Рішення

від 04.09.2014 по справі 357/4835/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4835/14-ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В. Провадження № 22-ц/780/4903/14 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко Категорія 22 04.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Сліпченка О.І.

Суддів: Іванової І.В., Гуля В.В.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» (надалі ТОВ«Узин-Агроінвест») звернулося з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1289 га, що розташована в межах Узинської міської ради Білоцерківського району. Між сторонами було укладено договір оренди землі від 24 грудня 2012 року і вказаний договір оренди був зареєстрований в ДЗК за №322040004007305, термін договору оренди становить 3 роки, а саме до 24 грудня 2015 року. ОСОБА_1 у вересні 2013 року самовільно здійснила оранку на орендованій позивачем земельній ділянці і вказаними незаконними діями відповідачка перешкоджає позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою та завдає збитків.

Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні ТОВ «Узин-Агроінвест» земельною ділянкою.

ОСОБА_1 звернулась із зустрічною позовною заявою, яку обґрунтовувала тим, що вона відповідно до державного акту від 10 квітня 2006 року являється власником спірної земельної ділянки. В 2011 році між нею та ТОВ «Узин-Агроінвест» укладений договір оренди терміном на три роки. 26 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Узин-Агроінвест» із заявою про розірвання даного договору, у зв'язку з небажанням подальшої співпраці з вказаним підприємством. Вважала, що договору не укладала, а тому вказаний договір є недійсним а також вказаний договір є недійсним і з тих підстав, що договір оренди земельної ділянки від 24 грудня 2012 року не містить усіх, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотних умов.

Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24 грудня 2012 року на підставі ст.ст. 203, 215, 638, 792 ЦК України та Закону України «Про оренду землі» та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2014 року відмовлено ТОВ «Узин-Агроінвест» у задоволенні позову, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Узин - Агроінвест» звернулось з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення і ухвалити нове рішення, який їх позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 4,1289 га, яка розташована на території Узинської міської ради Білоцерківського району, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земельну ділянку (а.с.5).

24 грудня 2012 року між ТОВ «Узин-Агроінвест» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 4,1289 гектарів, у тому числі ріллі 4,1289 гектарів. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області 24 грудня 2012 року, запис № 322040004007305 (а.с. 6-9).

Також 24 грудня 2012 року між ТОВ «Узин-Агроінвест» та ОСОБА_1 було укладено акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.10).

ОСОБА_1 звернулася із заявою від 26 червня 2013 року в якій просила вирішити питання щодо розірвання договору земельної ділянки (а.с.11).

На вищевказану заяву директором ТОВ «Узин-Агроінвест» було надано відповідь від 02 червня 2013 року в якій було вказано, що термін дії договору оренди земельної ділянки укладеного між сторонами закінчується 24 грудня 2015 року і розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (а.с.12).

21 березня 2014 року було складено акт обстеження земельної ділянки, згідно якого виявлено факт проведених сільськогосподарських робіт (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ТОВ "Узин-Агроінвест" є необґрунтованими та недоведеними.

При задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що при укладені вказаного договору оренди земельної ділянки від 24 грудня 2012 року та зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області 24 грудня 2012 року, запис № 322040004007305 /а.с.6-9/ сторонами не дотримано всіх вимог передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме:

відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

відсутній проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Також судом вказано, що вказаний договір не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" із змінами.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку на рівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування. На усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об єднаннями та організаціями.

Статтею 95 ЗК України забезпечено права землекористувачів на відновлення їх порушених прав у порядку, встановленому законом.

Відповідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. ст. 13 , 15 , 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за несплату є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених, ст. ст. 24-25 цього Закону та умовами договору.

Згідно ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу є обов'язковими для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до із рішенням ВСУ.

У постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13) Верховний Суд України висловив правову позицію у подібних правовідносинах і зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув та у відповідності вимог ст.ст. 212 - 214 ЦПК України дійшов до не обґрунтованого висновку про порушення права ОСОБА_1 а саме, відсутністю істотних умов в договорі оренди, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Узин-Агроінвест», і тим більше оспорювання її права на розпорядження земельною ділянкою.

Крім того, за умовами оскаржуваного позивачем договору оренди, остання передала, а орендар прийняв у строкове, платне користування цю земельну ділянку, а також орендарем сплачується, орендодавцем приймається орендна плата.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Також, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову ТОВ «Узин-Агроінвест», оскільки порушене право підлягає захисту та на думку колегії таке порушення підтверджено належними та допустимими доказами (а.с.11-14).

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України .

З урахуванням наведеного, оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення не відповідає встановленим обставинам справи, а також враховуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, яка підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303 , 307 , 309 , 313 , 314 , 316 , 317 , 319 ЦПК України , колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути та не чинити перешкоди у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1289 га, що розташована в межах Узинської міської ради Білоцерківського району, кадастровий номер 3220410500:01:010:0009.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: