Рішення

від 02.09.2014 по справі 473/1732/14-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1732/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді - Вострікової Л.В.

при секретарі - Козаченко О.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Врадій Л.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ТДВ «Вознесенськавтотранс» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, -

В С ТА Н О В И В :

16.04.2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача - ТДВ «Вознесенськавтотранс» з позовною заявою про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 14.01.2013 року, згідно наказу № 5 від 14.01.2013 року, він був прийнятий на роботу до ТДВ «Вознесенськавтотранс» на посаду водія по 1-му класу на автобус ЛАЗ-695 на міські перевезення.

15.10.2013 року позивач звернувся до Пенсійного Фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області із заявою про розгляд документів щодо вирішення питання призначення йому пенсії на пільгових умовах, з наданням інформації про його трудовий стаж.

У період з 25.10.2013 року по 30.10.2013 року він перебував на лікарняному та з 01.11.2013 року повинен був приступити до роботи. Але, прибувши 01.11.2013 року до ТДВ «Вознесенськавтотранс» для виконання своїх трудових обов*язків, заступник директора повідомив, що його звільнено.

08.11.2013 року, позивач через свого представника письмово звернувся до адміністрації товариства з запитом про надання йому копій наказів про його прийняття на роботу та звільнення, але їх надано не було. Тому, 08.11.2013 року позивач звернувся з аналогічною заявою до Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області, де на її виконання була проведена перевірка, у ході якої виявлено ряд порушень та запропоновано звернутися для вирішення питання до суду.

25.11.2013 року повторно на адресу адміністрації ТДВ «Вознесенськавтотранс» були направлені заяви про надання копій наказів про його прийняття на роботу та звільнення, а також довідки про середній заробіток, на що отримана відповідь про відмову у їх наданні.

17.01.2014 року позивачем отримана відповідь від Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області від 12.12.2013 року на письмове звернення про те, що наказом в.о. директора підприємства №111 К від 10.10.2013 року він був звільнений з займаної посади за угодою сторін, про що є його особиста заява.

В уточненій позовній заяві позивач зазначав, що копії витребуваних ним документів, з яких би вбачалася підстава звільнення з роботи, до цих пір не отримана. При особистій явці до товариства для ознайомлення та отримання вказаних документів, вислухав на свою адресу лише образи та обвинувачення від керівництва. Тому, змушений звернутися до суду для вирішення вказаного питання.

У позовній заяві позивач просив поновити його на роботі на посаді водія по 1-му класу на автобус ЛАЗ-695 на міські перевезення, стягнути з ТДВ «Вознесенськавтотранс» на його користь невиплачену заробітну плату у сумі - 1 756,46 грн. та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі - 16 183,20 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача - ТДВ «Вознесенськавтотранс» у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У судовому засіданні встановлено, що 14.01.2013 року, згідно наказу № 5 від 14.01.2013 року, позивач був прийнятий на роботу до ТДВ «Вознесенськавтотранс» на посаду водія по 1-му класу на автобус ЛАЗ-695 на міські перевезення (а.с.11).

10.10.2013 року, позивач ОСОБА_3 пояснив адміністрації товариства, що надалі працювати на займаній посаді не збирається, оскільки має на меті оформити пільгову пенсію, та неможливістю працювати у зв*язку із станом здоров*я, тому звільняється з роботи, про що написав заяву (а.с.106).

Наказом ТДВ «Вознесенськавтотранс» № 111 від 10.10.2013 р. ОСОБА_3 звільнено за згодою сторін, згідно ст.36 п.1 КзпП України (а.с.64). З наказу вбачається (зворотня сторінка) ОСОБА_3 від підпису відмовився, що дає підстави вважати, що він не дав згоди на розірвання трудового договору за згодою сторін, т.т. взаємної згоди на припинення трудового договору за ст. 36 ч.1 п.6 КЗпП України не було, що також підтверджується Актом від 10.10.2013 р.(а.с.65). В даному випадку позивач може продовжувати трудові відносини або бути звільненний за ініціативою зацікавленої сторони, з дотриманням вимог закону ст. ст.38,39,40-43 КзпП України.

Крім того, згідно довідки начальника ТДІзПП у Миколаївській області від 12.12.2013 р. вбачається, що звільнення позивача з роботи не відповідає п.1ст.36 КзпП України (а.с.37), оскільки сторонами трудового договору не досягнуто угоди про дату звільнення, про що не зазначено ні в заяві, ні в резолюції керівника підприємства.

Оскільки, в даному випадку відповідачем порушено встановлений порядок звільнення позивача, то суд вважає, що є правові підстави для визнання наказу про звільнення від 10.10.2013р.№111-К - незаконним, визнання звільнення позивача -незаконним і для поновлення позивача на роботі.

Відповідно до вимог, передбачених ч.1,2,5 ст.235 КЗпП України, у разі незаконного звільнення з роботи, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішено питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і підлягає негайному виконанню.

З довідок ТДВ "Вознесенськавтотранс" від 11.10.2013р.,15.10.2013 р. (а.с.34,35) вбачається, що ОСОБА_3 працює на день їх видачі.

Згідно листка непрацездатності (а.с.45) ОСОБА_3 знаходився на лікарняному з 25.10.2013 р. по 30.10.2013 р.. З 01.11.2013р. повинен був стати до роботи 01.11.2013р., вийшовши на роботу взнав про звільнення. 08.11.2013 р. звернувся до ТДІзПП у Миколаївській області з заявою з питання свого звільнення. Відповідь від ТДІзПП у Миколаївській області отримав 17.01.2014 р., в якій йому запропонували для вирішення питання звільнення звернутись до суду.

В зв*язку з оформленням позову до суду представник позивача неодноразово звертався до відповідача для отримання необхідних документів.

В судовому засіданні встановлено, що на день пред*явлення позову - 16.04.2014 року, позивач перебував у вимушеному прогулі з 01.11.2013 року. Тому, за цей час відповідач повинен сплатити на користь позивача невиплачену заробітну плату у розмірі - 1 756,46 грн. та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі - 16 183,20 грн., а всього - 17 939,66 грн.

В силу ст.233ч.1КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В судовому засіданні встановлено, що належним чином оформлена трудова книжка та наказ про звільнення позивачу не видавалась,

Тому, виходячи з вище викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 210-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ТДВ «Вознесенськавтотранс» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати наказ про звільнення ОСОБА_3 від 10.10.2013 року за №111-К - незаконним.

Визнати звільнення ОСОБА_3 з ТДВ «Вознесенськавтотранс» - незаконним.

Поновити ОСОБА_3 на роботі водієм у ТДВ «Вознесенськавтотранс».

Стягнути з ТДВ «Вознесенськавтотранс» (м. Вознесенськ вул. Жовтнеої революції, 182, код ЄДРПОУ 03117872, р/р 26004001213390 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 326739) на користь ОСОБА_3 - невиплачену заробітну плату у розмірі - 1 756 (одна тисяча сімсот п*ятдесят шість ) грн. 46 коп.

Стягнути з ТДВ «Вознесенськавтотранс» (м. Вознесенськ вул. Жовтнеої революції, 182, код ЄДРПОУ 03117872, р/р 26004001213390 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 326739) на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі - 16 183 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 20 коп.

Стягнути з ТДВ «Вознесенськавтотранс» (м. Вознесенськ вул. Жовтнеої революції, 182, код ЄДРПОУ 03117872, р/р 26004001213390 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 326739) на користь державного бюджету Вознесенського району (Банк одержувач: ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО: 826013, р/р 31210206700113, код платежу: 22030001, код отримувача: 38037770) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі, але може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.В. Вострікова