Рішення

від 28.08.2014 по справі 911/2352/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 911/2352/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна», м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», Київська обл., с. Шевченкове про стягнення 24 729,28 грн., за участю представників:

позивача:Головенько В.П., довіреність № б/н від 02.07.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 20 854,00 грн. основного боргу, 410,34 грн. 3% річних, 3 464,94 грн. пені, а загалом 24 729,28 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 80-05/21-13 від 21.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.07.2014 року.

Через канцелярію суду 03.07.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині основного боргу, проти позову в частині стягнення пені заперечував та просив суд відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Суд зазначає, що необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічна позиція викладена у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», яким визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зазначене клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду відхилене судом у зв'язку з недоведеністю відповідачем обставин та причин, які унеможливлюють чи утруднюють виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року.

В судовому засіданні 17.07.2014 року представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 28.08.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (покупець) було укладено договір поставки № 80-05/21-13 (далі - договір), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає у власність на умовах даного договору товар - спеції, сушені овочі, обсипки та суміші спецій в асортименті.

Конкретна номенклатура і розгорнутий асортимент товару погоджується сторонами в заявках і вказується у накладних та інших товаросупроводжувальних документах (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна одиниці товару (з урахуванням ПДВ - 20%) узгоджується сторонами і вказується в накладних та інших товаросупроводжувальних документах.

Згідно п. 2.5. договору, строк оплати товару - не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки кожної партії товару.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р., а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо будь-яка із сторін не менш ніж за 30 календарних днів до дати закінчення дії даного договору письмово не повідомить про свій намір не продовжувати співробітництво за даним договором, строк дії даного договору автоматично продовжується на 1 календарний рік. При цьому кількість таких автоматичних продовжувань необмежена (п.8.1. договору).

На виконання умов договору позивач у період з серпня 2013 року по листопад 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 47 007,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000453 від 05.08.2013 р. на суму 8 797,00 грн., № РН-0000459 від 06.08.2013 р. на суму 1 337,50 грн., № РН-0000469 від 07.08.2013 р. на суму 2 600,00 грн., № РН-0000497 від 19.08.2013 р. на суму 952,00 грн., № РН-0000503 від 20.08.2013 р. на суму 1 164,50 грн., № РН-0000515 від 27.08.2013 р. на суму 6 462,50 грн., № РН-0000574 від 23.09.2013 р. на суму 7 745,00 грн., № РН-0000624 від 09.10.2013 р. на суму 4 875,00 грн., № РН-0000650 від 22.10.2013 р. на суму 6 000,00 грн., № РН-0000696 від 04.11.2013 р. на суму 324,00 грн., № РН-0000695 від 04.11.2013 р. на суму 6 750,00 грн., № РН-0000574 від 23.09.2013 р. на суму 7 745,00 грн., наявними в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 47 007,50 грн. оплатив частково та несвоєчасно, і має заборгованість перед останнім у сумі 20 854,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 20 854,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду 03.07.2014 року визнав позов у частині основного боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 20 854,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума 3% річних за спірним договором складає 415,71 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону та умов договору.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 410,34 грн. 3% річних.

Таким чином, позов в частині стягнення 410,34 грн. 3% річних у зв'язку простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за спірним договором на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 3 464,94 грн. (за період з 27.08.2013 року по 25.04.2014 року).

Згідно п. 4.1. договору, за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення та 30 % річних від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення у відповідності до ст.. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань» від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в розмірі 3 464,94 грн. (за період з 27.08.2013 року по 25.04.2014 року) є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 1 497,17 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в позові слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 681,62 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги № 37/14 від 02.07.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 від 24.11.2005 року, платіжне доручення № 160 від 02.07.2014 року на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що у договорі про надання правової допомоги № 37/14 від 02.07.2014 року сторонами конкретно не вказано по якій справі Адвокатське об'єднання «Адвокатська група «Ваше право» надає правову допомогу ТОВ «Пайпер Україна», тому суд відмовляє у стягненні витрат надання правової допомоги з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (07434, Київська обл., Броварський район, с. Шевченкове, вул. Польова, 2, код 32277387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна» (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 29, код 34325657) 20 854 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 1 497 (одну тисячу чотириста дев'яносто сім) грн. 17 коп. пені, 410 (чотириста десять) грн. 34 коп. 3% річних, 1 681 (оду тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 62 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02.09.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак