Постанова

від 28.08.2014 по справі 904/5157/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2014 року Справа № 904/5157/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Очеретяний В.Є., довіреність № б/н від 18.08.2014р.,

від відповідача-1: представник Трегуб Ю.Є., довіреність № 0108/2014 від 01.08.2014р.,

від відповідача-2: не з'явився,

від відповідача-3: не з'явився,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

від третьої особи-3: не з'явився,

від третьої особи-4: не з'явився,

від третьої особи-5: представник ОСОБА_3, довіреність № 74,75 від 14.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/5157/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс", смт. Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс-Плюс", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс", с. Адамівка Криничанського району Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,2: Комунальне підприємство "Криничанське бюро технічної інвентаризації", смт. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,2: Реєстраційна служба Криничанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, смт. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Югпроммаш", м. Дніпропетровськ

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1,2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промстайл", м. Дніпропетровськ

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4, м. Київ

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс-Плюс", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" про (з урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову):

визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" права власності на комплекс по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік, що складається з: адміністративно-побутової будівлі літ. А-1, загальною площею 198,3 м 2 ; ґанку - літ. а-1; ґанку літ. а'-1; входу в п/д - літ. Б-1, загальною площею 27,8 м 2 ; підвалу - літ. п/д, загальною площею 188,3 м 2 ; будівлі пультової з електрощитовою - літ. В-1, загальною площею 29,7 м 2 ; будівлі вагової з прохідною - літ. Г-1, загальною площею 167,4 м 2 ; системи сушіння та зберігання зерна - літ. Д-1; замощення літ. І; автовагової - 1; біоталу - 2; біоталу - 3; залізничної колії - 4; брами - 5; паркану - 6; паркану - 7; хвіртки - 8; брами - 9; брами - 10, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Щорськ, вулиця Виконкомівська, будинок 29-а, на земельній ділянці площею 11 162 м 2 ;

витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" комплексу по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік, що складається з: адміністративно-побутової будівлі літ. А-1, загальною площею 198,3 м 2 ; ґанку - літ. а-1; ґанку літ. а'-1; входу в п/д - літ. Б-1, загальною площею 27,8 м 2 ; підвалу - літ. п/д, загальною площею 188,3 м 2 ; будівлі пультової з електрощитовою - літ. В-1, загальною площею 29,7 м 2 ; будівлі вагової з прохідною - літ. Г-1, загальною площею 167,4 м 2 ; системи сушіння та зберігання зерна - літ. Д-1; замощення літ. І; автовагової - 1; біоталу - 2; біоталу - 3; залізничної колії - 4; брами - 5; паркану - 6; паркану - 7; хвіртки - 8; брами - 9; брами - 10, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Щорськ, вулиця Виконкомівська, будинок 29-а, на земельній ділянці площею 11 162 м 2 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/5157/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Євстигнеєва Н.М., судді - Дубінін І.Ю., Крижний О.М.) в задоволенні позову відмовлено; судові витрати по справі покладено на позивача; скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірного набуття права власності на комплекс по переробці та зберіганню зернових культур відповідачем-1. Суд відхилив доводи позивача щодо необхідності для відчуження спірного майна прийняття загальними зборами учасників товариства (позивача) відповідного рішення та щодо відсутності у директора товариства (позивача) повноважень на укладення договору купівлі-продажу спірного майна, зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вартість відчуженого позивачем майна становить більше 50% загальної вартості всього майна товариства. Окрім того, місцевий господарський суд встановив, що після підписання спірного договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" вчинило дії, які свідчать про схвалення вчиненого правочину, а саме: отримало грошові кошти за продане майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Також, місцевий господарський суд не вбачав підстав вважати укладений правочин з відчуження позивачем спірного майна таким, що порушує публічний порядок, оскільки матеріали справи не містять вироку суду у кримінальній справі щодо встановлення вини відповідача-1 та посадових осіб позивача, а щодо доручення про здійснення досудового розслідування у кримінальній справі зазначив, що таке доручення не може вважатись належним доказом вини відповідних осіб. Місцевий господарський суд не вбачав підстав дійти висновку і щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України у зв'язку з тим, що спірне майно набуте внаслідок відчуження його позивачем відплатно та на виконання договірних зобов'язань, отже, не за рахунок позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування при прийнятті рішення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" просить скасувати зазначене рішення суду, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що встановлена сторонами договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року вартість спірного елеватору на день укладення договору становить 17 209 919, 00 грн., оскільки відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2013 року у справі № Б24/457-09 за умовами договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року боржником (позивачем) було відчужене належне йому нерухоме майно (спірний елеватор) загальною вартістю 20 651 903, 44 грн., і ця обставина, на думку позивача, не потребує доказування при розгляді даної справи. Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у директора позивача повноважень на укладення договору відчуження спірного майна, оскільки, за доводами позивача, вартість цього майна перевищує 50% від вартості майна товариства, що потребувало для відчуження майна прийняття відповідного рішення загальних зборів учасників товариства. Позивач вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки висновку судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню № 12013040460000012, складеному 31.07.2013 року. Так, за доводами позивача, з вказаного висновку слідує, що фактично Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" безвідплатно передало спірне майно, не отримавши за нього винагороду; грошові кошти, отримані зазначеним товариством, були одразу перераховані іншим транзитним підприємствам, а далі знову потрапили до покупця елеватора. Отже, як стверджує позивач, укладення договору, за яким елеватор вартістю понад 50% вартості майна товариства фактично безоплатно перейшов до третіх осіб, суперечить актам цивільного законодавства, а здійснене директором товариства діяння не відповідає внутрішній волі товариства, адже суперечить меті діяльності товариства - одержання прибутку. Посилаючись на ті обставини, що договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року, укладений між позивачем та ТОВ "Інтерлайнпром", є таким, що вчинений представником позивача - директором товариства з перевищенням повноважень, позивач, враховуючи імперативні приписи ст. 203 ЦК України, вважає його нікчемним. На думку позивача, будь яких доказів, що підтверджували б факт схвалення позивачем правочину з відчуження спірного майна, матеріали справи не містять. Також, за доводами позивача, у зв'язку з відчуженням елеватору за договором ТОВ "Унірем-Ойл" не змогло погасити свої зобов'язання перед третіми особами в справі про банкрутство і, як наслідок, було ліквідоване ухвалою суду. Відтак, позивач вважає, що в результаті ліквідації товариства ОСОБА_4 позбавлено права власності на частку у статутному капіталі товариства у розмірі 51%, що дорівнює внеску розміром 18 396 797, 00 грн., і у наведеному вбачає порушення конституційних прав ОСОБА_4 як учасника товариства.

28.08.2014 року до апеляційного господарського суду додатково надішли письмові пояснення позивача. Позивач зазначає, що зарахування банком на поточний рахунок його клієнта ТОВ "Унірем-Ойл" грошових коштів не є свідченням схвалення позивачем договору купівлі-продажу спірного майна, оскільки для зарахування таких грошових коштів не потребується згода або не згода одержувача коштів; не повернення позивачем грошових коштів також не може вважатися схваленням договору, адже в такому випадку будь-які не повернуті помилково зараховані кошти слід було б вважати визнанням і неіснуючих правочинів. На думку позивача, схваленням може бути лише свідома дія, спрямована на можливість подальшої реалізації умов договору, а не пасивне, мовчазне ставлення до подій, пов'язаних з ним. Окрім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, чи складався сторонами договору акт приймання-передачі спірного майна, який би підтверджував перехід права власності на предмет договору, якщо складався, то ким і коли його було підписано. Також, позивач вважає, що важливим фактом відсутності можливості переходу права власності спірного майна до ТОВ "Інтерлайнпром" є те, що у відповідності до умов договору, а саме п. 4.1. договору, розрахунки за ним між продавцем та покупцем здійснюються шляхом передачі простого векселя продавцю в день підписання акту приймання-передачі майна та в порядку, передбаченому чинним законодавством. За доводами позивача, судом не досліджено саму суть операції продажу майна, тих обставин, що продаж спірного майна, яке є внеском до статутного капіталу позивача, мав наслідком зменшення розміру статутного капіталу, однак відповідне рішення загальними зборами учасників товариства з повідомленням про це всіх його кредиторів не приймалось, а директор товариства перед продажем майна повинен був повідомити про це його засновників. Позивач вважає таким, що не відповідає дійсності, твердження, наведене в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду про те, що станом на 31.03.2009 року сума активів позивача згідно Звіту про фактичні результати стосовно суми відсоткового співвідношення вартості відчуженого за договором спірного майна до загальної вартості майна складає 53 636, 2 тис. грн. Наведене, на думку позивача, спростовується наявним в матеріалах справи Аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ "Унірем-Ойл" за період роботи з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року, складеним арбітражним керуючим Таланом Л.Г. у справі про банкрутство підприємства, відповідно до якого власний капітал підприємства за станом на 01.04.2009 року дорівнює 35 565, 5 тис. грн.

Відповідач-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Відповідач-1 вважає, що позивачем помилково зроблено висновок про невідповідність вартості спірного елеватора в оскаржуваному судовому рішенні його договірній вартості та вартості, зазначеній у постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2013 року у справі № Б24/457-09, оскільки в оскаржуваному рішенні суду вказано вартість елеватора без ПДВ, а у наведеній постанові касаційної інстанції - вартість з ПДВ, що повністю кореспондується з дійсною вартістю спірного майна, вказаною у п. 3.1. договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року. Також, оскільки згідно балансу ТОВ "Унірем-Ойл" станом на 31.03.2009 року, Аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Унірем-Ойл" за період роботи з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року, складеного арбітражним керуючим Таланом Л.Г. у провадженні про банкрутство ТОВ "Унірем-Ойл", та Економіко-правової оцінки повноважень директора ТОВ "Унірем-Ойл" з укладення договору купівлі-продажу комплексу по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тонн на рік, проведеної на звернення відповідача-1 Інститутом економіко-правових досліджень НАН України зі складанням висновку від 24.06.2014 року (додаток до відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу) сума відсоткового співвідношення вартості відчуженого згідно договору купівлі-продажу майна товариства до загальної вартості майна товариства станом на 31.03.2009 року складає 32,08%, відповідач-1 вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що директор ТОВ "Унірем-Ойл" Фесун В.В. діяв в межах повноважень, визначених статутом товариства. Відповідач-1 не погоджується з доводами позивача, що майно, яке є предметом розгляду у даній справі, при скоєнні посадовими особами злочину вибуло з володіння ТОВ "Унірем-Ойл" не з його волі, при цьому передання майна на користь ТОВ "Інтерлайнпром" не було вільним волевиявленням позивача та не відповідало його внутрішній волі. За доводами відповідача-1, факт наявності кримінальних проваджень не є доказом вибуття майна поза волею його колишнього власника ТОВ "Унірем-Ойл", тоді як вирок по кримінальним провадженням, на які посилається позивач, відсутній. Не може підтверджуватись, на думку відповідача-1, зазначений вище факт і висновком судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1108/1109-13 від 31.07.2013 року по кримінальному провадженню № 12013040460000012, на який посилається позивач, оскільки він є одним із доказів у кримінальному провадженню, який отриманий слідчим в межах цього кримінального провадження та який оцінюється у сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами. Відповідач-1 зазначає і про те, що обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Унірем-Ойл" і стало власністю кінцевого власника ТОВ "Унірем-Сервіс", та документи, які безпосередньо пов'язані з переходом права власності на спірне майно і з рухом грошових коштів, неодноразово були перевірені слідчими органами шляхом проведення низки слідчих дій не тільки по підприємствам - власникам спірного майна, а і по підприємствам, які мали будь-які господарські взаємовідносини з ними. На думку відповідача-1, не відповідають дійсності твердження позивача з посиланням на висновок судово-економічної експертизи про те, що фактично ТОВ "Унірем-Ойл" безвідплатно передало елеватор, не отримавши за нього винагороду, як такі, що спростовуються проведенням з розрахункового рахунку ТОВ "Інтерлайнпром" на розрахунковий рахунок ТОВ "Унірем-Ойл" оплати у сумі 20 651 903, 44 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 09.04.2009 року та від 10.04.2009 року, відповідно. Необґрунтованим, за доводами відповідача-1, є твердження і про те, що ТОВ "Унірем-Ойл" не отримало обладнання, за яке ним перераховано грошові кошти на рахунки ТОВ "Промстайл" та ТОВ "Югпроммаш". Так, як зазначає відповідач-1, згідно з матеріалами висновку судово-економічної експертизи, експерту для проведення дослідження надавалися реєстри руху грошових коштів, копії платіжних доручень та меморіальних ордерів по декільком підприємствам в ПАТ КБ "Приватбанк" та копії фінансової звітності. Відповідно, за доводами відповідача-1, на підставі аналізу руху грошових коштів є необґрунтованими будь-які припущення позивача щодо нібито безтоварності операцій з ТОВ "Промстайл" та ТОВ "Югпроммаш". Окрім того, відповідач-1 вважає, що хибність позиції позивача щодо безтоварності операцій між ТОВ "Унірем-Ойл", ТОВ "Промстайл" та ТОВ "Югпроммаш" спростовується копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за 1 та 2 квартали 2009 року та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість. Також, відповідач-1 зазначає, що з матеріалів перевірки податкових органів ТОВ "Унірем-Ойл", ТОВ "Промстайл" не вбачається порушень діючого законодавства щодо реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач-2, відповідач-3, третя особа-1, третя особа-2, третя особа-3, третя особа-4 відзив на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не забезпечили. Про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду апеляційної скарги зазначені учасники судового процесу повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Належне повідомлення відповідача-3, третіх осіб-1-2 про час та місце розгляду апеляційної скарги підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення вказаним особам поштових відправлень, якими апеляційним господарським судом направлені відповідні копії ухвал суду.

Належне повідомлення відповідача-2 та третьої особи-4 про час та місце розгляду апеляційної скарги підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення третій особі-4 поштового відправлення та поверненнями поштових відправлень у зв'язку з закінченням терміну зберігання, якими апеляційним господарським судом зазначеним особам направлені відповідні копії ухвал суду.

Належне повідомлення третьої особи-3 про час та місце розгляду апеляційної скарги підтверджується реєстрами №№ 319, 129 від 25.07.2014 року та від 11.08.2014 року на відправку рекомендованої пошти по Дніпропетровську з повідомленням, які в засвідчених канцелярією Дніпропетровського апеляційного господарського суду копіях долучені до матеріалів справи.

Третя особа-2 у письмових поясненнях, що надійшли до апеляційного господарського суду 14.08.2014 року, зазначила, що з її боку заперечення та доповнення по даній справі відсутні, у зв'язку з чим просить розглянути справу без участі її повноважного представника.

Відповідно до письмових пояснень третьої особи-5, які надійшли до апеляційного господарського суду 28.08.2014 року, ОСОБА_4 є громадянином Канади та вніс іноземні інвестиції в економіку України, а саме в підприємства: ТОВ "Унірем-Агро" та ТОВ "Унірем-Ойл", відповідно, є учасником та засновником даних підприємств з частками 70% у статутному капіталі ТОВ "Унірем-Агро" та 51% у статутному капіталі ТОВ "Унірем-Ойл". В свою чергу, за доводами третьої особи-5, ТОВ "Унірем-Агро" є засновником ТОВ "Унірем-Ойл" з часткою у статутному капіталі останнього в розмірі 49%, в якості сплати якої до статутного капіталу ТОВ "Унірем-Ойл" ним було передане спірне майно елеватора. Таким чином, як зазначає третя особа-5, вказані два підприємства є підприємствами з іноземними інвестиціями, оскільки в їх статутному капіталі іноземна інвестиція складає більше 10%. Враховуючи наведене, третя особа-5 вважає, що при вирішенні спору у даній справі необхідно також керуватись ст. 400 Господарського кодексу України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", Угодою про сприяння та захист інвестицій, укладеною між Урядом України та Урядом Канади 24.10.1994 року, яка ратифікована Законом України від 02.06.1995 року № 203.95-ВР. При цьому, оскільки як Закон України "Про інвестиційну діяльність", так і Угода про сприяння та захист інвестицій, направлені на захист інвестицій та забезпечення їх безпеки, на думку третьої особи-5, іноземні інвестиції, здійснені в ТОВ "Унірем-Ойл", знаходяться під захистом Держави Україна та не можуть бути відчужені без спеціально прийнятого законодавчого акту України та без особистої волі інвестора. Однак, як стверджує третя особа-5, вказане вище при прийнятті оскаржуваного рішення не було досліджено та враховано. Також, третя особа-5 вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення у даній справі не досліджено усі істотні умови договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року, не досліджено порядок проведення розрахунків за договором, порядок передачі майна. Третя особа-5 вбачає порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, оскільки прийняте рішення містить посилання на неналежні докази, не враховує встановлену процесуальним законом належність та допустимість доказів. За доводами третьої особи-5, суд першої інстанції дав помилкову оцінку рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року у справі № 10/236-09, яким не визнавалось право власності на спірне майно за ТОВ "Унірем-Агро", а лише в рахунок погашення заборгованості перед вказаним товариством ТОВ "Автоінвестцентр" звернуто стягнення на спірне майно, однак реалізація якого в порядку, передбаченому законодавством, не здійснювалась.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 28.08.2014 року представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача розпорядника майна ТОВ "Унірем-Ойл" Талана Л.Г., визнавши явку цієї особи в судове засідання по справі обов'язковою, а також клопотання про продовження строку розгляду справи терміном на 15 днів, подав відповідні письмові клопотання.

Позивач вважає, що залучити до участі у справі в якості третьої особи розпорядника майна ТОВ "Унірем-Ойл" Талана Л.Г. необхідно з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, а також доводів, на які посилаються сторони, пояснень та доказів. Також, необхідність залучення до участі у справі вказаної особи позивач вбачає в силу того, що згідно Аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Унірем-Ойл" за період роботи з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року, складеного арбітражним керуючим Таланом Л.Г. у справі про банкрутство підприємства, власний капітал підприємства за станом на 01.04.2009 року дорівнює 35 565, 5 тис. грн., і саме на цей доказ, як один з елементів всієї доказової бази у справі, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач. Окрім того, як стверджує позивач, оскаржуване судове рішення містить посилання на вказаний доказ.

Клопотання позивача про продовження строку розгляду справи обґрунтоване особливостями її розгляду.

Також, у судовому засіданні апеляційного господарського суду 28.08.2014 року представник третьої особи-5 заявив усні клопотання про залучення до участі у справі Дніпропетровського відділення ПАТ КБ "Приватбанк"; про витребування у ПАТ КБ "Приватбанк" платіжних доручень, на які йде посилання в рішенні суду першої інстанції; про витребування у ПАТ КБ "Приватбанк" юридичної справи ТОВ "Інтерлайнпром". В обґрунтування заявлених клопотань третя особа-5 зазначає, що оскільки оплата грошових коштів ТОВ "Інтерлайнпром" за придбане спірне майно, достовірність якої третя особа-5 заперечує, здійснювалась з рахунку цього товариства, відкритого у вказаній банківській установі, задоволення клопотань дозволить дослідити розрахунки за відчужене позивачем спірне майно, які встановлені судом першої інстанції.

У судовому засіданні представник третьої особи-5 пояснив, що вбачає підстави для задоволення клопотань, заявлених позивачем; представник позивача зазначив, що вбачає підстави для задоволення клопотань, заявлених третьою особою-5; представник відповідача-1 щодо заявлених позивачем та третьою особою-5 клопотань навів заперечення.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 07.08.2014 року на 28.08.2014 року.

У судовому засіданні 28.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи-5, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 07.12.2006 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" затверджено статут товариства, державну реєстрацію юридичної особи проведено 19.12.2006 року, номер запису 12231020000002694 (а.с. 18, т. 1).

За заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Орион - Центр Трейд" ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем - Ойл" (справа № Б24/457-09).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 року боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Талана Л.Г.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", м. Дніпродзержинськ, 51927, пров. Більшовицький, 4-а, ЄДРПОУ 34827428, ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року у справі № Б24/457-09 за результатами розгляду заяви заступника прокурора Печерського району м. Києва про перегляд постанови господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 року та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 року скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 року, а ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 року у вказаній вище справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" (а.с. 27-30, т. 1).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, складеним станом на 01.07.2013 року, підтверджується державна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" (а.с. 31, т. 1).

03.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" в особі директора Фесуна Віктора Васильовича (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром" в особі директора Смєльчанської Ірини Леонідівни (покупець) уклали договір купівлі-продажу комплексу по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік, що складається з: адміністративно-побутової будівлі літ. А-1, загальною площею 198, 3 кв.м; ґанку - літ. а-1; ґанку літ. а'-1; входу в п/д - літ Б-1, загальною площею 27,8 кв.м; підвалу - літ. п/д, загальною площею 188, 3 кв.м; будівлі пультової з електрощитовою - літ. В-1, загальною площею 29,7 кв.м; будівлі вагової з прохідною - літ. Г-1, загальною площею 167,4 кв.м; системи сушіння та зберігання зерна - літ. Д-1; замощення літ. І; автовагової -1; біоталу- 2, біоталу- 3; залізничної колії - 4; брами - 5; паркану - 6; паркану - 7; хвіртки - 8; брами - 9; брами-10, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, буд. 29-а, на земельній ділянці площею 11 626 кв.м (а.с. 41-43, т.2).

Договір купівлі-продажу в дату його укладення, тобто 03.04.2009 року, посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 1045.

Відповідно до посвідчувального напису нотаріуса нею встановлено, зокрема, правоздатність та дієздатність Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром", повноваження їх представників.

Витягом з Державного реєстру правочинів від 03.04.2009 року № 7163460 підтверджується державна реєстрація зазначеного вище договору.

За умовами договору (п. 1.2.) зазначене вище майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області 22.04.2008року на підставі рішення виконавчого комітету №13 від 17.04.2008 року, і зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Криничанське бюро технічної інвентаризації" 22.04.2008 року за реєстраційним номером 20872121.

Загальна сума договору, за якою продавець продає майно покупцю, становить 17 209 919, 54 грн., ПДВ складає 3 441 983, 90 грн., а разом - 20 651 903, 44 грн. (п.3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору вартість майна згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством "Криничанське бюро технічної інвентаризації" 01.04.2009 року, номер витягу 22347833, становить 17 209 919, 54 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за цим договором між покупцем та продавцем здійснюються шляхом передачі покупцем простого векселя продавцю в день підписання акту приймання-передачі майна та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Разом з тим, як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, розрахунки за придбане нерухоме майно проведені покупцем з продавцем грошовими коштами, доказів передачі покупцем продавцю векселя в якості розрахунку за придбане нерухоме майно матеріали справи не містять.

Так, відповідно до матеріалів справи оплата за комплекс по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік проведена з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром", банк платника - ПАТ КБ "Приватбанк", на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", банк одержувача - ПАТ КБ "Приватбанк", у загальній сумі 20 651 903, 44 грн., що підтверджується наступними платіжними документами, в копіях залученими до матеріалів справи (а.с.124-129, т.2):

платіжне доручення №105 від 09.04.2009року на суму 1 660 000,00грн.,

платіжне доручення №106 від 09.04.2009року на суму 286 000,00грн.,

платіжне доручення №107 від 09.04.2009року на суму 1 946 000,00грн.,

платіжне доручення №110 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №111 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №112 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №113 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №114 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №115 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №116 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №117 від 10.04.2009року на суму 2 000 000,00грн.,

платіжне доручення №118 від 10.04.2009року на суму 759 903, 44 грн.

Також обставини проведення ТОВ "Інтерлайнпром" розрахунків за договором купівлі-продажу від 03.04.2009 року з ТОВ "Унірем-Ойл" встановлені постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року у справі про визнання ТОВ "Унірем-Ойл" банкрутом.

09.04.2009 року право власності на комплекс по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, буд. 29-а, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром", що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22428625 від 09.04.2009 року (а.с. 44, т. 2). Відповідно до вказаного Витягу підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року.

В подальшому, придбане за договором купівлі-продажу від 03.04.2009 року нерухоме майно внесене Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром" в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" при входженні до складу його учасників (протокол № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" від 23.04.2009 року, акт приймання-передачі комплексу по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон від 24.04.2009 року, складений та підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр") (а.с. 59-63, т. 2).

06.05.2009 року виконавчим комітетом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області на підставі рішення виконкому від 29.04.2009 року № 13 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" видано Свідоцтво про право власності на вказане вище нерухоме майно. У цю ж дату право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2009 року № 22656404) (а.с. 66-68, т.2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року у справі № 10/236-09 (а.с. 51-63, т. 1) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості в розмірі 22 500 000 грн., що виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" за договором комісії УС/О 1-09 від 01.06.2009 року, на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1505 від 05.06.2009 року, у тому числі на:

комплекс по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік, загальною площею 611, 5 кв. м, що складається з: адміністративно-побутової будівлі літ. А-1, загальною площею 198, 3 кв. м; ґанку - літ. а-1; ґанку - літ. а' - 1; вхід в п/д - літ. Б-1, загальною площею 27, 8 кв. м; підвалу - літ. п/д, загальною площею 188, 3 кв. м; будівлі пультової з електрощитовою - літ. В-1, загальною площею 29, 7 кв. м; будівлі вагової з прохідною - літ. Г-1, загальною площею 167, 4 кв. м; системи сушіння та зберігання зерна - літ. Д-1; замощення - І; автовагової -1; біоталу - 2; біоталу - 3; залізничної колії - 4; брами - 5; паркану - 6; паркану - 7; хвіртки - 8; брами - 9; брами -10, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, буд. 29-а, за обумовленою у п. 1.1. іпотечного договору № 1505 від 05.06.2009 року заставною вартістю, а саме: 17 209 919, 54 грн., шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" права власності на зазначене вище нерухоме майно.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаного судового рішення, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" наведене вище майно за іпотечним договором, укладеним 05.06.2009 року, передане в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань даного товариства перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" за договором комісії № УС/01-09 від 01.06.2009 року.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року у справі № 10/236-09 набрало законної сили. На підставі цього рішення суду Комунальним підприємством "Криничанське бюро технічної інвентаризації" проведено реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" (витяг № 24242568 від 26.10.2009 року) (а.с. 92, т. 2).

У 2010 році припинені як юридичні особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоінвестцентр" у зв'язку з визнанням їх банкрутами (а.с. 188-191, т. 2).

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, за положеннями статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Як на одну із підстав заявлених вимог про витребування спірного майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" та, відповідно, неправомірності прийнятого місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, позивач посилається на ті обставини, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі, зазначаючи при цьому, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" не мав повноважень на укладення договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року, оскільки за вказаним договором відчужене майно товариства на суму, що становить більше 50% майна товариства, а відтак рішення про відчуження майна товариства мало прийматись зборами учасників товариства. Однак, збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" відповідне рішення не приймали.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не вбачає підстав вважати, що наведені доводи позивача відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на положеннях законодавства в силу наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до пункту 5.12. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 26.03.2008 року (а.с. 1-11, т. 6) (редакція на дату укладення договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року), виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальними зборами учасників з числа учасників або призначається на контрактній основі з осіб, що не є учасниками товариства.

Директор товариства має право, у тому числі, діяти без доручення від імені товариства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, розпоряджатися майном та коштами товариства, представляти товариство у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами, укладати в Україні та за її межами угоди, договори від імені товариства та надавати повноваження іншим особам на здійснення таких дій (п. 5.14. статуту товариства).

Пунктом 5.5. статуту товариства визначені питання, вирішення яких становить виключну компетенцію вищого органу товариства - загальних зборів учасників товариства.

Даний пункт статуту товариства не обмежує повноваження директора щодо розпорядження майном та коштами товариства, укладання угод, договорів від імені товариства.

Як встановлено вище, договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року укладений та підписаний від імені товариства його директором - Фесуном Віктором Васильовичем, який, як вказано в договорі, діє від імені товариства на підставі його статуту. Підпис директора позивача на договорі скріплено печаткою позивача. З посвідчувального напису нотаріуса на договорі вбачається, що повноваження особи, яка підписала договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", нотаріусом перевірені.

За вказаних вище обставин у співвідношенні їх з наведеними положеннями законодавства апеляційний господарський суд не вбачає підстав дійти висновку, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" Фесун Віктор Васильович при укладенні договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року діяв з перевищенням повноважень, визначених статутом товариства.

Також, компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначає стаття 59 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до наведеної правової норми до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону (визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи учасників для представлення інтересів учасників у випадках, передбачених законом), належить: встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З наведеного вбачається, що Закон України "Про господарські товариства" відносить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю вирішення питання, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Разом з тим, статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" у редакції на відповідну дату не визначає суму договорів (угод), у випадку перевищення якої договір (угода) підлягає затвердженню загальними зборами учасників товариства. Отже, відсутні підстави стверджувати, що договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року підлягав затвердженню загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" після його укладення в силу положень статті 59 Закону України "Про господарські товариства".

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас, саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, правочин може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав перевищення повноважень особою, яка виступала від імені юридичної особи при укладенні правочину, у разі доведеності юридичною особою (позивачем) тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). При цьому вважається, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження передбачені законом.

Щодо спірних відносин відповідні обмеження передбачені абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наведеної правової норми рішення загальних зборів учасників товариства про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом (ч. 1 ст. 115 ЦК України, ч. 1 ст.12 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частиною першої статті 66 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів (ч. 1 ст. 139 ГК України).

Наведеному терміну у бухгалтерському обліку відповідає термін "активи". Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (пункт 3 розділу І Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73

Вартість майна товариства визначається як сума статей балансу товариства, що належать до його активів.

Чисті активи товариства - це кошти, розмір яких дорівнює різниці між вартістю майна товариства та вартістю зобов'язань, що виникли в результаті управління товариством.

Розрахунок вартості чистих активів при проведенні розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, наведений у рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", не може застосовуватись для встановлення вартості майна товариства з метою співвідношення його з вартістю майна, яке відчужується.

За даними розділу активу балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" станом на 31.03.2009 року (останній баланс перед укладенням договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року) (а.с. 198, т. 5) сума активів товариства на наведену дату складає 53 636, 2 тис. грн.

На звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" щодо визначення відсоткового співвідношення вартості відчуженого згідно договору купівлі-продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" до загальної вартості майна вказаного товариства станом на 31.03.2009 року Міжнародною аудиторською компанією "БДО Україна" 27.05.2014 року складено відповідний Звіт (а.с. 199-212, т. 5).

Як вбачається зі Звіту, в межах виконання завдання Міжнародною аудиторською компанією "БДО Україна" проаналізовано баланс товариства на зазначену дату, підготовлений відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", та перевірено арифметичну точність підсумків, наведених в рядках 080, 260 та 280 балансу; визначено суму зміни активів товариства між звітною датою та початком звітного періоду; з урахуванням наданого договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року визначена сума вартості відчуженого товариством майна.

За результатами Звіту:

на основі даних балансу (рядок 280) сума активів станом на 31.03.2009 року складає 53 636, 2 тис. грн., а станом на 01.01.2009 року (на початок звітного року) складає 37 016 тис. грн.; збільшення активів за період між початком звітного року та 31 березня 2009 року складає 16 620, 2 тис. грн.;

відповідно до п. 3.1. договору між ТОВ "Унірем-Ойл" (продавець) та ТОВ "Інтерлайнпром" (покупець) загальна сума договору, за якою продавець продає майно покупцю, становить 17 209 919, 00 грн.;

відповідно до даних балансу та умов договору сума відсоткового співвідношення вартості відчуженого згідно договору купівлі-продажу майна товариства до загальної вартості майна товариства станом на 31.03.2009 року складає 32,08% (17 209,9/53 636,2).

При цьому апеляційний господарський суд враховує також ті обставини, що баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" до матеріалів справи надано Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс", який отримано на адвокатський запит його представника від арбітражного керуючого у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" Талана Л.Г.

В свою чергу, позивачем в якості додатку до клопотання, що надійшло до місцевого господарського суду 26.05.2014 року, до матеріалів справи надано Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Унірем-Ойл" за період роботи з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року, складений у зв'язку з судовим провадженням про банкрутство зазначеного товариства, підписаний розпорядником майна товариства Таланом Л.Г.

При співвідношенні показників діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", вказаних в балансі товариства станом на 31.03.2009 року та в таблиці 1 - загальні показники діяльності підприємства Аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Унірем-Ойл" (стор. 7 Аналізу) станом на 01.04.2009 року, вбачається, що такі показники як власний капітал - 35 565,4 тис. грн., необоротні активи - 18 806, 60 тис. грн. співпадають.

Оцінюючи наведені вище докази щодо вартості майна (активів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" станом на 31.03.2009 року, щодо відсоткового співвідношення вартості відчуженого згідно договору купівлі-продажу майна товариства до загальної вартості майна товариства станом на вказану дату у їх сукупності, як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вартість спірного майна на дату його відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" не перевищувала 50% вартості майна товариства, а директор товариства при укладенні договору купівлі-продажу діяв в межах його повноважень, визначених статутом товариства, та, відповідно, не обмежених законом. Прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" рішення про відчуження спірного майна у даному випадку не вимагалось ні в силу чинного на той час законодавства, ні в силу положень статуту товариства у редакції на відповідну дату.

Жодних належних та допустимих доказів, як того вимагають ст.ст. 33, 34 ГПК України, щодо спростування наведеного позивач до матеріалів справи не надав, протилежне у встановленому процесуальним законом порядку не довів.

Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, наведеним в апеляційній скарзі, про те, що місцевим господарським судом порушено вимоги статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки суд у прийнятому оскаржуваному рішенні посилається на окремі документи, з яких робить висновок про розмір майна позивача станом на звітні дати, але не надає оцінки Аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" станом на 01.04.2009 року, не вказує, з яких правових підстав відхиляються довідки, надані позивачем, про вартість спірного майна у співвідношенні до всього майна товариства, не встановлює вартість майна товариства саме станом на день укладення договору купівлі-продажу, і при цьому стверджуючи, що вартість спірного майна на день його продажу є меншою половини вартості майна товариства.

Як вбачається зі змісту прийнятого судом першої інстанції рішення, а саме його мотивувальної частини, судом при прийнятті рішення надана оцінка Аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Унірем-Ойл" за період роботи з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року, встановлено, що власний капітал товариства згідно вказаного Аналізу фінансово-господарської діяльності станом на 01.04.2009 року дорівнює 35 565, 4 тис. грн. (помилково вказано 35 565, 5 тис. грн.), який співвідноситься з відповідними даними балансу товариства станом на 31.03.2009 року, а необоротні активи станом на 01.04.2009 року дорівнюють 18 806, 60 тис. грн. та відповідають відповідному показнику балансу товариства станом на 31.03.2009 року.

Також, оскільки дані щодо статей балансу, наведені в довідках від 05.01.2010 року № 0004 (а.с. 119, т. 5) та від 26.05.2014 року № 140526-1 (а.с. 181, т. 5), не відповідають балансу ТОВ "Унірем-Ойл" та Аналізу фінансово-господарської діяльності товариства, не містять інформації щодо первісних документів, на підставі яких вони складені, місцевий господарський суд відхилив посилання позивача на наведені довідки, не вбачаючи підстав вважати їх доказами вартості усього майна товариства станом на дату укладення договору купівлі-продажу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача щодо ненадання судом першої інстанції оцінки окремим наявним у справі матеріалам, зазначеним позивачем, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім того, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Зазначене відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, наведеній у пункті 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" з подальшими змінами і доповненнями.

У спірних відносинах апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" після укладення договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року вчинило дії, які свідчать про схвалення вчиненого договору, а саме отримало грошові кошти за продане майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (в копіях). Отже, такі дії позивача доводять прийняття позивачем виконання зазначеного договору купівлі-продажу.

Позивач не довів належними та допустимими доказами не прийняття зазначених грошових коштів від покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром", не зарахування їх на рахунок позивача чи їх повернення в подальшому покупцю спірного майна. Також, належних та допустимих доказів зловживання посадовими особами банківської установи своїми повноваженнями чи вчинення неправомірних дій іншими особами при здійсненні перерахування зазначених коштів на рахунок позивача, матеріали справи не містять.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне також зазначити, що частина перша статті 388 Цивільного кодексу України визначає підстави, за наявності яких придбане за відплатним договором майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), може бути витребувано власником від набувача майна. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, у тому числі і від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, договір купівлі-продажу спірного майна від 03.04.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром", є чинним, в установленому порядку недійсним не визнаний, в той час як за ознаками відсутності волевиявлення учасника договору на його укладення цей договір є оспорюваним правочином. На виконання умов зазначеного договору покупець (ТОВ "Інтерлайнпром") перерахував продавцю грошові кошти у сумі 20 651 903, 44 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Отже, позивачем не спростована правомірність укладення відплатного договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року шляхом визнання його недійсним у судовому порядку з тих підстав, що позивач в особі його директора Фесуна В.В. не мав права відчужувати спірне майно.

Також, апеляційний господарський суд враховує ті обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" набуло у власність спірне майно на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року у справі № 10/236-09. Вказаним судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірне майно шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" права власності на це майно. Це рішення суду є чинним.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається також на ту обставину, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, наведеним в оскаржуваному рішенні, про те, що правочинами, що порушують публічний порядок, є правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); щодо відчуження викраденого майна; що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та про це зазначено місцевим господарським судом, що на час прийняття оскаржуваного рішення у справі досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013040460000012 триває. Отже, вина посадових осіб сторін договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року щодо незаконного заволодіння спірним майном вироком суду, постановленим у кримінальному проваджені, не доведена. Відповідні обставини мають місце і на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Матеріалами справи не підтверджуються і доводи позивача про безвідплатність договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року та, як наслідок, можливість його витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" та на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння позивача і стало власністю кінцевого його власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс", документи, які безпосередньо пов'язані із переходом права власності на спірне майно і з рухом грошових коштів, неодноразово були перевірені слідчими органами шляхом проведення слідчих дій не тільки по підприємствам - власникам спірного майна, а і по підприємствам, які мали будь-які господарські взаємовідносини з ними.

З урахуванням тих обставин, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ "Унірем-Ойл" та ТОВ "Інтерлайнпром", посвідчений нотаріально, є чинним, в установленому порядку недійсним не визнаний; не є нікчемним, на виконання умов цього договору покупець (ТОВ "Інтерлайнпром") перерахував продавцю (позивачу) грошові кошти у сумі 20 651 903, 44 грн.; чинний договір чи інший правочин є достатньою правовою підставою набуття майна, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що спірне майно набувалось у власність безвідплатно та за рахунок позивача.

За наведених вище встановлених обставин справи, зазначених положень законодавства місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, правомірно прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновок судово-економічної експертизи № 1108/1109-13 по кримінальному провадженню № 12013040460000012, складений 31.07.2013 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с. 203-251, т. 2), яким, як зазначає позивач, встановлено, що ТОВ "Унірем-Ойл" не отримано обладнання, за яке ним перераховано 20 651 903, 44 грн. на рахунки ТОВ "Промстайл" та ТОВ "Югпроммаш". Даний висновок, на думку позивача, підтверджує, що ТОВ "Унірем-Ойл" фактично безвідплатно передало спірне майно, не отримавши за нього винагороду.

Як вбачається зі змісту висновку в межах судово-економічної експертизи досліджувалось питання щодо перерахування грошових коштів між контрагентами, у тому числі за договором купівлі-продажу від 03.04.2009 року.

Однак наведений висновок оцінюється судом у сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами та не спростовує відсутність вироку, постановленого у кримінальному провадженні, який би підтверджував протиправність (злочинність) дій посадових осіб сторін договору купівлі-продажу від 03.04.2009 року чи інших осіб, причетних до проведення розрахунків, пов'язаних з виконанням цього договору.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо передбаченого договором купівлі-продажу порядку розрахунку за спірне майно - шляхом передачі векселя, доказів проведення якого матеріали справи не містять, оскільки сторони договору не обмежені у праві дійти згоди щодо іншого порядку розрахунку - грошовими коштами та не лише шляхом письмового погодження, але і вчиненням відповідних дій, що фактично і мало місце. Окрім того, помилковими є твердження позивача, що відсутність належного передбаченого договором розрахунку є фактом відсутності можливості переходу права власності на спірне майно. Ні договором купівлі-продажу, ні законодавством факт оплати придбаного майна не є тією подією, яка обумовлює виникнення права власності.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів передачі майна від продавця до покупця за договором купівлі-продажу від 03.04.2009 року. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним; якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. За умовами договору купівлі-продажу (п.7.3.) право власності на майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Отже, наявність чи відсутність акту приймання-передачі спірного майна не є визначальними для набуття покупцем за договором права власності на це майно. Окрім того, за обставинами справи спірне майно фактично перейшло до покупця та в подальшому передане до статутного капіталу іншої особи.

Щодо доводів позивача про необхідність зменшення статутного капіталу товариства у зв'язку з відчуженням майна, яке є внеском до статутного капіталу, відповідно, і про необхідність повідомити про це учасників товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (п.1 ч. 1 ст. 115 ЦК України). Аналогічні положення передбачені і Законом України "Про господарські товариства".

Відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України, якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Отже, вирішення питання відчуження майна, яке в якості внеску було внесено до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та, відповідно, перейшло у власність товариства, здійснюється у загальному порядку, без будь-яких особливостей. Законодавець лише передбачає наслідки відчуження такого майна, якщо вони призвели до відповідного зменшення вартості чистих активів товариства.

Колегія суддів відхиляє доводи третьої особи-5 щодо порушення укладенням договору про відчуження спірного майна законодавства про захист іноземних інвестицій. Спірне майно створене на території України, першим власником якого було ТОВ "Унірем-Агро", яке в подальшому за рішенням зборів учасників товариства внесло його до статутного капіталу ТОВ "Унірем-Ойл", внаслідок чого останнє набуло на це майно право власності.

Як встановлено вище, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, а отже вправі ним вільно розпоряджатися. Аналогічні положення містить і статут ТОВ "Унірем-Ойл" (розділ 4), зареєстрований 26.03.2008 року.

Не підлягають задоволенню клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи розпорядника майна ТОВ "Унірем-Ойл" та клопотання третьої особи-5 про залучення до участі у справі Дніпропетровського відділення ПАТ КБ "Приватбанк", оскільки, враховуючи мотивацію клопотань, суд не вбачає для цього підстав, передбачених ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про продовження строку розгляну справи за відсутності для цього необхідності.

Не підлягають задоволенню клопотання третьої особи-5 про витребування у ПАТ КБ "Приватбанк" платіжних доручень, на які йде посилання в рішенні суду першої інстанції; про витребування у ПАТ КБ "Приватбанк" юридичної справи ТОВ "Інтерлайнпром".

Наведені клопотання фактично є клопотаннями про витребування нових доказів. Разом з тим, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Позивач, заявляючи відповідне клопотання, не навів жодної причини, яка б унеможливлювала подачу такого клопотання до суду першої інстанції та дослідження судом першої інстанції витребуваних доказів, тоді як місцевим господарським судом провадження у даній справі здійснювалось з липня 2013 року.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у даній справі задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/5157/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/5157/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 02.09.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко