Постанова

від 02.09.2014 по справі 925/2093/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 925/2093/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Прокопанич Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "Зустріч" на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 07.03.2014 р. (суддя Грачов В.М.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р. (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) у справі№ 925/2093/13 господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Сяйво" доФермерського господарства "Зустріч" провизнання правочину недійсним та визнання відсутності правовідношення за участю представників: від позивача Прудивус М.А., довіреність б/н від 01.08.2014 р. від відповідача Жвавий П.М. - голова Фермерського господарства "Зустріч"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 р. у справі №925/2093/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Сяйво" (далі - ТОВ ВТФ "Сяйво") до Фермерського господарства "Зустріч" (далі - ФГ "Зустріч") задоволено частково, а саме: визнано недійсним з моменту укладення договір збереження сільськогосподарських культур б/н від 04.05.2008 р.; відмовлено в частині визнання відсутніми правовідносин за вказаним договором.

Оскаржувані судові акти мотивовані порушенням приписів ч.1 та ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України при укладенні оспорюваного правочину.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, ФГ "Зустріч" посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Воліка І.М., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 02.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №02-05/379 від 01.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Воліка І.М. у відпустці, для розгляду справи №925/2093/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Прокопанич Г.К.

В судове засідання 02.09.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р. у справі №925/2093/13 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, просив залишити без змін судові акти винесені господарськими судами попередніх інстанцій у справі №925/2093/13.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору збереження сільськогосподарських культур б/н від 04.05.2008 р. та визнання відсутніми правовідносин за вказаним договором.

Так, позовні вимоги мотивовані наступним:

- вказаний договір від імені позивача та відповідача укладено Жвавим П.М., як директором ТОВ ВТФ "Сяйво" та головою ФГ "Зустріч";

- договір б/н від 04.05.2008 р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Даний припис викладено в ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2008 між ТОВ ВТФ "Сяйво", в особі директора Жвавого П.М., який діяв на підставі статуту, та ФГ "Зустріч", в особі голови фермерського господарства Жвавого П.М., який діяв на підставі статуту, укладено договір б/н збереження сільськогосподарських культур.

Дана обставина досліджена судами попередніх інстанцій.

За приписами ст. 238 Цивільного кодексу України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом. Вказане закріплено в статті 243 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що Жвавий П.М. на момент укладення оспорюваного договору був директором ТОВ ВТФ "Сяйво" та головою ФГ "Зустріч", а також одночасно діяв від їх імені, з огляду на відсутність ознак комерційного представництва, а також представництва інших осіб, встановлених законом, колегія Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення правил представництва, встановлених ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу, при укладенні оспорюваного договору про збереження сільськогосподарських культур.

Крім того, рішеннями господарських судів у справі №11/5026/175/2012 та у справі №17/5026/2246/2011, які набрали законної сили та мають преюдиціальний характер, встановлено, що на виконання умов договору б/н від 04.05.2008 р. ФГ "Зустріч" передано на зберігання ТОВ ВТФ "Сяйво" 42 924 кг ячменю та 941 кг зерновідховів ячменю.

За таких обставин, враховуючи доведеність вчинення сторонами дій спрямованих на виконання оспорюваного договору, судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на фактичну відсутність правовідносин між сторонами за вказаним договором.

Нормами ст. 204 вказаного кодексу встановлена презумпція правомірності правочину.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

З урахуванням наявних у матеріалах справи письмових доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що позивачем відповідно до вимогам ст. 33 ГПК України доведено існування на момент укладення оспорюваного договору обставин, з якими в ст.ст. 203, 215 ЦК України пов'язується недійсність правочину.

Вказана вимога також не може бути задоволена оскільки, відповідно до норм чинного законодавства, заявляючи про недійсність правочину, позивач може вимагати застосування наслідків недійсності правочину, а обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає обставинам справи, що правильно встанолено місцевим та апеляційним господарським судом.

Крім того, як встановлено в ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, вказане закріплено в ч. 1 та ч. 5 ст.261 Цивільного кодексу України.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами попередніх інстанцій щодо відсутності пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки про спірні правовідносини останньому стало відомо після 11.10.2011 р., а саме, в момент отримання від відвідача позовної заяви із додатками у справі №17/5026/2246/2011.

Судова колегія також вважає необґрунтованими посилання скаржника на необхідність припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з набранням законної сили рішення у справі №11/5026/175/2012, оскільки вказана справа та справа №925/2093/13 мають різний предмет та підстави позову.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами були досліджені всі докази наявні в матеріалах справи, а також у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, та таким обставинам, була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанції судові рішення у справі №925/2093/13 обґрунтованими та не підлягають зміні або скасуванню.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Зустріч" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 07.03.2014 р. у справі №925/2093/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Демидова А.М.

Судді Ємельянов А.С.

Прокопанич Г.К.