Рішення

від 28.08.2014 по справі 910/6959/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6959/14 28.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери»

про визнання недійсним договору та додаткової угоди

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гуцал М.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» (далі -відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №вБ-440-11 від 28.11.2011 р. та додаткової угоди №1 від 13.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через нез'явлення повноважного представника відповідача.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні, справу №910/6959/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відрядження, справу №910/6959/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 18.04.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 р., від 19.05.2014 р., від 12.06.2014 р., від 24.06.2014 р. та від 17.07.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому конверти повернулися до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», а конверт з ухвалою суду від 17.07.2014 р. до суду не повернувся.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» в даному правочині представлене повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Фінансист» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» (покупець) було укладено договір №вБ440-11 купівлі-продажу цінних паперів, умовами якого передбачено, що відповідач за посередництва брокера як своєї уповноваженої особи продає і зобов'язується передати у власність позивача, а позивач придбає і зобов'язується прийняти від сторони продавця та оплатити цінні папери на умовах визначених Договором (п.1.1 Договору).

Під цінними паперами розуміються акції українських емітентів, а саме: акції прості іменні; емітент ПАТ «ЗНВКФ «Альтаір Інвест» за кодом ЄДРПОУ 35372341, номінальною вартістю 1 000,00 грн./шт., кількість 3 060 штук, загальна номінальна вартість акцій становить 3 060 000,00 грн. (п.1.2 Договору).

Згідно п.1.3 договору, за згодою сторін вартість цінних паперів, які є предметом Договору та зазначені в п.1.2 Договору становить 4 348 260,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, розрахунки за договором здійснюються позивачем у термін не пізніше 31.12.2013 року у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості акцій, згідно п. 3.1. договору, безпосередньо на банківський рахунок відповідача.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що право власності на акції виникає у позивача з моменту зарахування акцій на його рахунок у цінних паперах в зберігача позивача. Акт і момент передачі акцій підтверджується випискою зберігача про обіг цінних паперів на такому рахунку та засвідчується складанням акту приймання-передачі цінних паперів, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором.

13.12.2011 р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №вБ440-11 купівлі-продажу цінних паперів від 28.11.2011 р., якою сторони змінили п. 2.2. договору виклавши його у наступній редакції: оплата цінних паперів здійснюються позивачем у термін не пізніше 01.01.2012 року у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості акцій, згідно п. 3.1. договору, безпосередньо на банківський рахунок відповідача.

13.12.2011 р. між сторонами було складено акт приймання-передачі цінних паперів та припинення правочину, яким сторони підтвердили факт виконання взаємних зобов'язань за договором.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. порушено провадження у справі №5011-72/5282-2012 за заявою ВАТ «Гідромеханізація» до ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» про банкрутство за загальною процедурою банкрутства, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Заєвського Віталія Геннадійовича та призначено підготовче засідання суду на 15.05.2012 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір було укладено 28.11.2011 р., тобто за один рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство позивача, а тому на підставі ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у новій редакції) такий договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав, зокрема, боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Судом вище було встановлено, що 26.04.2012 р. порушено провадження у справі №5011-72/5282-2012 за заявою ВАТ «Гідромеханізація» до ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» про банкрутство за загальною процедурою банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено саме 28.11.2011 р., тобто за один рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство TOB «Консультаційне бюро «НТТ».

Так, вартість спірного договору становила - 4 348 260,00 грн. (п. 1.3. договору), яка так і не була сплачена позивачем відповідачеві за отримані акції, прості іменні; емітент ПАТ «ЗНВКФ «Альтаір Інвест» за кодом ЄДРПОУ 35372341, номінальною вартістю 1 000,00 грн./шт., кількість 3 060 штук, загальна номінальна вартість акцій становить 3 060 000,00 грн., доказів зворотного сторонами суду не надано.

Крім того, згідно довідки №12/01-872 від 06.08.2012 р. та №12/01-871 від 06.08.2012 р. ПАТ «Державний ощадний банк України» про рух коштів на рахунках позивача за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 02.08.2012 р., у позивача був практично відсутній рух коштів на рахунках за вказаний період.

Таким чином, в період за один рік до порушення справи про банкрутство позивача (за вісім днів до порушення справи про банкрутство), у останнього був практично відсутній рух коштів на банківських рахунках проте, незважаючи на фактичну відсутність обігових коштів та неможливість оплатити придбаних цінних паперів, позивачем було укладено спірний договір купівлі-продажу цінних паперів вартістю 4 348 260,00 грн., при цьому, суд зазначає, що вартість придбаних акцій значно перевищує їх номінальну вартість (3 060 000,00 грн.), внаслідок чого збільшено фінансове навантаження та розмір грошових зобов'язань позивача. Також виникли додаткові витрати на сплату брокерських та консультаційних послуг, витрати на штат боржника та обслуговування діяльності стосовно торгівлі цінними паперами.

Вищезазначені дії боржника потягнули за собою погіршення фінансового стану та порушення фінансової дисципліни по розрахункам з кредиторами, і як наслідок, в сукупності із іншими аналогічними діями, направленими на укладення правочинів значної вартості, призвели до порушення справи про банкрутство підприємства.

Зокрема, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. у справі №910/6963/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» про визнання недійсним договору та додаткової угоди було встановлено, що спірний договір було укладено у період з 05.04.2012 р., тобто за один рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство TOB «Консультаційне бюро «НТТ».

За договором боржник (TOB «Консультаційне бюро «НТТ») взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

За вищезазначеним договором боржником були придбані акції ПАТ «ЗНВКІФ «Альтаір Інвест», тобто в останнього виникло зобов'язання по оплаті придбаних цінних паперів, ціна яких є значно нижчою від ринкової, а тому у боржника виникли значні фінансові зобов'язання перед продавцем та неліквідні активи у вигляді акцій. При цьому сума договору штучно завищена та складає 7 000 000 грн., що значно перевищує номінальну вартість вищезазначених акцій (4 928 000 грн.). Крім того, грошові обороти боржника за останні 4 роки були в рази менші вартості даного договору. Зазначені обставини посприяли значному погіршенню фінансового стану боржника. Відсутність власних коштів, якість та стан активів боржника та значні фінансові зобов'язання перед третіми особами призвели до неможливості залучення інвестицій та додаткового фінансування, що в свою чергу призвело до неможливості розрахуватися з ВАТ «Гідромеханізація», яке в подальшому й стало ініціюючим кредитором в справі про банкрутство боржника.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що TOB «Консультаційне бюро «НТТ» взяло на себе зобов'язання за договором, в результаті виконання яких, воно стало неплатоспроможним, а виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Тому даний договір необхідно визнати недійсним на підставі ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 3 статті 105 ГПК України визначено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, факти, встановлені в постанові КАГС від 30.07.2014 р. у справі №910/6963/14 не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки TOB «Консультаційне бюро «НТТ» взяло на себе зобов'язання за договором, в результаті виконання яких, останній став неплатоспроможним, а виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим, приймаючи до уваги, що спірний договір був укладений за рік до порушення справи про банкрутство позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога є обґрунтованою та підлягає визнанню недійсним спірний договір та додаткова угода до нього на підставі ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, що згідно ч.1 ст. 233 ЦК України також є підставою визнати його недійсним.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у пункті 3.10 постанови від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №вБ440-11 купівлі-продажу цінних паперів від 28.11.2011 р. та додаткову угоду до нього від 13.12.2011 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11, код ЄДРПОУ - 33302948), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 12-А, код ЄДРПОУ - 23530597) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.