Постанова

від 26.08.2014 по справі 921/1294/13-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 921/1294/13-г/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор"

на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2014р.

у справі № 921/1294/13-г/16

за позовом комунального підприємства "Тернопільводоканал", м.Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор", м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Акція", м.Київ

про стягнення 7570,86 грн. заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 1577 від 15.08.2011р., 3339,95 грн. пені, 176,33 грн. 3% річних, 236,84 грн. 5% штрафу,

за участю представників:

від позивача - Панас Ю.А.,

від відповідача - Борисов В.О.,

від третьої особи - не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.03.2014р. у справі №921/1294/13-г/16 (суддя Хома С.О.) задоволено позовні вимоги комунального підприємства (надалі - КП) "Тернопільводоканал", стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Алігатор" 7570,86 грн. заборгованості за послуги відведення стічних вод у період дощів та сніготанення, 3339,95 грн. пені, 176,33 грн. 3% річних, 236,84 грн. 5% штрафу та судові витрати.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, за яким у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за послуги відведення стічних вод, яка й підлягає до стягнення. Суд зазначив, що в розумінні ст.654 ЦК України немає підстав вважати, що договір між сторонами є розірваним. Належний відповідачу у справі об'єкт нерухомості, з приводу якого було укладено договір, був реалізований на прилюдних торгах різними частинами та в різні періоди часу, а, отже, договір між сторонами не міг бути достроково розірваним до моменту повної реалізації об'єкта; відповідач не вживав жодних дій по внесенню змін до договору. Крім того, матеріали справи не містять доказів розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій знаходився об'єкт нерухомості, за яким надавалися послуги з водопостачання і водовідведення.

Дане рішення оскаржив відповідач, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та просив його скасувати і прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі. Скаржник послався на те, що суд, на його думку, невірно застосував ст.654 ЦК України. Відповідач зазначив, що зважаючи на положення п.5.4 договору, на факт продажу об'єкта нерухомості ТзОВ «Акція» та на факт укладення 23.04.2012р. між позивачем та ТзОВ «Акція» аналогічного договору, договір між позивачем та відповідачем є розірваним, а, отже, позов про стягнення коштів за період з травня 2012 р. по жовтень 2013 р. є безпідставним.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що рішення суду прийнято із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач, зокрема, звернув увагу суду на те, що відповідачем не було дотримано положень п.3.5 договору щодо повідомлення про факт відчуження об'єкта нерухомості з наданням підтверджуючих документів. Зважаючи на це, на думку позивача, п.5.4 договору не може бути застосованим, а, отже, договір не є розірваним.

26.08.2014р. від відповідача до суду надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та тим, що спірні відносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв'язку з несплатою скаржником судового збору. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, зважаючи на те, що ухвалою суду від 24.04.2014р. було відстрочено сплату судового збору до винесення постанови у даній справі, а також на положення п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду від 24.04.2014р. та 28.05.2014р. (а.с. 115, 137 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд справи без представника третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

15.08.2011р. між КП "Тернопільводоканал" (виробник) та ТзОВ "Алігатор" (споживач) було укладено договір №1577 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (надалі - договір №1577), відповідно до якого виробник зобов'язався забезпечувати споживача питною водою та забезпечувати відведення стічної води на об'єкті споживача - комплексі по вул. Гайова, 29 з лімітом водопостачання та водовідведення в об'ємі 442,0 куб. м за місяць, а споживач зобов'язався, зокрема, своєчасно і повністю оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення (а.с. 54-55, том 1 ).

Порядок ведення обліку використаної води та проведення розрахунків між сторонами встановлений у розділі 2 договору №1577. Зокрема, пунктом 2.15 договору передбачено, що споживач оплачує виробнику 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100% - при загальносплавній системі каналізації за тарифом за послуги з водовідведення, затвердженим уповноваженим органом. Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території споживача за нормами ДСТУ3013-95 та даних гідрометеослужби. При розрахунку кількості стічних вод враховується надана споживачем інформація про площу покрівель будинків і споруд (1049 кв.м), площа асфальтно-бетонного покриття (1118 кв.м), площа ґрунтового покриття (304 кв.м).

Вважаючи, що відповідач неналежним чином виконував умови вказаного договору, внаслідок чого за період з травня 2012 року до жовтня 2013 року в нього виникла заборгованість за послуги водовідведення в розмірі 7570,86 грн., позивач звернувся із позовом до господарського суду Тернопільської області про стягнення цих коштів, а також пені, 3% річних та 5% штрафу.

Розмір заборгованості КП «Тернопільводоканал» обґрунтовувало відповідними рахунками (а.с. 16-34, том 1 ), які направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією (а.с. 20-37, том 2 ), довідками Тернопільського обласного центру з гідрометеорології про кількість опадів за спірний період (а.с. 35-53, том 1 ) та зведеним розрахунком заборгованості (а.с. 12-14, том 1 ). Нарахування коштів за відведення стічних вод здійснювалось відповідно до положень договору та рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №650 від 14.07.2004р. "Про затвердження правил приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м.Тернополя" (надалі - Правила).

Разом з цим, 23.04.2012р. між КП "Тернопільводоканал" (виробник) та ТзОВ "Акція" (споживач) було укладено договір №4167 про надання послуг з водопостачання та водовідведення на об'єкт споживача - торгово-розважальний оздоровчий комплекс за адресою вул. Гайова, 29 (надалі - договір №4167, а.с. 156-157, том 1 ).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 5.4 договору №1577 передбачено, що даний договір вважається достроково розірваним (окрім обов'язків щодо своєчасного проведення розрахунків за спожиті послуги з водопостачання і водовідведення) у двох випадках: 1) у разі невиконання споживачем п.3.5 цього договору; 2) у разі втрати споживачем права на користування об'єктом, якому надаються послуги за цим договором (втрата права власності на об'єкт, закінчення терміну дії договору оренди, найму об'єкта, тощо).

Копіями свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 10.11.2011р., 12.10.2012р., 24.05.2013р. та 24.05.2013р. (а.с. 14-148, том 1 ) підтверджується факт переходу права власності на низку об'єктів нерухомого майна по вул.Гайовій, 29 в м.Тернопіль (адмінбудинок літ.А, майстерні літ.Б, побутовий корпус літ.З з підсобними приміщеннями; 3, 4, 5 поверхи готелю літ.Л) до ТзОВ «Акція» .

При цьому з копій свідоцтв від 10.11.2011р. та від 24.10.2012р. вбачається наявність відміток про реєстрацію права власності в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Вказана обставина спростовує висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТзОВ «Акція».

Як випливає з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач самостійно не передавав новому власнику належні йому на праві власності нежитлові приміщення за адресою вул.Гайова, 29 в м.Тернополі; такі приміщення були описані, арештовані та передані державною виконавчою службою на реалізацію з прилюдних торгів в примусовому порядку.

Вказане підтверджується, зокрема, актами опису та арешту майна від 07.2012р. (майстерня літ.Б), від 20.11.2012р. (приміщення літ.Л та побутовий корпус літ.З), від 30.11.2012р. (приміщення під літ.Н) (а.с. 53-54, 55-61, 62-64 том 2 ); актами про проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна від 24.04.2013р. (ресторан літ.Л, побутовий корпус літ.З), від 08.05.2013р. (адмінбудинок літ.Н), від 08.05.2013р. (приміщення 3, 4, 5 поверхів готелю літ.Л) (а.с. 166 том 1, а.с. 167 том 1, а.с. 72 том 2 ).

Цими обставинами спростовуються посилання позивача на п.3.5 договору №1577, яким визначено обов'язок споживача, що передає новому власнику об'єкт , якому надаються послуги за цим договором, завчасно (не пізніше як за один місяць до дня передачі) письмово попередити про це виробника, повністю провести розрахунки за надані послуги з водопостачання та водовідведення і, крім того, в семиденний термін після фактичної передачі об'єкта направити виробнику завірені копії документів, що підтверджують зміну власника (володільця).

Крім того, як вже було зазначено вище, 23.04.2012р. між позивачем та ТзОВ "Акція" було укладено договір №4167 про надання послуг з водопостачання та водовідведення на об'єкт споживача - торгово-розважальний оздоровчий комплекс за адресою вул. Гайова, 29 у м.Тернополі.

Як випливає з акту від 04.09.2012р., представник КП «Тернопільводоканал» та директор ТзОВ «Акція» здійснили спільне обстеження об'єкта по вул.Гайовій, 29 в м.Тернопіль та встановили площу покрівель будинків і споруд споживача в розмірі 3330,7 кв.м (а.с. 155, том 1 ).

Підсумовуючи вищенаведене слід зазначити, що належний ТзОВ "Алігатор" об'єкт за адресою Гайова,29 реалізовувався на прилюдних торгах частинами в період з листопада 2011р. по травень 2013 року. При цьому, спірний період стягнення коштів у даній справі - з травня 2012р. по жовтень 2013р. Про обізнаність позивача із фактом виникнення у ТзОВ «Акція» права власності на приміщення по вул.Гайовій, 29 в м.Тернополі свідчить договір №4167 від 23.04.2012р. та акт від 04.09.2012р., які позивач укладав з ТзОВ «Акція» стосовно даних приміщень.

Додатково підтверджують тотожність об'єктів за договорами №1577 та №4167 також посилання в пунктах 3.1 цих договорів на однакову схему №1890 розподілу відповідальності між виробником і споживачем за стан та експлуатацію водопровідних і каналізаційних мереж в точках В1 та К1 (а.с. 73-74, том 2 ).

Зважаючи на положення ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України та п.5.4 договору №1577 та на факт укладення 23.04.2012р. договору №4167, колегія суддів вважає, що з набуттям права власності ТзОВ «Акція» на частину нерухомого майна, яке виступало об'єктом договору №1577, у відповідній частині, і припинялись зобов'язання сторін по договору №1577.

Вказане спростовує висновок місцевого господарського суду про необхідність реалізації всього майна для застосування положень п.5.4 договору №1577. Суд першої інстанції також дійшов невірного висновку, що розірвання договору №1577 повинно було вчинятись в письмовій формі, оскільки самим договором передбачено випадки і порядок розірвання, зокрема, у разі втрати споживачем права власності на об'єкт.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду: 1) на рішення господарського суду Тернопільської області у справі №14/26/5022-423/2012 про стягнення з ТзОВ «Алігатор» на користь КП "Тернопільводоканал" заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором №1577 за період з 01.12.2011р. по 30.04.2012р. В розумінні ст.35 ГПК України це рішення не має жодного доказового значення в даній справі і місцевий господарський суд не наводить жодних фактів, встановлених у вказаному рішенні, які можуть бути використані в даній справі; 2) на довідку позивача від 05.02.2014р. в якій зазначено, що об'єкти ТзОВ "Акція", на які укладений договір №4167 від 23.04.2012р. не були включені до складу об'єктів ТзОВ "Алігатор", які визначені договором №1577 від 15.08.2011р. Колегія суддів звертає увагу, що такі обставини не можуть встановлюватись в односторонньому порядку довідкою позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність у КП «Тернопільводоканал» двох договорів на надання послуг водопостачання і водовідведення щодо одного і того ж об'єкта, проте із різними споживачами, створює можливість для подвійного стягнення зі споживачів коштів за одні і ті ж послуги, що суперечить принципам справедливості та добросовісності.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 7570,86 грн. не відповідає обставинам справи та не відповідає вимогам норм матеріального права. З цих же підстав не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та 5% штрафу.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, вимоги апеляційної скарги визнані судовою колегією підставними та такими, що підлягають до часткового задоволення, а рішення, відповідно до ст.104 ГПК України, - скасуванню. Стосовно вимоги скаржника про припинення провадження у справі, то в цій частині апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 ГПК України, при скасуванні рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат. Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 81, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор" задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2014р. у справі №921/1294/13-г/16 скасувати. В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства "Тернопільводоканал" (м.Тернопіль, вул.Танцорова, 8, ідентифікаційний код 03353845) в доход державного бюджету 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 02.09.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.