Постанова

від 02.07.2009 по справі 35/64-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/64-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2009 р.                                                                                    № 35/64-08(38/03-06)  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши

касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ім.Щорса (далі – Сільськогосподарське підприємство)

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від16.03.09

у справі№ 35/64-08

господарського судуХарківського області

за позовомСільськогосподарського підприємства

домалого приватного підприємства "Техсервіс"(далі –Приватне підприємство)

простягнення 71 910,00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:Гладченко О.О. (за дор. б/н від 01.07.09);Старець В.С. (за дор. б/н від 01.07.09).

Ухвалою від 04.06.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 02.07.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 02.07.09 представник Сільськогосподарського підприємства не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 02.07.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представників Приватного підприємства.

Про вказані обставини представників Приватного підприємства повідомлено на початку судового засідання 02.07.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників Приватного підприємства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.07.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.09.07 господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) в задоволені позовних вимог Сільськогосподарському підприємству було відмовлено.

Постановою від 23.10.07 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Демченко В.О., судді –Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства залишено без задоволення, а рішення від 12.09.07 господарського суду Харківської області –без змін.

Постановою від 10.01.08 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Приватного підприємства задоволено.

Рішення від 12.09.07 господарського суду Харківської області та постанову від 23.10.07 Харківського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням від 17.12.08 господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарському підприємству відмовлено повністю.

Постановою від 16.03.09 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення від 17.12.08 господарського суду Харківської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства –без задоволення.

Вказані судові рішення, винесені під час нового розгляду справи, мотивовані тим, що Сільськогосподарським підприємством не доведено фактів звернення до Приватного підприємства з претензіями щодо наявності поломок комбайну та складання дефектних актів. Крім того, суди зазначили, що матеріалами справи не підтверджено обставин того, що несправність переданого Приватним підприємством комбайну виникла під час дії гарантійних зобов'язань та не з причин невірної експлуатації комбайну самим Сільськогосподарським підприємством.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Сільськогосподарське підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 17.12.08 господарського суду Харківської області та постанову від 16.03.09 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що під час винесення оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 33, 34, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 28.02.03 між Сільськогосподарським підприємством та Приватним підприємством було укладено договір купівлі-продажу (далі –Договір), відповідно до умов якого Сільськогосподарське підприємство придбало за

140 000,00 грн. у Приватного підприємства бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01.

Судами встановлено, що передачу бурякозбирального комбайну РКМ-6-01 сторонами було оформлено двостороннім актом приймання-передачі від 04.03.03, відповідно до якого комбайн прийнято Сільськогосподарським підприємством від Приватного підприємства повністю укомплектованим та в робочому стані.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до п. 5 Договору гарантійні зобов'язання Приватного підприємства на проданий бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01 встановлено у 200 мотогодин виробітки, при цьому, було передбачено, що гарантійні зобов'язання не розповсюджуються на поломки, пов'язані з невірною експлуатацією комбайна.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції взяли до уваги, що Сільськогосподарське підприємство при зверненні до суду з позовом у даній справі послалось на те, що при перших спробах включення придбаного комбайну виявилось, що частина його механізмів є несправними та існує потреба ремонту ряду механізмів придбаного комбайну, що було відображено в дефектовочному акті бурякозбирального комбайну РКМ-6-01 від 01.08.03, складеному комісією в складі начальника інспекції Держтехнагляду, головного інженера та помічника бригадира (працівників Сільськогосподарського підприємства). Як на доказ наявності поломок комбайну Сільськогосподарське підприємство також посилається на акт № 4 від 18.03.03, акт списання від 14.11.03 та накладні, відповідно до яких Сільськогосподарським підприємством закуплялися нові запчастини.

При цьому, Сільськогосподарське підприємство стверджує, що на відновлення комбайну, а саме на закупку запчастин в замін тих, які були зношеними, воно витратило 71 910,00 грн.

Під час розгляду справи по суті місцевий та апеляційний суди звернули увагу на те, що з приводу складання зазначених актів, з відповідними претензіями в т.ч. щодо наявності поломок та відшкодування Приватним підприємством понесених Сільськогосподарським підприємством витрат, останнє до Приватного підприємства не зверталось.

Також, приймаючи оскаржувані рішення попередні судові інстанції врахували, що Сільськогосподарське підприємство в обґрунтування своїх вимог не надало достатніх доказів того, що несправність переданого Приватним підприємством комбайну виникла під час дії гарантійних зобов'язань, передбачених п. 5 Договору, та не з причин невірної експлуатації комбайну самим Сільськогосподарським підприємством.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги, що згідно акту приймання-передачі від 04.03.03 бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01 було прийнято Сільськогосподарським підприємством від Приватного підприємства повністю укомплектованим та в робочому стані, а визначені Сільськогосподарським підприємством в "дефектовочного" акті від 01.08.03 певні поломки не можуть вважатися скритими, та могли бути виявлені під час прийняття комбайну за актом прийому-передачі від 04.03.03.

Разом з тим, судами взято до уваги, що Сільськогосподарським підприємством в обґрунтування своїх вимог, не було надано доказів не вироблення ним на момент складання "дефектовочного" акту від 01.08.03 та акту № 4 від 18.03.03 встановленого п. 5.1 гарантійного строку, а саме 200 мотогодин виробки, а також доказів того, що до моменту складання акту комбайн ним не експлуатувався, або експлуатувався у відповідності з цільовим призначенням.

При цьому, попередніми судовими інстанціями було відхилено надані Сільськогосподарським підприємством акти про встановлення поломок Комбайну у зв'язку з тим, що всупереч встановлених вимог, такі акти було складено працівниками Сільськогосподарського підприємства в односторонньому порядку, без виклику представників Приватного підприємства.

Водночас, суди звернули увагу на недоведеність Сільськогосподарським підприємством суми понесених ним витрат на закупівлю запчастин, вказавши, що накладні, за якими, як зазначає Сільськогосподарське підприємство, ним були придбані запчастини, та бухгалтерська довідка не можуть вважатися доказом наявності зазначених обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, за своєю правовою природою угода, на виконання умов якої у даній справі ставиться питання про стягнення витрат, які понесло Сільськогосподарське підприємство внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством своїх зобов'язань щодо поставки справного комбайну, є договором купівлі-продажу.

Загальні положення про купівлю-продажу визначено у гл. 54 Цивільного кодексу України.

Так, ст. 655 цього Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 673, 674 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно приписів ст. 678 вказаного Кодексу покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Статтями 679, 680 Цивільного кодексу України визначено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Сільськогосподарським підприємством належними доказами по справі не доведено факту звернення до Приватного підприємства щодо виявлених в процесі експлуатації комбайну недоліків, складання актів про їх наявність та визначення завданої такими дефектами шкоди.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Сільськогосподарським підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ім.Щорса залишити без задоволення.

Постанову від 16.03.09 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 35/64-08 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська