Постанова

від 27.08.2014 по справі 907/208/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 907/208/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", м. Київ, б/н від 04.06.2014 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року

у справі № 907/208/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача - 1: Дочірнього підприємства "Самшит" Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", м. Ужгород

до відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", м. Київ

про стягнення 286 612,35 грн.

за участю представників:

від позивача: Орос В.Ю. - представник на підставі довіреності № 09-32/40 від 20.01.2014 року;

від відповідача-1: не з"явився;

від відповідача-2: не з"явився;

Права та обов"язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз"яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року (суддя Бобрик Г.Й.) позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" до Дочірнього підприємства "Самшит" Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" про стягнення 286 612,35 грн. задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" та Дочірнього підприємства "Самшит" Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" суму 286 612,35 грн., з яких: 252 465,78 грн. відсотки за користування кредитом, 16 686,67 грн. пеня за несплату відсотків за користування кредитом, 11 400 грн. інфляційні витрати на суму простроченого кредиту, 6 059,90 грн. інфляційні витрати на суму прострочених відсотків та 5 732,25 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Позичальник (відповідач ТзОВ "Самшит") за кредитним договором зобов"язання у строки та порядку визначені Договором в п.п. 2.1; 2.2.; 3.3.; 3.4; 5.3 належним чином та у повному обсязі не виконав (суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитом та штрафні сакції не сплачує), а тому в силу вимог Договору Позичальник (відповідач ТзОВ "Самшит") зобов"язаний сплатити на користь позивача 252 465,78 грн. - відсотки за користування кредитом, 16 686,67 грн. - пеня за несплату відсотків за користування кредитом, 11 400 грн. - інфляційні витрати на суму простроченого кредиту, 6 059,90 грн. - інфляційні витрати на суму прострочених відсотків.

Крім того, судом зроблено висновок, що посилання відповідача-2 на порушення ст. 15 ГПК України відносно територіальної підсудності справи, спростовується тим, що у відповідності до ч.3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача. Відтак, місцевим господарським судом зазначено, що позовну заяву подано позивачем за місцем знаходження Дочірнього підприємства "Самшит" Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", яке зареєстроване за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Гленца, 4.

Разом з тим, місцевим господарським судом зазначено, що інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та викладеним в рішенні аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому відхилені через їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" відмовити та стягнути з позивача на користь ТзОВ "Самшит" всі судові витрати , оскільки вважає що оскаржуване рішення прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевий господарський суд не мав підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", оскільки виникнення в Товариства певної заборгованості по кредитному договору, які банк взяв за підставу для нарахування пені та штрафних санкцій, сталося не з вини Товариства, а у зв"язку із настанням в Україні фінансової кризи, внаслідок чого в Товариства значно зменшились прибутки та погіршився його матеріальний стан. Доказом цього, на думку скаржника, є та обставина, що коли в Товариства був задовільний матеріальний стан, то Товариство сплачувало кредит наперед, що підтверджується і розрахунком наданим позивачем, відтак висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Товариства коштів не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім цього, в своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" пропустив строк позовної давності для звернення до суду зі всіма його позовними вимогами.

Разом з тим, скаржник зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ст. 15 ГПК України, відтак справа вирішена з порушенням правил підсудності, оскільки справа підсудна господарському суду м. Києва. Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що ТзОВ "Самшит" знаходиться і зареєстровано в м. Києві, кредит сплачувався і кредитний договір виконувався в м. Києві, а тому, застосуванню підлягає ч.2 ст. 15 ГПК України, а не ч.3 зазначеної статті, якою в даному випадку керувався при визначенні територіальної підсудності місцевий господарський суд. Вважає рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року незаконним, таким, що ухвалено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи (п. 3 ч.1 ст. 104 ГПК України), з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (п. 4 ч.1 ст. 104 ГПК України), а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2014 року позивач 26.06.2014 року подав відзив на апеляційну скаргу № 107/07-05 від 24.06.2014 року, в якому зазначає, що апеляційна скарга ТзОВ "Самшит" не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та не підлягає до задоволення.

Представник позивача, що прибув у судове засідання, підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також висловив свої міркування, щодо питань, які виникли в ході судового засідання. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Окрім цього, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року представник позивача, в обґрунтування заявлених позовних вимог, подав розрахунок та в судовому засіданні 27.08.2014 року пояснив, що періодом, за який нараховується пеня за несплату відсотків, банком зазначено з 22.07.2013 року по 01.02.2014 року, тобто термін, встановлений ч.6 ст. 232 ГК України (шість місяців), та пред"явлено вимогу по стягненню пені в межах річного терміну позовної давності, встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України. Щодо періоду, який становить до 22.07.2013 року, то представник позивача пояснив, що пеня за останній період заявлена банком іншим позовом, за результатами розгляду якого було прийнято рішення у справі № 907/797/13.

В судовому засіданні 13.08.2014 року представник скаржника підтримав вимоги, викладені в поданій апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на користь ТзОВ "Самшит" судові витрати.

Відповідач - 1 участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що відповідач - 1 належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача - 1.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача - 2 13.08.2014 року, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року у справі № 907/208/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", м. Київ, б/н від 04.06.2014 року без задоволення, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у справі № 907/797/13 (яке набрало законної сили 01.04.2014 року) стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" та Дочірнього підприємства "Самшит" на користь позивача суму 2 706 325,76 (два мільйони сімсот шість тисяч триста двадцять п"ять грн. 76 коп.), з яких: 1 900 000 (один мільйон дев"ятсот тисяч грн.) заборгованість по кредиту, 652 740,12 (шістсот п"ятдесят дві тисячі сімсот сорок грн. 12 коп.) відсотки за користування кредитом, 125 876,71 (сто двадцять п"ять тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 71 коп.) пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 27 708,93 (двадцять сім тисяч сімсот вісім грн. 93 коп.) пеня за несвоєчасну сплату відсотків, а також 54 126,52 (п"ятдесят чотири тисячі сто двадцять шість грн. 52 коп.) судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

10.08.2007 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (кредитором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит" (позичальником, відповідачем) укладено кредитний договір № 42/3-07, згідно умов якого кредитор (позивач) надав позичальнику (відповідачеві ТОВ "Самшит") кредит в сумі 5 000 000 грн. на умовах, встановлених цим Договором, а Позивальник (відповідач ТОВ "Самшит") зобов"язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором; надання кредиту здійснюється траншами (п. 2.1 Договору).

Кінцевий термін погашення кредиту сторони погодили не пізніше - 31.07.2012 року (п. 2.2. Договору).

Як визначено п. 3.2 Кредитного договору № 42/3-07 від 10.08.2007 року, кредит надається банком (позивачем) позичальнику (відповідачеві ТОВ "Самшит") шляхом оплати на протязі дії договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого банком, на рахунки контрагентів позичальника, та на поточний рахунок у відповідності із цільовим призначенням кредиту.

Нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом (п. 3.3 Договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно 26 числа за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, і сплачуються позичальником протягом 5 банківських днів з дати їх нарахування (п. 3.4. Договору). У випадку порушення позичальником встановленого договором строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 25 процентів річних (п. 3.5. Договору).

В забезпечення належного виконання зобов"язань позичальника (відповідача ТОВ "Самшит") за кредитним договором № 42/3-07 від 10.08.2007 року, 13.08.2007 року між Aкціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (кредитором, позивачем), ТзОВ "Самшит" та Дочірнім підприємством "Самшит" ТзОВ "Самшит" (поручителем, відповідачем) укладено договір поруки № 326/12-07, за умовами якого поручитель (відповідач ДП "Самшит" ТзОВ "Самшит") зобов"язався відповідати в повному обсязі перед кредитором (позивачем) за своєчасне та повне виконання позичальником (відповідачем ТОВ "Самшит") зобов"язань за Кредитним договором № 42/3-07 від 10.08.2007 року на засадах солідарного боржника до повного виконання зобов"язань за Кредитним договором у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (п.1 Договору поруки).

Позичальник та поручитель є солідарними боржниками перед Кредитором та залишаються зобов"язаними за Кредитним договором до повного виконання всіх своїх зобов"язань за ним у повному обсязі (п. 2 Договору поруки).

Умовами п.10 Договору поруки № 326 від 13.08.2007 сторони передбачили сплату Поручителем на користь Кредитора пеню, за несплату суми поручительства у строк, визначених п. 5 цього Договору.

Факт виконання банком (позивачем) зобов"язань щодо надання Позичальнику (відповідачеві ТОВ "Самшит") кредиту відповідно до умов Кредитного договору у повному обсязі встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у справі № 907/797/13. Згаданим рішенням встановлено, що ТОВ "Самшит" взятих на себе договірних зобов"язань за Кредитним договором № 42/3-07 від 10.08.2007 року належним чином не виконав внаслідок чого судом позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" задоволено: стягнуто 2 706 325,76 грн., в тому числі: 1 900 000 грн. заборгованості по кредиту, 652 740,12 грн. відсотків за користування кредитом, 125 876,71 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 27 708,93 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

По даній справі судом першої інстанції встановлено, що боржник не виконав взяті на себе умови Кредитного договору № 42/3-07 від 10.08.2007 року, що полягає в неповерненні суми наданого кредиту, несплаті відсотків за користування кредитом та несплаті штрафних санкцій за інший спірний період.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку і відповідає за порушення зобов"язання боржником у повній мірі.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язань (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони у кредитному договорі в п. 5.2. встановили, що позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов"язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов"язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом, позичальник сплачує банку (пеню, яка діє за період прострочення) та нараховується щоденно.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору № 42/3-07 від 10.08.2007 року проценти за користування кредитом, сплачуються Позичальником (відповідачем ТОВ "Самшит"), виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16,0 відсотків річних з розрахунку 365 (366) календарних днів у році до фактичного виконання ним грошових зобов"язань з повернення всіх отриманих в межах сум кредиту.

Згідно з умовами п. 6.6 Кредитного договору, договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання будь-яких інших грошових зобов'язань передбачених Кредитним договором та чинним законодавством. За несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом, Позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п.5.3 Кредитного договору).

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач надав суду довідку - розрахунок заборгованості за процентами, пені по несплачених відсотках, індексу інфляції за простроченим кредитом, індексу інфляції за простороченими процентами позичальника ТзОВ "Самшит" за Кредитним договором № 42/3-07 від 10.08.2007 року, за результатом перевірки якого місцевий господарський суд встановив його правильність, з огляду на що дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з Дочірнього підприємства "Самшит" Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" про стягнення 252 465,78 грн. відсотків за користування кредитом, 16 686,67 грн. пені за несплату відсотків за користування кредитом, 11 400 грн. інфляційних витрат на суму простроченого кредиту, 6 059,90 грн. інфляційних витрат на суму прострочених відсотків.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд вірно не прийняв до уваги та спростував твердження відповідача про порушення вимог ст. 15 ГПК України відносно територіальної підсудності справи, оскільки у відповідності до ч.3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позовну заяву подано позивачем за місцем знаходження Дочірнього підприємства "Самшит" ТзОВ "Самшит", яке зареєстровано за адресою: м. Ужгород, вул. Гленца, 4, відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом при розгляді даної справи дотримано правила територіальної підсудності.

Разом з тим, колегія Львівського апеляційного господарського суду не приймає до уваги та вважає безпідставними посилання скаржника на ту обставину, що виникнення в ТзОВ "Самшит" заборгованості по Кредитному договору № 42/3-07 від 10.08.2007 року, які банк взяв за підставу для нарахування пені та штрафних санкцій, сталося не з вини Товариства, а у зв"язку із настанням в Україні фінансової кризи, внаслідок чого в Товариства значно зменшились прибутки та погіршився його матеріальний стан з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов"язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов"язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У цивільному праві непереборна сила, що є обставиною для звільнення від відповідальності, це надзвичайна та незапобіжна при даних умовах подія (стихійне лихо, військові дії, інші громадські явища).

Між тим, випадком непереборної сили відповідач ТзОВ "Самшит" помилково зазначає кризу у фінансово-економічній сфері України в цілому, що не дає йому належним чином виконати зобов"язання перед позивачем.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу й на те, що в силу вимог ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб"єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов"язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок боржника суми невиконаного грошового зобов"язання. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов»язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що не вважаються такими обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що негативний вплив економічної кризи на фінансово-господарську діяльність відповідача ТзОВ "Самшит", як підстава для звільнення від відповідальності, не заслуговує на увагу і з огляду на те, що економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що наведені скаржником твердження про наявність обставин непереборної сили, які, на його думку, є підставою для звільнення його від відповідальності за даним позовом є безпідставними.

Що стосується посилання скаржника на ту обставину, що рішення господарського суду Закарпатської області не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та фактичних обставинах справи в частині неправильного застосування місцевим господарським судом вимог ст.ст. 258, 261, 267 ЦК України, щодо нарахування позивачем пені, то такі спростовуються наступним.

У відповідності до п.п.1 п.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату сум кредиту. Однак, як вбачається із позовної заяви, позивачем у даній справі заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, а не пені за несвоєчасну сплату кредиту. При цьому слід зазначити, що позивачем правомірно нараховувалась пеня на відсотки за строк, а саме: за період з 22.07.2013 року по 01.02.2014 року, що не перевищує шість місяців із дати виникнення заборгованості по відсотках.

Відповідно до п. 4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що у зобов"язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов"язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов"язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов"язань, позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов"язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як вбачається із розрахунку позивача, який подано на вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року, позивачем нараховано пеню на заборгованість про процентам, які виникли з січня 2013 року по 01.02.2014 року.

Однак пеня по несплачених процентах нарахована позивачем в межах шестимісячного строку, що узгоджується з приписами ч.6 ст. 232 ГК України та заявлена до стягнення в межах річного строку позовної давності.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність висновків місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитним коштами, оскільки позивачем в цій частині пеня нарахована з врахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження скаржника, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, про те, що позивачем безпідставно проводились нарахування відсотків по Кредитному договору 42/3-07 від 10.08.2007 року починаючи з 31.07.2012 року, оскільки таке твердження спростовується наступним.

Пунктом 3.3. Кредитного договору 42/3-07 від 10.08.2007 року передбачено, що нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 907/797/13 встановлено правомірність нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами після 31.07.2013 року.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано, а судом першої інстанції правильно стягнуто на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами починаючи з 31.07.2012 року.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року по справі № 907/208/14 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "Самшит" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку і строки встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Якімець Г.Г.