Ухвала

від 14.08.2014 по справі 905/2187/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 серпня 2014 року Справа № 905/2187/13

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Коробенка Г.П., суддів:Катеринчук Л.Й., Стратієнко Л.В., Удовиченка О.С., Черкащенка М.М.,

розглянувши заявуприватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі№ 905/2187/13 за позовомприватного підприємства "Променергосервіс" доприватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про зобов'язання прийняти товар та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Променергосервіс" до господарського суду Донецької області подано позов про зобов'язання приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" прийняти на свій склад Stopper ST 05 180 1200 - стопор моноблок у кількості 462 шт. та Tundish nozzle SN 05 042 0400 - стакан дозатор у кількості 448 шт. та про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у розмірі 2 042 823 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2014 у справі № 905/2187/13 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014, рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2014 скасовано, позов задоволено.

Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь", у межах встановлених статтею 111 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строків, подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі № 905/2187/13, в якій заявник просить скасувати дану постанову Вищого господарського суду України, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2013 у справі № 901/441/13-г, від 03.09.2012 у справі № 17/38, від 21.05.2012 у справі № 27/17-4641-2011 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини першої статті 598 та частини першої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи № 905/2187/13 до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Звертаючись з даною заявою, заявник доводить наявність неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень частини першої статті 598 та частини першої статті 631 ЦК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Так, з постанови від 04.06.2014 у справі № 905/2187/13, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання відповідача прийняти товар та сплатити залишкову суму попередньої оплати за цей товар, оскільки на момент звернення з позовом до суду спірний договір поставки припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку. Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що продавець (позивач) не міг виконати власні зобов'язання з поставки товару у передбачений договором поставки строк через безпідставну відмову покупця (відповідача) прийняти вказаний товар, і, відповідно, сплатити решту суми попередньої оплати, погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, оскільки відповідно до статей 525, 526,530, 538, 598, 599, 631, 651-654, 689, 693 ЦК України зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що припинення зобов'язання не є тотожним закінченню строку дії договору.

Проте, у постанові від 25.09.2013 у справі № 901/441/13-г, на яку заявник посилається, розглядаючи спір з аналогічним змістом позовних вимог, підставами позову, за однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин (глава 54, зокрема: безпосередньо статті 631, 664, 689, 693, 712 ЦК України) та подібних встановлених судами фактичних обставин, Вищий господарський суд України дійшов протилежного правового висновку та зазначив, що первісні позовні вимоги про зобов'язання покупця отримати поставлений продавцем товар та здійснити другий платіж попередньої оплати (в частині, що стосується доводів заявника) не підлягають задоволенню, оскільки на момент звернення сторін до суду із позовом правовідносини між сторонами припинились внаслідок закінчення строку дії спірного договору, при цьому позивач за первісним позовом (продавець) не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань з боку покупця, в тому числі, пов'язаних із зберіганням товару, а також неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який позивач мав право розраховувати у разі належного виконання покупцем зобов'язання за спірним договором поставки.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту зазначених судових рішень вбачається неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі № 905/2187/13, про перегляд якої заявлено, постанови Вищого господарського суду України від 03.09.2012 у справі № 17/38, від 21.05.2012 у справі № 27/17-4641-2011, на які посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та за різних підстав та предметів позовів, тому зазначені судові рішення не розцінюються як доказ в розумінні статті 111 16 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 905/2187/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:Г. Коробенко Судді:Л. Катеринчук Л. Стратієнко О. Удовиченко М.Черкащенко