

Заявлені вимоги мотивовані невиконанням рішення суду, у зв'язку із втратою органом ДВС виконавчих документів. Зважаючи, що встановлений строк їх пред'явлення до виконання минув, просить про відновлення процесуального строку та видачу дублікатів наказів, так-як такі не пред'явлені до виконання не з вини стягувача.

Ухвалою суду від 13.06.2014р. розгляд вказаної заяви призначено на 23.06.2014р.

В судове засідання повноважний представник позивача прибув та підтримав заявлені вимоги.

Боржник участі в судовому засіданні свого уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду заяви №1311/14 від 06.06.2014р. був повідомлений належним чином в порядку ст. 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.

Разом з тим, суд зазначає, що в силу ч.2 ст. 119 ГПК України неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши подану заяву, оцінивши докази, надані на її обґрунтування, заслухавши пояснення представника стягувача, суд вважає, що така до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.12.2006 року по справі №9/290-4160 позовні вимоги КП "Тернопільводоканал" задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення із Дочірнього підприємства "Рембудінвест" ВАТ ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд" 6 518,94 грн. боргу, 224,58 грн. інфляційних збитків та 220,00 грн. судових витрат.

На примусове виконання зазначеного судового акту, згідно вимог ст. 116 ГПК України, господарським судом 18.12.2006р. видано відповідні накази та встановлено строк пред'явлення таких до виконання в Державну виконавчу службу до 18.12.2009р. (включно).

Із долучених до заяви документів вбачається, що на підставі виданих судових наказів стягувач звернувся до Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ із листом № 4437/01 від 24.01.2007р. про відкриття виконавчого провадження, який згідно відтиску печатки, яка міститься на вказаному документі, отриманий виконавчою службою 30.01.2007р. Зазначене свідчить про звернення заявника до виконавчої служби у встановлені законодавством строки.

Як стверджує позивач, жодної інформації про відкриття виконавчого провадження ним не отримано, а самі накази господарського суду втрачені виконавчою службою, про що він дізнався із листа останнього № 19/63405/09 від 02.12.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Частина 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання. Відновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у п. 8 Інформаційного листа від 06.08.2008р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" Вищий господарський суд роз'яснив, що у застосуванні ч. 1 ст. 53 ГПК України господарський суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Тобто, клопотання про відновлення строку має бути підтверджене належними доказами у справі, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на втрату наказів суду органами виконання, підтверджуючи даний факт листом - відповіддю начальника Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ № 19/63405/09 від 02.12.2013р. Однак, в даному листі йдеться про ненадходження наказів № 9/290-4160 від 18.12.2006р. у виконавчу службу, а не про їх втрату.

Відповідно до п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» при вирішенні питання про відновлення пропущеного строку, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечено представником заявника, за інформацією про хід виконання наказів суду він звернувся до органу ДВС лише у грудні 2013 року, тобто за збігом більше п'яти років та десяти місяців з моменту пред'явлення даних наказів до виконання.

При цьому суд враховує, що в силу ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" заявник мав право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Жодних інших обставин, які б об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для встановлення поважності причин пропуску строку позивач суду не навів, як і не надав доказів на існування таких обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав пропуску процесуального строку, оскільки наведені в обґрунтування заяви обставини не вказують на існування у позивача суттєвих перешкод у своєчасному з'ясуванні причин не отримання від державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження, вчинення відповідних дій для розшуку наказів та отримання їх дублікатів в межах строку, який був встановлений для їх примусового виконання.

Відтак, заява стягувача №1311/14 від 06.06.2014р. в частині вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів від 18.12.2006р. до виконання задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, комунальним підприємством заявлена вимога про видачу дублікатів наказів у справі № 9/290-4160. З приводу вказаної вимоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у випадку втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Підставою для видачі дублікату наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених частиною 3 зазначеної статті, зокрема: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.

Зі змісту заяви та пояснень представника позивача випливає, що накази втрачено виконавчою службою, тобто саме орган ДВС є тією установою, що в силу ст. 120 ГПК України, уповноважена на видачу відповідної довідки. Однак, такої довідки до заяви стягувача долучено не було. З наведеного суд констатує, що матеріали справи не містять належних доказів втрати наказів суду, в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.

Крім того, виходячи з аналізу ст. ст. 119, 120 ГПК України, стягувач може звернутись до суду із заявою про видачу дубліката наказу після вирішення судом питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Зважаючи, що строк пред'явлення наказу до виконання минув і у встановлений чинним законодавством порядок не поновлений, в задоволенні заяви в частині видачі дублікатів наказів суд також відмовляє.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43 86, 87, 115, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви КП "Тернопільводоканал" від 06.06.2014р. №1311/14 про видачу дублікатів наказів та поновлення пропущеного строку для пред'явлення дублікатів наказів до виконання - відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя О.В. Руденко