Постанова

від 03.09.2014 по справі 926/40/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 926/40/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Позивача: Савенка О.С., дов. № 830 від 01.09.2014 року;

Відповідача:Панамаренка Д.М., дов. № 2586/9 від 13.05.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду Чернівецької області від 24.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року

у справі № 926/40/13 господарського суду Чернівецької області

за позовом Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії

до Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

про стягнення 31 178,39 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, просила стягнути з відповідача 31 178,39 грн., посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 3-5а).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.02.2014 року (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року (головуючий Галушко Н.А., судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.) (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року) (а.с. 210-215, 218-219) позов задоволено (а.с. 125-126).

Оскаржені судові акти мотивовано тим, що спірні кошти отримані відповідачем без належної правової підстави.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Чернівецька філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (а.с. 228-231).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2014 року касаційну скаргу Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.09.2014 року (а.с. 226-227).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/392 від 02.09.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2011 року між Чернівецькою обласною державною телерадіокомпанією та Чернівецькою філією Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення було укладено договір № 69 про надання послуг зв'язку (трансляції телерадіопрограм), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги зв'язку: трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб - 9 199 год./рік; трансляції телерадіопрограм поза державним замовленням - 2 185,5 год./рік, всього у 2011 році - 11 384,5 годин, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (а.с. 2-11).

Відповідно до п. 3.1 договору № 69 загальна вартість договору становить 946 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.1 договору № 69 розрахунок проводиться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) та відповідно до затвердженого кошторису і плану асигнувань.

Пунктом 5.3 договору № 69 передбачено, що порядок експлуатаційно-технічного обслуговування технічних засобів і оперативні взаємовідносини сторін регулюються "Положенням про взаємодію між технічними службами сторін", правилами з технічної експлуатації технічних засобів.

Відповідно до п. 6.3.4 договору № 69 до обов'язків відповідача відноситься забезпечення безперебійної роботи та якісних показників роботи технічних засобів згідно норм ПТЕ та ТУ.

Згідно п. 10.1 договору № 69 він діє протягом 2011 року до 31.12.2011 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 11.04.2012 року між Чернівецькою обласною державною телерадіокомпанією та Чернівецькою філією Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення було укладено договір № 59 про надання послуг зв'язку (трансляції телерадіопрограм), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2012 році надати замовнику послуги зв'язку: трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб - 9 224 год./рік; трансляції телерадіопрограм поза державним замовленням - 5 467,6 год./рік, телекомунікаційні послуги для передачі цифрового телевізійного сигналу - 8 766 год./рік; розповсюдження відеоматеріалів (перегони), всього у 2012 році - 14 691,6 годин, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (а.с. 12-16).

Відповідно до п. 3.1 договору № 59 загальна вартість договору становить 1 086 904,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 10.1 договору № 59 він діє протягом 2012 року до 31.12.2012 року.

Всі інші умови договору № 59 від 11.04.2012 року є ідентичними договору № 69 від 10.06.2011 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що тарифи на телекомунікаційні послуги на 2011 року затверджено наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення № 347 від 25.11.2010 року, а тарифи на телекомунікаційні послуги на 2012 року затверджено наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення № 363 від 25.11.2011 року, п. 4 яких визначено, що вартість телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів замовників визначається окремо (а.с. 35-45).

Судами також встановлено, що згідно актів виконаних робіт від 01.01.2012 року за січень-грудень 2011 року відповідачем надано послуг на суму 832 738,27 грн., а за січень-грудень 2012 року на суму 961 278,38 грн.

Також відповідно до зазначених актів, згідно ПТЕ перед кожним включенням, для прогріву передавачів, які транслюють "Радіо Буковини" надається 15 хв, вартість яких у 2011 році становила 15 451,60 грн., а у 2012 році 15 726,79 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що замовником надані відповідачем у 2011 -2012 роках послуги оплачено у повному обсязі, згідно платіжних доручень.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії № 24-40/7 від 19.07.2013 року відповідач включав до обсягу годин наданих послуг по 15 хвилин щодня на виміри якісних показників, проте умовами договорів № 69 від 10.06.2011 року та № 59 від 11.04.2012 року зазначені тільки обсяги трансляції, а обсяги часу на виміри якісних показників (15 хв. щодня) не передбачено.

05.08.2013 року Чернівецькою обласною державною телерадіокомпанією направлено відповідачу листа № 1089 про повернення зайво сплачених коштів у сумі 36 980,27 грн. та одержано відмову від їх повернення (лист № 418 від 27.08.2013 року)(а.с. 33, 34).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач отримав 31 178,39 грн. від позивача за послуги, які згідно договорів № 69 від 10.06.2011 року та № 59 від 11.04.2012 року не повинні були оплачуватись.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність" юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Згідно ч. 1, 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Як зазначалось вище, Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія звернулась з відповідним позовом, зокрема, до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернівецької філії.

Місцевий та апеляційний господарські суди всупереч вищенаведеним приписам процесуального закону не дослідили положення про Чернівецьку філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (а.с. 49-57) та не встановили чи може воно бути відповідачем у справі, як це зазначено у вступній частині рішення місцевого господарського суду.

Крім того, відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Згідно ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

У супереч вищенаведеним нормам процесуального права, у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду не зазначено як саме вирішено спір щодо відповідача у справі - Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, а вирішено спір щодо не залученої до участі у справі юридичної особи - Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Також, як зазначалось вище, позовні вимоги обгрунтовано посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували чи можуть бути витребувані згідно положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення грошові кошти, отримані як оплата наданих за договорами послуг та чи набуто їх за наявності правової підстави, а саме, додатку № 1 від 11.04.2012 року до договору № 59 про надання послуг зв'язку (трансляції телерадіопрограм) від 11.04.2012 року враховуючи висновки Верховного Суду України у справах № 5006/18/13/2012 від 22.01.2013 року, № 13/096-12 від 17.06.2014 року та ін.

Вартість послуг, які Чернівецька філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення надавала Чернівецькій обласній державній телерадіокомпанії були визначені у договорах № 69 від 10.06.2011 року та № 59 від 11.04.2012 року, отже, суду слід було з'ясувати, чому саме відповідач включав до обсягу годин наданих послуг додаткові 15 хв. щодня, чи є це порушенням умов договорів відповідачем та чи можливе застосування до таких відносин приписів статті 1212 ЦК України.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 24.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року у справі № 926/40/13 скасувати.

Справу № 926/40/13 передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко