Ухвала

від 04.09.2014 по справі 369/1512/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1512/14-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/4691/14 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко Категорія 1 04.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

04 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.

суддів Іванової І.В., Гуля В.В.,

при секретарі: Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, зменшення обов'язкової частки у спадковому майні, поділ спадкового майна, визнання права власності на спадкове майно,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась з вищенаведеним позовом, який обґрунтовувала тим, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 з 05.01.1980 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.

06.07.2012 року звернулась із заявою про прийняття спадщини.

07.02.2012 року померлий склав заповіт, яким все своє майно на ім'я відповідача ОСОБА_2.

Позивач вказувала, що має право на обов'язкову частку у спадщині, що становить 1/4 спадкового майна та грошові кошти на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яких Відповідач незаконно набуто 1/2 грошових коштів та відповідно повинні бути враховані судом при поділі спадкового майна ОСОБА_3 між нею та відповідачем.

Посилаючись на викладене, позивач просила здійснити поділ спадкового майна ОСОБА_3 між нею та відповідачем визнати за нею право власності на: 1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0625 га, розташованої за адресою: 08131, АДРЕСА_3; 3/8 житлового будинку, розташованого за адресою: 08131, АДРЕСА_4; 3/8 квартири, розташованої за адресою: 04050, АДРЕСА_1; 3/8 частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «БОСНА ЕЛ ДЖІ», що складає 18,75% статутного капіталу товариства; 3/8 частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМПАНОВА», що складає 18,75% статутного капіталу товариства; грошові кошти, розміщені в Публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» на загальну суму 22 759,12 доларів США (267 419,66 грн. за курсом валют станом на 28.05.2014 року); грошові кошти, розміщені в Публічному акціонерному товаристві «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на загальну суму 86 519,46 доларів США (1 016 603,66 грн. за курсом валют станом на 28.05.2014 року); визнати за відповідачем право власності на: грошові кошти, розміщені в Публічному акціонерному товаристві «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на загальну суму 32 958,08 доларів США (387 257,46 грн. за курсом валют станом на 28.05.2014 року); грошові кошти, що були розміщені у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «ПРИВАТБАНК» у розмірі 250 155,52 доларів США (2 939 327,36 грн. за курсом валют станом на 28.05.2014 року).

У квітні 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Моррістаун, округ Моріс, штат Нью-Джерсі, США, помер її брат ОСОБА_3

07.02.2012 року спадкодавець склав заповіт, яким заповів їй усе своє майно.

06.07.2012 року було відкрито спадкову справу.

ОСОБА_2 погодилась з визначеним ОСОБА_1 переліком майна, що станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 належало ОСОБА_3, а також з його вартістю на загальну суму 6 857 082, 86 грн.

Також ОСОБА_2 визнала, що станом на дату смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі зі ОСОБА_1

Окрім цього ОСОБА_2 погодилась з твердженням ОСОБА_1, що вона, як дружина, має право на 1/2 частку належного померлому майна, так як воно було об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, до складу спадщини ОСОБА_3 увійшла лише 1/2 частка майна, яке належало йому на день смерті і яке було заявлене у первісному позові ОСОБА_1

А отже, як визнає ОСОБА_2, загальна вартість спадкового майна спадкодавця становить 3 428 541,43 грн.

Також ОСОБА_2 вважала, що обов'язкова частка ОСОБА_1 повинна бути зменшена оскільки спадкодавець хворів на тяжку хворобу, від якої і помер та потребував сторонньої допомоги та був виселений дружиною зі спільного будинку та вимушений проживати окремо від сім'ї.

Також ОСОБА_2 погодилась з твердженнями ОСОБА_1, що остання має переважне право на виділення їй у натурі майна, що перебувало у їх зі спадкодавцем спільній сумісній власності.

Просила: визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на ім'я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за №№ 4024, 4025, 4026, 4027 від 24.12.2013 року та за № 248 від 21.01.2014 року; зменшити частку ОСОБА_1 у спадщині з 1/4 частини до 1/10 частини; здійснити поділ спадкового майна між сторонами; визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0625 га, розташованої за адресою: 08131, АДРЕСА_3; 1/2 житлового будинку розташованого за адресою: 08131, АДРЕСА_3; 1/2 квартири, розташованої за адресою: 04050, АДРЕСА_2; 1/2 частку ОСОБА_3 у Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «БОСНА ЕЛ ДЖІ» , що складає 25 % статутного капіталу товариства; 1/2 частку ОСОБА_3 у Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМПАНОВА» що складає 25% статутного капіталу товариства; грошові кошти, розміщені в Публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» на загальну суму 6 347,35 доларів США (54 285,98 грн. за курсом валют станом на день подання первісної позовної заяви); визнати за нею право власності на: грошові кошти, розміщені на рахунках в Публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» на загальну суму 16 411,77 доларів США (140 320,4 грн. за курсом валют станом на день подання первісної позовної заяви); грошові кошти розміщені в Публічному акціонерному товаристві «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на загальну суму 119 477,54 доларів США (1 021 616,60 грн. за курсом валют станом на день подання первісної позовної заяви).

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року в задоволені позовних вимог сторін відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, сторони звернулись з апеляційними скаргами, в яких просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовів.

Апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив з того, що доводи сторін не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону з наступних підстав.

Майно, яке належало померлому на час його смерті було об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1. На цій підставі ОСОБА_1 належить 1/2 частина цього майна та оскільки, ОСОБА_1 на час смерті чоловіка досягла 55-річного віку та відповідно є непрацездатною особою, в силу чого при наявності заповіту па ім'я ОСОБА_2 мала право на обов'язкову частку в спадковому майні, яка, в свою чергу, з урахуванням того, що у померлого була ще одна спадкоємиця першої черги - донька ОСОБА_4, складала 1/4 спадкового майна, тому суд першої інстанції правомірно вважав, що нотаріусом правомірно видано свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровими номерами №№ 4023, 4024, 4025, 4026 та 4027 від 24.12.2013 року та № 248 від 21.01.2014 року.

Крім того, встановивши, що позивач за первісним позовом, отримавши свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом на конкретні частки в об'єктах спадкового майна (спадкових будинку, квартирі, частках в статутних капіталах ТОВ, вкладах у ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»), прийшов до правильного висновку, що остання на власний розсуд розпорядилась своїм правом на вибір способу поділу спільного сумісного майна та поділу спадщини, цим самим визначивши конкретно розміри своїх часток у даному майні та правильно вважав, що відповідно до норм ЦК України після поділу спадщини між спадкоємцями її перерозподіл можливий лише у разі прийняття спадщини іншими спадкоємцями та після закінчення строку для прийняття спадщини (ст. 1280 ЦК України).

Враховуючи викладене, місцевий суд правильно вважав, що перерозподіл спадщини після смерті ОСОБА_3 щодо часток ОСОБА_1 у спадкових житловому будинку, квартирі, частках у ТОВ, вкладах у ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» не відповідає вимогам законодавства.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спадкової земельної ділянки, то місцевий суд правильно вважав, що вона заявлена в порядку розподілу спадкового майна, а не в порядку виділу частки із спільного сумісного майна або спадкування за законом, на які ОСОБА_1 має право як співвласниця даної земельної ділянки та спадкоємиця обов'язкової частки в спадковому майні після смерті її покійного чоловіка.

Та правильно вважав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її прав призводить до збільшення її частки в частині об'єктів спадкового майна (спадкові земля, будинок, квартира, частки в статутних капіталах ТОВ, вклади у ПАТ «АЛЬФА-БАНК», кошти, що знаходяться на депозитному рахунку № 2620.3.0.089275.18 в ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ») і відповідного позбавлення часток у цих об'єктах ОСОБА_2.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спадкового майна (вклади у ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КЕДИТ» та у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») в порядку його поділу за відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_2, то місцевий суд правильно вважав, що вимоги не підлягають до задоволення, оскільки особа наділена правом на звернення до суду за захистом лише своїх порушених, невизнаних та оспорених прав, свобод та інтересів або прав, свобод та інтересів осіб, яких вона представляє в силу договору чи закону, а посилання ОСОБА_1 на факт, що ОСОБА_2 було 03.07.2012 року знято з рахунків спадкодавця ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк» кошти у сумі 250 155,52 доларів США, як на підставу розподілу спадкової маси, не може бути взято судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вказане не відповідає вимогам чинного законодавства, але відповідно може бути підставою для стягнення з останньої безпідставно набутих коштів.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зменшення обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_1, місцевий суд правильно вважав непідтвердженою належними та допустимими доказами підстав, які відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України дають право на таке обмеження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не надано відповідно належні та допустимі докази, які б дали підставу для задоволення вимог в частині правовідносин передбачених ст. 1301 ЦК України та відповідно правомірно відхилив доводи позивача за зустрічним позовом про наявність підстав визнати спірні свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім'я ОСОБА_1, недійсними.

Колегія суддів також вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що, вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спадкового майна (1/2 житлового будинку, 1/2 земельної ділянки, 1/2 квартири, 1/2 часток у статутних капіталах ТОВ, кошти у ПАТ «Альфа-Банк») в порядку його поділу не підлягають до задоволення, оскільки особа наділена правом на звернення до суду за захистом лише своїх порушених, невизнаних та оспорених прав, свобод та інтересів або прав, свобод та інтересів осіб, яких вона представляє в силу договору чи закону.

Також колегія вважає, що оскільки ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право власності на 1/2 частини спірних житлового будинку, квартири, часток у статутних капіталах у ТОВ та вкладів у ПАТ «Альфа-Банк», а також свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частини даних об'єктів, дані свідоцтва не змінені та не визнані недійсними, що відповідно додатково унеможливлює задоволення вимог ОСОБА_2 про додаткове визнання за ОСОБА_1 права власності ще на 1/2 частини цих об'єктів.

Також колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності за нею на кошти на рахунках в ПАТ «Альфа-Банк» та на вклади у ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», місцевий суд правомірно врахував, що на 5/8 частин цих коштів ОСОБА_1 видано свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, які не змінено і не скасовано, а сама ОСОБА_2 не вичерпала свої можливості отримати правовстановлюючі документи на 3/8 цих вкладів у нотаріуса за умови звернення її із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом після вирішення даного спору та оплати податків та нотаріальних послуг. Посилання ОСОБА_2 на повернення нею ОСОБА_5 за рахунок спадкових коштів боргу ОСОБА_3 після його смерті не можуть судом враховуватись при вирішення даного спору, оскільки ОСОБА_5 не було пред'явлено свої вимоги відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємцям, які прийняли спадщину, а ОСОБА_2 не було отримано дозвіл на одержання частини вкладу у банку в порядку ч. 3 ст. 1298 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів правомірно прийшла до висновку про відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені докази по справі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позови не підлягають до задоволення.

Крім того, апеляційні скарги переповнені оцінкою доказів, при цьому не вказується, які з доказів були судом першої інстанції не прийняті чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційні скарги в собі не містить.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: