Ухвала

від 22.01.2015 по справі 910/1083/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/1083/14 22.01.15

За позовом Приватного підприємства «Левіт №1»

До Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод»

Про стягнення 77 578,32 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Жиленко О.І. - по дов. № б/н від 08.09.2014

від відповідача Лубківська А.С. - по дов. № б/н від 28.12.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Левіт №1» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод» 74 854,84 грн. основного боргу, 2 212,83 грн. пені та 510,65 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на фізичну охорону об'єкта № 150/ф від 01.12.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/1083/14 позов задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод» на користь Приватного підприємства «Левіт №1» 74 854,84 грн. основного боргу, 2 106,18 грн. пені, 486,04 грн. - 3% річних, 1 823,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

04.03.2014 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/1083/14 рішення Господарського суду міста Києва № 910/1083/14 від 18.02.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/1083/14 від 02.09.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/1083/14 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/1083/14 до 01.01.2015.

06.01.2015 відповідач звернувся до суду із заявою від 13.10.2014 про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/1083/14 на 9 місяців до 01.10.2015. Заява мотивована тим, що відповідач є одним з найбільших виробників та постачальників промислових газів та фармацевтичних препаратів та матеріалів в Україні; є одним з основних постачальників кисню газу рідкого медичного, кисню медичного, азоту, двоокису вуглецю та інших газів у ряд медичних закладів Києва. Для укладення договорів з медичними установами відповідач приймав участь та перемагав у тендерах на поставку власної продукції за рахунок фінансування лікарень з державного бюджету. Відповідач вважає, що у випадку арешту його рахунків та майна, це заблокує його господарську діяльність та унеможливить повне виконання зобов'язань з виготовлення та поставки продукції медичним закладам. При цьому для заміни постачальника медичним закладам слід проводити нові тендери. Відмова у відстрочці виконання рішення може призвести до негативних та незворотних наслідків, оскільки від своєчасної поставки продукції лікарням залежить не тільки подальша господарська діяльність ПАТ «Кисневий завод», виконання зобов'язань перед кредиторами та виплата заробітної плати працівникам заводу, а і людське життя хворих, що перебувають на лікуванні у вищезазначених закладах. Завадити таким негативним наслідкам можливо за умови відстрочки виконання судового рішення до покращення фінансового становища ПАТ «Кисневий завод».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1083/14 від 13.01.2015 заяву призначено до розгляду на 22.01.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.2015 вимоги заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/1083/14 підтримав повністю.

Позивач у поданих 22.01.2015 до відділу діловодства суду запереченнях просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/1083/14 посилаючись на те, що відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України відповідач має щомісячно сплачувати позивачу встановлену плату за послуги охорони.

Розглянувши подану заяву Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод», суд відзначає, що

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Заявник зазначає, що обставиною яка ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду є скрутне фінансове становище.

Між тим, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують відсутність коштів .

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням . У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тоді як, згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що причини з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а тому заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/1083/14 від 18.02.2014 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод» про відстрочку виконання рішення суду рішення Господарського суду міста Києва № 910/1083/14 від 18.02.2014 відмовити повністю.

Суддя В.В.Сівакова