Постанова

від 26.08.2014 по справі 18/152/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р.Справа № 18/152/09 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Г.А. Єрмілова

О.Л. Воронюка

При секретарі Ю.В. Максиміхіній

Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.07.2014р.

у справі № 18/152/09

кредитори:

1.Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Херсонського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

2.Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Склад-Сервіс"

ліквідатор арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович

про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.09.2009 р. за заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Херсонського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад-Сервіс" (в подальшому за текстом - ТОВ "Склад-Сервіс") за ознаками ст. ст. 6, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 18.01.2013 р. включно) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 13 жовтня 2009 р. введено процедуру розпорядження майном боржника, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 2 342 229,54 грн., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2010 р. ТОВ "Склад-Сервіс" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.

10 липня 2014 року господарським судом Миколаївської області (суддя Адаховська В.С.) ухвалено затвердити звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за здійснення повноважень розпорядника майна боржника та ліквідатора банкрута а також про стягнення з кредитора - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ліквідатора 207 712,96 грн. оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Також, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2014 р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Склад-Сервіс"; вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, визнані погашеними; зазначене товариство вирішено ліквідувати із припиненням повноважень ліквідатора та провадження і цій справі про банкрутство.

Не погоджуючись з судовим рішенням щодо затвердження звіту ліквідатора про оплату його послуг та відшкодування понесених витрат, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити заяву ліквідатора № 2104 від 26.02.2014 р. частково в сумі 70525,71 грн., а в іншій частині відмовити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки ані в звіті ліквідатора про здійснені витрати, ані в доданих до нього документах ліквідатором не наведено обґрунтування необхідності здійснення витрат з оплати юридичних та бухгалтерсько-консультаційних послуг. Також скаржник зазначає про часткову сплату в якості відшкодування оплати послуг арбітражного керуючого в сумі 34371,24 грн., про що ліквідатором не було повідомлено суду.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа у своєму клопотанні просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності їх представника, та зазначає що апеляційну скаргу підтримує в повному обсзі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Тобто, саме зазначеним вище Законом передбачено те, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно із ч. 12 зазначеної норми оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Частиною 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство встановлено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, безпосередньо Законом про банкрутство встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого на рівні двох мінімальних заробітних плат та визначені спеціальні джерела такої оплати чи відшкодування його витрат, а саме: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відтак, у разі відсутності майна банкрута, за рахунок якого можливе погашення вимог кредиторів та здійснення оплати послуг ліквідатора, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності, оплата послуг ліквідатора повинна відбуватися саме за рахунок коштів кредиторів.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 17.01.2013 р. у справі № 11/Б-5022/1348/2011, 12.09.2013 р. у справі № 5002-19/4301-2010, від 01.10.2013 р. у справі № 5016/2184/2012(15/47).

Керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство, господарський суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, зокрема, витрат на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Згідно із ч. 16 ст. 3-1 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2011 р. затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство ТОВ "Склад-Сервіс", оплату яких встановлено здійснювати за рахунок майнових активів (майна та майнових прав) банкрута.

28.02.2014 р. до господарського суду надійшла заява № 2104 від 26.02.2014 р. ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування його витрат в сумі 208 819,71 грн. за період з 13.10.2009 р. по 07.02.2014 р., з яких 105 273,77 грн. оплати послуг та 103 545,94 грн. в якості відшкодування понесених витрат, а також про стягнення з кредитора - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на його користь 207 712,96 грн. із відмовою від стягнення з іншого кредитора - Державної податкової інспекції м. Херсона 1106,75 грн.

До звіту арбітражним керуючим були надані платіжні документи та інші розрахункові документи /а. с. 11-138, т.7/, що підтверджують здійснення: поштових витрат у сумі 312,35 грн.; канцелярських витрат у сумі 72,00 грн.; витрат на обслуговування оргтехніки в сумі 80,00 грн.; витрат на оплату судового збору в сумі 1 609,50 грн.; витрат на розрахунково-касове обслуговування у сумі 43,73 грн.; витрат на відрядження у сумі 643,80 грн.; витрат на проїзд у сумі 214,15 грн.; витрат на публікацію оголошення в газеті "Голос України" в сумі 317,50 грн.; витрат на отримання витягів із реєстрів у сумі 24,16 грн.; витрат на послуги юриста згідно договору від 01.01.2011 р. у сумі 60 137,25 грн.; витрат на послуги бухгалтера згідно договору від 01.01.2011 р. у сумі 40 091,50 грн.

Зазначений звіт арбітражного керуючого був затверджений рішенням комітету кредиторів № 11 від 07 лютого 2014 року.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд, виходячи з приписів ст. 43 Конституції України, ст. 3-1 Закону про банкрутство та Законів України "Про державний бюджет України", що визначають рівень мінімальної заробітної плати на відповідні роки за стягуваний період, правомірно зазначив те, що оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого передбачені законодавством, звіт арбітражного керуючого у відповідності до ч. 16 ст. 3-1 Закону про банкрутство затверджений рішенням комітету кредиторів, а понесені витрати ліквідатора підтверджуються матеріалами справи.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка.

Посилання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на необгрунтованість витрат на юридичні та бухгалтерські послуги судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони затверджені рішенням комітету кредиторів № 11 від 07 лютого 2014 року та підтверджуються матеріалами справи.

Дії арбітражного керуючого щодо укладання зазначених договорів, які є дійсними та не визнані у встановленому законом порядку підробленими чи сфальсифікованими, скаржником не оскаржувались.

Не може погодитися судова колегія й з твердженнями щодо часткової оплати скаржником коштів в якості оплати послуг арбітражного керуючого, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Так, до апеляційної скарги надані договори на щомісячну оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі однієї мінімальної плати та довідка щодо витрат на оплату зазначених послуг, складена Державною інноваційною фінансово-кредитною установою однобічно. Платіжних документів щодо дійсного перерахування визначених договором коштів скаржником надано не було.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Статтею 34 ГПК України визначені правила належності та допустимості доказів.

При цьому, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 101 зазначеного Кодексу додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області з питання затвердження звіту ліквідатора про оплату послуг та понесених витрат винесена правомірно, на підставі встановлених судом першої інстанції обставин справи та з дотриманням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.07.2014 р. по справі № 18/152/09 - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2014р.

Головуючий В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк