Ухвала

від 01.09.2014 по справі 820/2489/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/46128/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОЕКТ» на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі № 820/2489/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОЕКТ» доОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОЕКТ», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004090153 від 31.10.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 17.07.2012 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, реєстр податкових накладних, до якого, зокрема, включено податкову накладну від 29.06.2012 № 14193, отриману від ТОВ «ПКФ «ЛОКОС»;

- відповідачем проведено камеральну перевірку показників звітності з ПДВ, задекларованих позивачем за червень 2012 року, за результатами якої складено акт №259/15-312 від 15.08.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.18 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 25.11.2011 №1492, у зв'язку з неправомірним включенням до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної від 29.06.2012 № 14193, отриманої позивачем від ТОВ «ПКФ «ЛОКОС», не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004090153 від 31.10.2012, яким позивачу збільшення суму грошового зобов'язання з ПДВ на 68 367 грн. за основним платежем та на 17 091 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ПКФ «ЛОКОС», оскільки суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 29.06.2012 № 14193, не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо неправомірного формування платником податку суми податкового кредиту з ПДВ, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт реєстрації податкової накладної від 29.06.2012 № 14193 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а суду не надано доказів звернення позивача зі скаргою на постачальника до податкового органу в порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України (у зв'язку з порушенням продавцем порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що видана ТОВ «ПКФ «ЛОКОС» податкова накладна від 29.06.2012 № 14193 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Між тим, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надана копія вказаної податкової накладної.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що суду не надано доказів звернення позивача зі скаргою до податкового органу в порядку ст.201 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги доводи позивача щодо відсутності фактичного завищення або заниження податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на подання уточнення до декларації з ПДВ разом із скоригованими сумами, оскільки вказане коригування податкової звітності з ПДВ здійснено платником податку вже після складання акту перевірки, що свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на час проведення перевірки.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОЕКТ» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний