Рішення

від 01.09.2014 по справі 142/1033/14-ц

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№142/1033/14-ц

2/142/230/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.09.2014 року смт.Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Щерби Н.Л.

при секретарі Осадчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі та у зв'язку із звільненням , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі та у зв'язку із звільненням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що вона з 1976 року працювала в Піщанському комбінаті громадського харчування на посаді продавця пивного бару до моменту звільнення. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2002 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2002 року її було поновлено на роботі на посаді буфетника пивного бару Піщанського комбінату громадського харчування з 03 серпня 1999 року, стягнуто з Піщанського КГХ на її користь 4 229 гривень 57 копійок заробітку за час вимушеного прогулу. Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2002 року рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Проте лише 15 червня 2007 року її було поновлено на роботі і одночасно звільнено за власним бажанням. В трудовій книжці зазначено, що підставою поновлення на роботі є виконавчий лист № 2-521 виданий 14 червня 2006 року. Зазначений запис в трудовій книжці оскаржувався відповідачем, проте ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2009 року встановлено його правомірність, і те, що в період виконання рішення суду про поновлення її на роботі, СТ «Комбінат громадського харчування» було приєднано до Піщанського районного споживчого товариства, яке стало його правонаступником. У зв'язку з цим в липні 2007 року вона вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Справа слухалася неодноразово. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2008 року у задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення було оскаржено нею в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 03 лютого 2009 року її апеляційну скаргу було задоволено, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2008 року скасовано, справу передано на новий судовий розгляд. В подальшому рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2011 року, в задоволенні її позову було відмовлено. Пізніше в 2013 році вона знову звернулася з позовом до відповідача про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, однак рішенням апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року в частині вимог до Піщанського РСТ відмовлено, а в частині вимог до Комбінату громадського харчування провадження закрито. Проте, відповідно до ст.. 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу , який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, працівникові виплачується середній заробіток або різницю в заробітку за час затримки. Виходячи із змісту ст.24, ст.31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст.. 77 Закону України «Про виконавче провадження», негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня, після проголошення судового рішення, видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків. Тому, позивач вважає, що відповідачем має бути здійснено їй оплату середнього заробітку або в різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі за період з 02 серпня 2002 року по 21 травня 2004 року. Згідно з ст.. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум строк, зазначення в ст.. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, виходячи, з вказаного. А тому, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити їй кошти при звільненні, яке відбулося 16 червня 2007 року за період з дня поновлення її на роботі 21 травня 2004 року по 16 червня 2007 року. Виходячи з викладеного, позивач просить стягнути з Піщанського районного споживчого товариства на її користь кошти в сумі 11 379 гривень 94 копійки середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні та 4 105 гривень 19 копійок за час затримки виконання рішення про поновлення її на роботі; стягнути Піщанського районного споживчого товариства на її користь 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання судових витрат.

В подальшому представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, неодноразово надавали до суду заяви про зміну та уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на те, що у первісній позовній заяві розрахунки були здійсненні, виходячи з прожиткового мінімуму, а не на підставі показників мінімальної заробітної плати за відповідний період, а тому дані розрахунки є недостовірними та їх слід змінити, та вважати загальну ціну позову в сумі 47 297 гривень, яка включає в себе заробітну плату за період вимушеного прогулу в розмірі 13 910 гривень 12 копійок, компенсацію втрати частини доходу в розмірі 18 387 гривень 24 копійки, та моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень. В подальшому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 80 964 гривні 25 копійок.

Представником відповідача по справі Піщанського районного споживчого товариства - Сікорським О. А. суду були надані заперечення на позовну заяву, в яких він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ніколи не перебувала в трудових відносинах з Піщанським РСТ, а тому позов є безпідставним.

Представники позивача вказали на те, що Піщанське РСТ є неналежним відповідачем, так як відносини пов'язанні із звільнення та поновленням на роботі виникали між ОСОБА_1 та СТ «Комбінат громадського харчування», яке було окремою юридичною особою, проте на даний час ліквідовано. ОСОБА_1 звільнялася і поновлювалася на роботі кілька разів, і рішення про поновлення її на роботі були виконанні. Так, позивач була звільнена 03 серпня 1999 року, та на підставі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2002 року поновлена на роботі 08 серпня 2002 року. 18 жовтня 2002 року ОСОБА_1 знову була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Піщанського районного суду від 03 вересня 2003 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі. 21 травня 2004 року було виконано рішення суду та прийнято наказ № 39 про поновлення її на роботі. Також представники позивача вказали, що твердження позивача, що вона була поновлена на роботі 21 травня 2004 року, а в послідуючому звільнена 16 червня 2007 року не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 21 травня 2004 року була поновлена на роботі, а згідно наказу № 41 від 23 липня 2004 року звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно акту № б/н від 23 липня 2004 року складеного комісією в складі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з наказом про звільнення, проте вона категорично відмовилася це зробити і відмовилася взяти копію наказу. Таким чином, ОСОБА_1 було звільнено з СТ «Комбінат громадського харчування» 23 липня 2004 року, а не 16 червня 2007 року. Записи до трудової книжки ОСОБА_1 15 червня 2007 року та 16 червня 2007 року були внесенні на підставі припису Прокурора Піщанського району про усунення порушень закону від 04 травня 2006 року, та містили відомості за 2003-2004 роки. Також представник відповідача посилається на те, що аналогічний позов вже розглядався в судовому порядку, і Апеляційним судом Вінницької області 25 лютого 2014 року винесено ухвалу, відповідно до якої провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Комбінату громадського харчування» про стягнення заробітної плати за час вимушено прогулу з 06 серпня 2002 року по 15 липня 2007 року, компенсації втрати частини доходу, середньої заробітної плати за затримку в розрахунку та моральної шкоди, а також в частині вимог до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2002 року по 15 липня 2007 року, компенсації втрати частини доходу закрито. Також, представник відповідача посилається на те, що 25 лютого 2014 року Апеляційним судом Вінницької області було винесено рішення, яким рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 січня 2014 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з СТ «» Комбінат громадського харчування», Піщанського районного споживчого товариства заробітної плати за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2002 року по 15 липня 2007 року, компенсацію втрати частини доходу, середньої зарплати за затримку в розрахунку, стягнення моральної шкоди, скасовано, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення середньої заробітної плати за затримку в розрахунку та стягнення моральної шкоди, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_2 до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення середньої заробітної плати за затримку в розрахунку та стягнення моральної шкоди, відмовлено. А тому представник відповідача, вважає, що цими судовими рішеннями вже встановлено факти, які згідно з ст.. 62 ЦПК України мають обов'язкове значення для даної справи, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги, змінені та уточненні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в запереченнях на позовну заяву, та просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача, як безпідставних.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснила, що виконувала усі рішення судів, на той момент. Комбінат громадського харчування був банкротом. Позивача було поновлено на роботі, але вона відмовилася йти на запропоноване місце, так як хотіла працювати сама. Підстав звільнення ОСОБА_1 не пам'ятає. Проте, що ОСОБА_1 працювала вона пам'ятає, однак коли вона звільнилась не пам'ятає, так як пройшло багато часу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила наступне. Запис у трудовій книжці зроблено на основі рішення Крижопільського районного суду та виконавчого листа. Не пам'ятає при яких обставинах ОСОБА_1 написала заяву про звільнення. Чи є РСТ правонаступником не знає. Як проводили ревізію у 2004 році не пам'ятає. Де печатка комбінату громадського харчування не знає, печатку їй не передавали, не пам'ятає де розписувалась. Підстав звільнення ОСОБА_1 не пам'ятає. Відомості у трудову книжку вносила, заява про звільнення позивача (здається) була за власним бажанням (точно не пам'ятає). Не пам'ятає чи комбінат громадського харчування перейшов до Піщанського РСТ.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наданні докази, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач з 1976 року працювала в Піщанському комбінаті громадського харчування на посаді продавця пивного бару. 03 серпня 1999 року ОСОБА_1 звільнено з роботи. Наказом директора КГХ Піщанського рай СТ № 29 від 08 серпня 2002 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді буфетника пивного бару КГХ з 03 серпня 1999 року згідно рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2002 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2002 року. На користь ОСОБА_1 стягнуто з Піщанського КГХ 4 229 гривень 57 копійок заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 серпня 1999 року по 05 серпня 2002 року. Наказом № 30 від 08 серпня 2002 року ОСОБА_1 попереджено про звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штатної чисельності. Наказом № 34 від 18 жовтня 2002 рок ОСОБА_1 звільнено із посади буфетника пивного бару у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом № 39 від 21 травня 2004 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаду буфетника пивного бару комбінату громадського харчування з 18 жовтня 2002 року, згідно рішення суду від 03 вересня 2003 року. Наказом № 41 від 23 липня 2004 року ОСОБА_1 звільнено з посади буфетника пивного бару у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Проте при проведенні Прокуратурою Піщанського району Вінницької області перевірки стану додержання законодавства про працю в СТ «Комбінат громадського харчування» Піщанського Рай СТ Вінницької області, що підтверджує відповідний припис Прокуратури Піщанського району Вінницької області про усунення порушень закону від 04 травня 2006 року, було встановлено грубі порушення вимог законодавства щодо ведення трудових книжок. Зокрема вказаною перевіркою було встановлено, що всі вказані накази відносно ОСОБА_1 внесенні та зареєстровані в книзі наказів, однак вказані записи в трудову книжку ОСОБА_1 не було зроблено, чим грубо порушено вимоги законодавства про працю щодо порядку ведення трудових книжок. А тому прокурором Піщанського району було постановлено усунути порушення законодавства України про працю щодо порядку ведення трудових книжок відносно працівників Комбінату громадського харчування, в тому числі і ОСОБА_1 та внести в її трудову книжку відповідні записи щодо відомостей про її роботу в Комбінаті громадського харчування Піщанського РСТ. Вищезазначене пояснює факт внесення записів до трудової книжки ОСОБА_1 в 2007 році.

Відповідно до положень ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В ч. 5 ст. 235 КЗпП України, передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, протягом яких виконавчі документи можуть бути пред'явленні до виконання, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання

рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, яке підлягає негайному виконанню з наступного дня після його постановлення, було прийнято 03 вересня 2003 року, проте наказ про поновлення її на роботі було видано лише 21 травня 2004 року. Посилання позивача на те, що рішення про поновлення на її роботі було винесено судом 02 серпня 2002 року, а її поновлено на роботі 21 травня 2004 року спростовуються наявним в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме копією наказу № 29 від 08 серпня 2002 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді буфетника пивного бару комбінату громадського харчування з 03 серпня 1999 року згідно виконавчого листа № 2-21 виданого на підставі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2002 року; копією наказу № 34 від 18 жовтня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 з посади буфетника пивного бару у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; копією наказу № 39 від 21 травня 2004 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді буфетника пивного бару комбінату громадського харчування з 18 жовтня 2002 року згідно рішення суду від 03 вересня 2003 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що при обчисленні середнього заробітку за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, слід враховувати період з 03 вересня 2003 року по 21 травня 2004 року.

При цьому суд вважає Піщанське районне споживче товариство належним відповідачем по справі, оскільки записи до трудової книжки ОСОБА_1 в 2007 році було внесено саме цією юридичною особою.

В статті 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2.6 та 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. В приписі Прокуратури Піщанського району про усунення порушень закону від 04 травня 2006 року, адресованому В. О. голови правління Піщанського районного споживчого товариства, СТ «Комбінат громадського харчування» приєднано до Піщанського районного споживчого товариства, яке являється щодо нього вищестоящою організацією, тобто є його правонаступником, а відповідно і належним відповідачем по справі.

Враховуючи, вищевикладене суд, приходить до висновку, що з Піщанського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника за період з 03 вересня 2003 року по 21 травня 2004 року.

Статею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з положеннями п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 .

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Визначаючи розмір середньомісячного заробітку, суд бере до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" .

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 вказаного Порядку, нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати, заробітна плата провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

В п. 8 вказаного порядку вказано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом визнається здійснений представником позивача розрахунок компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у зв'язку із звільненням оскільки він відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , проте при розрахунку бере періоди, встановлені судом та підтверджені доказами.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинна бути нарахована за кількістю робочих днів за період вимушеного прогулу, який виник з підстав невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі в період з 03 вересня 2003 року по 21 травня 2004 року.

Що стосується кількості днів, вимушеного прогулу, то суд приймає ту кількість, яка вказана представниками позивача в розрахунах, оскільки вона підрахована відповідно до вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 . Враховуючи вищевикладене, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час невиконання рішення про поновлення позивача на роботі, який за період з 03 вересня 2003 року по 21 травня 2004 року склав 3 тисячі 102 гривні 98 копійок.

При цьому суд враховує, що відповідно до наказу № 41 ОСОБА_1 була звільнена з посади буфетника пивного бару у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 23 липня 2004 року, та на день звільнення їй не було виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 03 вересня 2003 по 21 травня 2004 року, а тому середній заробіток при звільненні позивачу слід виплатити за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який станом не день розгляду справи не здійснений.

При цьому враховуючи, що змінені позовні вимоги позивача містять вимогу про стягнення середнього заробітку при звільненні за період з 03 жовтня 2007 року по 15 червня 2014 року, проте вказана дата звільнена не була підтверджена в судовому засіданні, а питання про збільшення чи зміну позовних вимог в цій частині не ставилося, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку при звільненні слід задовольнити в межах заявлених вимог на суму 80 тисяч 964 гривні 25 копійок. При цьому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходу в сумі 18 тисяч 387 гривень 24 копійки, оскільки розрахунок вказаної компенсації позивачем та її представниками здійснений починаючи з січня 2005 року, проте суд не задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 21 травня 2004 року по 16 червня 2007 року, як такий, що не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

При вирішенні питання стягнення моральної шкоди, суд бере до ваги, що згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

А тому, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, приходить до висновку, що в цій частині позов слід задовольнити частково на суму 5 000 гривень, яку стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання судових витрат, суд бере до уваги положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позову із вимогами, що випливають із трудових правовідносин, керуючись при цьому вимогами ч. 3 ст. 88 ЦК України, в якій вказано, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно із нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату, яка з 1 січня дорівнює 1 218 гривень. Таким чином, враховуючи, що загальний розмір задоволених судом вимог майнового характеру становить 84 тисячі 067 гривень 23 копійки, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 840 гривень 67 копійок.

Також суд враховує, норми п..п.3 п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною позову від 5 до 50 розмірів мінімальних заробітних плат справляється судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , суд стягує з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 840 гривень 67 копійок за позовні вимоги майнового характеру, та 140 гривень за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Вищезазначене підтверджується: копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.3), копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.4),копією рішення Крижопільського районного суду від 05 серпня 2002 року (а.с.6), копією ухвали апеляційного суду Вінницької області (а.с.7-8), копією ухвали апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2009 року (а.с.9-10), копіє. Книги наказів (а.с.11-12), копією акту (а.с.13), копією ухвали апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року (а.с.14-15), розрахунком середнього заробітку за час затримки при звільненні та за затримку виконання рішення про поновлення на роботі (а.с.16-17), дорученням (а.с.22), розрахунком нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації втрат її частини у зв'язку із порушенням строків виплати за період з 04 вересня 2003 року по 16 червня 2007 року (а.с.24), копією листа Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області № 4177 від 29 вересня 2005 року (а.с.29), копією листа Піщанської РДА № 02-38-К-107 від 01 листопада 2005 року (а.с.30), копією протоколів загальних зборів пайовиків споживчого товариства «Комбінат громадського харчування» від 28 квітня 2004 року (а.с.31), копією припису Прокуратури Піщанського району про усунення порушень закону № 300 від 04 травня 2006 року (а.с.32-34), копією постанови Крижопільського районного суду від 27 грудня 2005 року (а.с.35), копією ухвали апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року (а.с.37-38), копією рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року (а.с.39-40), довіреністю (а.с.41), копією ухвали апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2009 року (а.с.45-46), копією ухвали Верховного Суду України від 10 квітня 2009 року (а.с.47), копією ухвали Верховного Суду України від 02 липня 2008 року (а.с.50), довіреністю (а.с.51). витягом з книги наказів (а.с.62-65), копією акту від 23 липня 2004 року (а.с.66), дорученням (а.с.81). розрахунком визначення розміру виплат середнього заробітку за період затримки розрахунку з виплати заробітної плати вимушеного прогулу станом на 16 червня 2014 року (а.с.82)

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 39, 47, 48 116, 117, 235, 236 КЗпП України, ст.. 4 Закону України «Про судовий збір» , Постановою Кабінету Міністрів № 100 від 08 лютого 1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», ст.. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» , ст. ст. 15, 45, 46, 57, 88, 107, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Піщанського районного споживчого товариства (24700, Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, вул.. Леніна, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 01743163, код ЄДРПОУ: 01743163) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 3 102 (три тисячі сто дві) гривні 98 копійок.

Стягнути з Піщанського районного споживчого товариства (24700, Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, вул.. Леніна, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 01743163, код ЄДРПОУ: 01743163) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номерНОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 80 964 (вісімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 25 копійок.

Стягнути з Піщанського районного споживчого товариства (24700, Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, вул.. Леніна, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 01743163, код ЄДРПОУ: 01743163) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номерНОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Піщанського районного споживчого товариства (24700, Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, вул.. Леніна, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 01743163, код ЄДРПОУ: 01743163) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 67 копійок за позовні вимоги майнового характеру (Одержувач: УДКСУ у Піщанському районі, 22030001, код ЄДРПОУ: 37908698, Банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця; МФО 802015, р/р 31217206700453).

Стягнути з Піщанського районного споживчого товариства (24700, Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, вул.. Леніна, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 01743163, код ЄДРПОУ: 01743163) на користь держави судовий збір в розмірі 140 (сто сорок) гривень за вимогу про стягнення моральної шкоди (Одержувач: УДКСУ у Піщанському районі, 22030001, код ЄДРПОУ: 37908698, Банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця; МФО 802015, р/р 31217206700453).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Піщанський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: