Постанова

від 26.08.2014 по справі 05/1651

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року Справа № 05/1651

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Короткевича О.Є., за участю представників:

ТОВ "Укравест" - Петренка П.І. (дов. від 26.02.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ліквідатора Приватного підприємства "Фірма "Кодак"

арбітражного керуючого Іванюка О.М.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014

у справі № 05/1651 господарського суду Черкаської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест"

до Приватного підприємства "Фірма "Кодак"

про визнання банкрутом,

встановив:

У серпні 2010 року ТОВ "Укравест" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП Фірми "Кодак" про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 17/09-07 від 17.09.2007 та визнання права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом цього договору.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 (суддя Пащенко А.Д.) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравест" без розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 09.01.2014 в частині визнання права власності на земельну ділянку. У позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2014р. у справі № 05/1651 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравест" та Приватним підприємством "Фірма "КОДАК". Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравест" на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі - продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, а саме на:

- будинковолодіння № 12 літера "А" по вул. Таращанській, м. Умань Черкаської області, що розташоване на земельній ділянці площею 0,1011га та складається з приміщень, загальною площею 249,7 кв.м., вартістю 130000,00 грн., а саме: цокольний поверх - приміщення загальною площею 61,3 кв.м. (торговий зал, склад, кухня, умивальник, коридор, торговий зал); 1-й поверх - приміщення загальною площею 188,4 кв.м. (тамбур, торговий зал, склад, склад, кабінет);

- нежитлову будівлю по вул. Р. Чорного, 7 літера "А", м. Умань Черкаської області, загальною площею 161,1 м, вартістю 70 000,00 грн., а саме: підвал загальною площею 77,5 м2; приміщення на 1-му поверсі загальною площею 83,6 м.

В касаційній скарзі ліквідатор Приватного підприємства "Фірма "Кодак" арбітражний керуючий Іванюк О.М. просить скасувати вказану постанову господарського суду апеляційної інстанції від 03.04.2014 та залишити рішення господарського суду першої інстанції від 21.01.2014 в силі. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 210, 220, 640, 657 ЦК України.

До початку судового засідання від засновника ПП "Фірма Кодак" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з підготуванням заяви про відмову від касаційної скарги, яке колегією суддів відхиляються, оскільки доказів на його підтвердження заявником не надано. Крім того, безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 28.11.2005 сторонами укладено договір поставки № 28/11-05, на виконання зобов'язань за яким позивач 05.12.2005 поставив (передав у власність) відповідачу товари згідно зі специфікацією на умовах і в порядку, передбаченому договором поставки, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.12.2005 та податковою накладною від 05.12.2005.

В п. 4.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує постачальнику вартість товару за цим договором не пізніше 10 днів з моменту поставки.

Свої зобов'язання відповідач не виконав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 25.06.2007.

Додатковою угодою № 2 від 03.09.2007 сторони внесли зміни до договору поставки, а саме: включили п. 4.5.1, згідно з яким в якості оплати за договором поставки можуть бути об'єкти нерухомості, що належать відповідачу на праві власності загальною вартістю 200000,00 грн., а саме: будинковолодіння за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Таращанська, 12; та нежитлова будівля за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 7.

17.09.2007 сторони уклади договір купівлі-продажу № 17/09-07 (далі за текстом Договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого відповідач передав позивачу у власність наступні об'єкти нерухомості: будинковолодіння № 12 літера "А" по вул. Таращанській, м.Умань Черкаської області, що розташоване на земельній ділянці площею 0,1011га та складається з приміщень загальною площею 249,7 кв.м., вартістю 130000,00 грн., а саме: цокольний поверх - приміщення загальною площею 61,3 кв.м. (торговий зал, склад, кухня, умивальник, коридор, торговий зал); 1-й поверх - приміщення загальною площею 188,4 кв.м. (тамбур, торговий зал, склад, склад, кабінет); нежитлову будівлю по вул. Р. Чорного, 7 літера "А", м. Умань Черкаської області, загальною площею 161,1 м, вартістю 70 000,00 грн., а саме: підвал загальною площею 77,5 м2; приміщення на 1-му поверсі загальною площею 83,6 м.

Згідно п. 2 укладеного договору купівлі-продажу загальна вартість об'єктів нерухомості згідно з Договором купівлі-продажу складає 200 000,00 грн.

Протягом п'яти робочих днів з моменту підписання договору покупець зобов'язується передати об'єкти нерухомості покупцю з укладанням відповідного акта прийому-передачі.

Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі майна (п.5 договору), сторони зобов'язані спільно здійснити нотаріальне посвідчення вказаного Договору.

21.09.2007 сторонами підписано акт приймання-передачі вищевказаних об"єктів нерухомості на виконання вимог Договору купівлі-продажу.

На виконання вимог договору купівлі-продажу, позивач неодноразово (усно та у письмовій формі) звертався до відповідача з вимогою здійснити нотаріальне посвідчення договору (лист від 08.10.2007 б/н), однак відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище, ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

Вищенаведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом до Приватного підприємства "Фірма "Кодак" про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна договору № 17/09-07 від 17.09.2007 та визнання за позивачем права власності на придбане майно.

09.01.2014 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, визнати право власності за ТОВ "Укравест" на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, визнати право власності за ТОВ "Укравест" на земельну ділянку площею 0,0384 га (кадастровий № 711080000002:0010051), яка розташована за адресою Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 7.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правочини купівлі-продажу нерухомого майна вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Разом з тим, чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Вирішуючи спір про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, необхідно враховувати, що норми частини другої ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними в разі відсутності їх державної реєстрації і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", постанови Верховного Суду України від 10.03.2009 у справі № 21/555 та від 18.04.2011 у справі №2-17/604-2009).

Враховуючи приписи вказаних правових норм, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням приписів ст.ст.220, 640, 657 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, повертаючи ТОВ "Укравест" без розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 09.01.2014 в частині визнання права власності на земельну ділянку, суд вірно зазначив, що вказана вимога за своїм змістом є вимогою майнового характеру, однак доказів сплати судового збору із вказаної вимоги не додано.

Переглядаючи в апеляційному порядку обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень ст. 220 ЦК України та визнання спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, оскільки останні підлягають державній реєстрації і є вчиненими з моменту її проведення. Тому оскаржена постанова підлягає скасуванню, як така, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого суду, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятої ним зі справи постанови.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора Приватного підприємства "Фірма "Кодак" арбітражного керуючого Іванюка О.М. задовольнити.

Постанову Київського господарського суду від 03.04.2014 по справі №05/1651 скасувати.

Рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 по справі №05/1651 залишити в силі.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Короткевич О.Є.