Постанова

від 02.09.2014 по справі 910/1083/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 910/1083/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кисневий завод", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014

зі справи № 910/1083/14

за позовом приватного підприємства "Левіт № 1", смт Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - Підприємство),

до Товариства

про стягнення 77 578, 32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Жиленка О.І.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 74 854,84 грн. основного боргу; 2 212,83 грн. пені; 510,65 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2014 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Калатай Н.Ф. і Сітайло Л.Г.): позов задоволено частково; з Товариства стягнуто на користь Підприємства: 74 854,84 грн. основного боргу; 2 106,18 грн. пені; 486,04 грн. - 3% річних та 1 823,90 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи, відмовити в позові повністю, судові витрати покласти на Підприємство. Скаргу з посиланням на статтю 906 Цивільного кодексу України, статтю 8 Закону України "Про охоронну діяльність", статті 4 2 , 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством надіслано до Вищого господарського суду України клопотання "про перенесення розгляду справи" у зв'язку з тим, що "уповноважений представник Відповідача по справі не може з'явитися на судове засідання та захищати порушені права підприємства відповідно до чинного законодавства, у зв'язку з його терміновим відрядженням". Вищий господарський суд України не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: скаржником не подано доказів наведеного в клопотанні, так само як і доказів неможливості прибуття іншого його представника в судове засідання; ухвалою Вищого господарського суду України про призначення касаційної скарги до розгляду явку представників сторін було визнано необов'язковою, а неявка представника скаржника до суду не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.12.2012 Київською філією Підприємства та Товариством було укладено договір на фізичну охорону об'єкта № 150/ф (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Товариство доручає, а Підприємство приймає на себе виконання обов'язків щодо організації та забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорону майна, прийнятого під охорону на об'єкті Товариства: Кисневий завод, розташованого за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 93/2.

Підприємство вважало, що: Товариством на порушення умов Договору не в повному обсязі оплачено вартість наданих послуг за період з жовтня по грудень 2013 року; заборгованість Товариства становить 74 854,84 грн.

Згідно з умовами Договору:

- договір укладений на строк з 01.12.2012 по 31.12.2012 (пункт 4.1);

- після закінчення дії даного договору він буде автоматично пролонгований на тих самих умовах на черговий календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила у письмовій формі про його розірвання не пізніше, ніж за 10 діб до закінчення терміну його дії (пункт 4.2);

- щомісячна вартість послуг з охорони об'єкта становить 25 500 грн. (пункт 5.1);

- здача-приймання виконаних робіт (послуг) оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг), підписаним обома сторонами, який подається Підприємством Товариству не пізніше останнього дня календарного місяця (пункт 6.2).

Підприємством подано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані та скріплені печатками обох сторін: від 31.10.2013 на суму 25 500 грн.; від 30.11.2013 на суму 25 500 грн. і від 31.12.2013 на суму 23 854,84 грн.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Товариство сплачує Підприємству до 5 числа поточного місяця суму вартості наданих Підприємством послуг з охорони відповідно до умов даного Договору; оплата здійснюється на підставі виставленого Підприємством рахунка-фактури.

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури від 01.10.2013 на суму 25 500 грн., від 01.11.2013 на суму 25 500 грн. і від 02.12.2013 на суму 23 854,84 грн.

Доказів виставлення рахунків-фактур Товариству Підприємством не подано. Однак Товариству ніщо не перешкоджало оплатити вартість наданих послуг, розмір оплати яких є фіксованим (у Договорі).

Доказів виконання зобов'язань за Договором щодо оплати послуг охорони за відповідний період часу Товариством не подано.

Згідно з пунктом 6.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати відповідно до пункту 6.1 цього договору перераховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після останньої дати платежу.

Сума відповідної пені за розрахунками місцевого господарського суду становить 2 106,18 грн., а сума 3% річних (за тими ж розрахунками) - 486,04 грн.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до такого стягнення суми заборгованості за надані за Договором послуги, а також відповідних сум пені та процентів річних.

Попередні судові інстанції на підставі застосованих ними норм статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625-629, 902, 903, 910, 978 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 218, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , статті 32 ГПК України, з'ясувавши факт неналежного виконання Товариством своїх грошових зобов'язань за Договором, дійшли заснованого на законі висновку про необхідність (часткового) задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Скаржник, не заперечуючи невиконання грошового зобов'язання, посилається на неналежне виконання Підприємством власних зобов'язань за Договором, внаслідок чого, на думку скаржника, йому (скаржникові) заподіяно збитки. Проте якщо у скаржника були підстави вважати, що внаслідок тих чи інших дій (бездіяльності) Підприємства він (скаржник) зазнав збитків, то його не було позбавлено права та можливості звернутися до господарського суду з вимогою про відшкодування Підприємством таких збитків; однак у силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами та статті 525 цього ж Кодексу про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання Товариство не вправі було відмовлятися або іншим чином ухилятися від виконання свого грошового зобов'язання за Договором з посиланням на порушення, допущені, на його думку, Підприємством.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 зі справи № 910/1083/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій