Постанова

від 23.06.2009 по справі 21/486-20/193

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/486-20/193

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 червня 2009 р.                                                                                    № 21/486-20/193  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Картель”,          м. Київ (далі –ЗАТ “Картель”)

на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2008 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009

зі справи № 21/486-20/193

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа супермаркетів електроніки “Домотехніка”, м. Київ (далі – ТОВ “Домотехніка”)

до ЗАТ “Картель” та

приватного підприємства “Інформаційне агентство “Інформбюро”, м. Київ      (далі –Інформаційне агентство)

про визнання відомостей неточними та такими, що не відповідають дійсності і принижують ділову репутацію, та про спростування таких відомостей.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “Домотехніка” –не з'яв.,

ЗАТ “Картель” –Цигана О.І.,

Інформаційного агентства –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Домотехніка” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ “Картель” та Інформаційного агентства про визнання відомостей неточними та такими, що не відповідають дійсності і принижують ділову репутацію, та про спростування таких відомостей.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

04.06.2008 під час нового розгляду справи місцевим господарським судом  ТОВ “Домотехніка”  повністю змінило підстави позову та просило  суд:

? зобов'язати ЗАТ “Картель” та Інформаційне агентство спростувати відомості, “які є недостовірними, неповними та принижують ділову репутацію”  ТОВ “Домотехніка”,  зазначивши в цьому спростуванні, що:

“закриття супермаркетів “ДОМОТЕХНІКА” 11 червня 2007  було здійснено за рішенням керівництва компанії з метою проведення щорічних планових заходів із забезпечення засобів пожежної безпеки;

твердження статті щодо того, що магазини “ДОМОТЕХНІКА”, кожен з яких є “отдельным юридическим лицом” були піддані “единовременным проверкам... контролирующих органов” з метою “выбить” таким образом средства на грядущие выборы” або “сбить стоимость сети, которую нынешние владельцы... намерены продать” є неправдивою в повному обсязі;

ТОВ “Домотехніка” є однією з найбільших компаній з продажу побутової техніки в Україні, що займає стабільне положення на ринку та продовжує динамічно розвиватися, відкриваючи нові магазини по свій території України;

враховуючи успішній розвиток торговельної мережі “ДОМОТЕХНІКА” власники компанії С. Закревський та С. Розанов не мали та не мають наміру здійснювати продаж компанії, в т.ч. представникам групи “Фокстрот”;

? зобов'язати відповідачів погодити із позивачем текст спростування, враховуючи затверджені судом вимоги позивача, та  надрукувати спростування  відповідно до вимог статті 37 Закону України “Про засоби масової інформації (пресу) в Україні”.  

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2008 (суддя               Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 (колегія суддів у складі: суддя                   Кондес Л.О. –головуючий, судді Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), позов задоволено частково:

зобов'язано ЗАТ “Картель” та Інформаційне агентство: спростувати недостовірну інформацію, опубліковану в тижневику “Деловая столица”              (від 18.06.2007 № 25/319) у статті “Домотехника” под прицелом”, та зазначити в цьому спростуванні що: “закриття супермаркетів “Домотехніка” 11.06.2007 було здійснено за рішенням керівництва компанії з метою проведення щорічних планових заходів із забезпечення засобів пожежної безпеки; твердження статті про те, що магазини “Домотехніка”, кожен з яких є “отдельным юридическим лицом” були піддані “единовременным проверкам... контролирующих органов” з метою “выбить” таким образом средства на грядущие выборы” або “сбить стоимость сети, которую нынешние владельцы... намерены продать” є неправдивою в повному обсязі”; текст спростування погодити з ТОВ “Домотехніка” та опублікувати його тим же шрифтом і помістити під заголовком “Спростування відомостей, опублікованих у номері 25/319 від 18 червня 2007 в загальнонаціональному тижневику “Деловая столица” у статті “Домотехника” под прицелом” у запланованому найближчому випуску загальнонаціонального тижневика “Деловая столица” після набрання рішенням законної сили;

в іншій частині позову відмовлено.

Судові акти мотивовано обґрунтованістю вимог позивача.

ЗАТ “Картель” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що:

- попередніми судовими інстанціями не досліджено в повному обсязі текст опублікованої статті, а лише окремі наведені позивачем витяги з неї, та не перевірено, чи можуть такі висловлювання бути в цілому витлумачені як такі, що містять фактичні дані, а не оціночні судження, внаслідок чого господарськими судами було невірно застосовано приписи статті 277 Цивільного кодексу України  (далі –ЦК України) та статті 471 Закону України “Про інформацію”;

- відповідно до припису статті 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” ЗАТ “Картель” не несе відповідальності за публікацію одержаних від інформаційних агентств відомостей, які не відповідають дійсності, а тому назване товариство не може бути зобов'язано опублікувати спростування таких відомостей .

          Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника ЗАТ “Картель”, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Господарськими судами  у справі встановлено, що:

-  у тижневику “Деловая столица” від 18.06.2007 № 25/319 було опубліковано статтю “Домотехника” под прицелом”;

- матеріали цієї статті одержано від Інформаційного агентства відповідно до договору про надання інформаційних матеріалів від 01.02.2002, додатку                  № 1 до вказаного договору, додатку № 65 до договору від 01.02.2007 № 2 та акта виконаних робіт від 30.06.2007 № 65.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання спірної інформації недостовірною, та такою, що принижує ділову репутацію позивача, і для її спростування.

Частиною третьою статті 277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, далі –Постанова Пленуму).

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму).

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 471 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що: кожна людина має право на свободу виявлення поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів; ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіо-, теле- або кіно підприємств (пункт 1); здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (пункт 2).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини в справі Лінгенса (12/1984/84/131) зазначено, що: свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 (Конвенції про захист прав і основних свобод людини), становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання пункту 2 (статті 10 цієї Конвенції) свобода вираження стосується не лише тієї “інформації” чи тих “ідей”, які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких “демократичне суспільство” неможливе.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976        № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що змістом оскаржуваних судових рішень підтверджуються викладені в касаційній скарзі доводи про те, що  місцевим та апеляційними господарськими судами досліджено лише окремі фрази з речень, що містить стаття “Домотехника” под прицелом”, опублікованої в тижневику “Деловая столица” (від 18.06.2007 № 25/319), попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову в даній справі.

Так, для правильного вирішення даного спору попереднім судовим інстанціям необхідно було:

дослідити  обґрунтованість позовних вимог в контексті наведених у статті висловлювань (текст в цілому, а не окремі витяги з нього), навести ці висловлювання в повному обсязі в мотивувальній частині рішення, зберігаючи їх авторську послідовність;

в залежності від встановленого чітко зазначити, яка саме фактична інформація і з яких підстав є недостовірною, принижує ділову репутацію позивача та підлягає спростуванню, або ж не підлягає спростуванню в силу статті 471 Закону України “Про інформацію”.

Разом з тим, Вищий господарський суд України вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що відповідно до припису статті 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” на ЗАТ “Картель” не може бути покладено обов'язок опублікувати спростування недостовірних відомостей, за поширення яких це товариство не несе відповідальності, з огляду на таке.

У Постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2008 про передачу даної справи на новий розгляд з посиланням на приписи статті 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” та статей 24 та 33 Закону України “Про інформаційні агентства” вичерпно обґрунтовано, що відповідачами у справі про спростування недостовірної інформації, поширеної в засобах масової інформації, автором (джерелом) якої є інформаційне агентство, є юридична особа, що виконує функції редакції відповідного засобу масової інформації, та відповідне інформаційне агентство.

У пункті 22 Постанови Пленуму зазначено, що: “Наведені у статті 42 Закону про пресу підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов'язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування”.

З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції,  під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Картель” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 зі справи                      № 21/486-20/193 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя                                                                                                 І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Б. Львов

Суддя                                                                                                О. Мамонтова