Постанова

від 04.09.2014 по справі 926/11/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 926/11/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Бакуліної С.В., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідачів: 1. Каспрука О.П. дов. №01/02-18/602 від 02.06.14,

2. Туркевича Р.С. - директора,

від третіх осіб: 1. не з'явився,

2. не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014

у справі №926/11/14 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Чернівці"

до 1) Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

2) Виробничо-комерційної колективної фірми "Вокзал-Експрес"ЛТД

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області

2) Управління Держземагенства у м. Чернівцях Чернівецької області

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №171/6 від 07.03.1995 р. та визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.03.2014 (суддя Байталюк В.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Данко Л.С.), відмовлено в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Чернівці" про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №171/6 від 07.03.1995 року та державного акту про право постійного користування землею.

Судові рішення мотивовані посиланням на положення, п.1 ст.10, ст.ст. 19, 22, 68, 69 Земельного кодексу України 1990 року, а також посиланням на те, що спірне рішення прийняте органом місцевого самоврядування в межах повноважень розпорядження спірною земельною ділянкою та відсутність доказів оформлення позивачем чи його відокремленими підрозділами, у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди на спірну земельну ділянку, тобто позивачем не доведено, що спірні рішення та акт порушують його права. Поряд з цим, судом відзначено про пропуск позовної давності, про що було заявлено відповідачами під час розгляду справи в місцевому господарському суді, не застосовується з огляду на те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови в позові по суті.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 68, 69 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник також зазначає, що передана за спірними рішенням та актом земельна ділянка належить до земель залізничного транспорту та знаходиться в користуванні позивача, тобто вказані рішення та акт порушують його права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

07 березня 1995 року виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів прийнято рішення №171/6 "Про надання земельних ділянок", яким надано в постійне користування Виробничо-комерційній колективній фірмі "Вокзал-Експрес" ЛТД земельну ділянку, площею 0,0336 га (що складається з двох земельних ділянок: площею 0,0294 га та 0,0042 га відповідно) по вул. Гагаріна, 38 у м. Чернівці.

Право постійного користування Виробничо-комерційній колективній фірмі "Вокзал-Експрес" ЛТД на земельну ділянку площею 0,0336 га у м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38 посвідчено державним актом на право постійного користування землею №0354, виданим 18 квітня 1995 року Чернівецькою міською Радою народних депутатів на підставі рішення Чернівецької міської Ради народних депутатів №171/6 від 07 березня 1995 року. Вказаний державний акт зареєстровано за №354.

При цьому межі та розмір названої земельної ділянки попередньо погоджений уповноваженими представниками сторін шляхом складення та підписання відповідних актів.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що позивач не оформляв у встановленому законодавством порядку (ст.ст. 8, 19, 22 Земельного кодексу України в редакції 1990 року) право на вказану земельну ділянку, жодних документів які б підтверджували право позивача на вказану земельну ділянку судам попередніх інстанцій не подано.

Натомість з встановлених судовими інстанціями обставин справи вбачається, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться в межах міста Чернівці і надана органом місцевого самоврядування другому відповідачеві у встановленому законом порядку, а саме: перший відповідач в межах своєї компетенції, як-то передбачено ст.ст. 3, 10, 19 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, прийняв рішення про надання земельної ділянки Виробничо-комерційній колективній фірмі "Вокзал-Експрес"ЛТД, при цьому межі земельної ділянки встановлені в натурі та погоджені із сусідніми землекористувачами, користувач отримав спірний акт на земельну ділянку, як-то передбачено ст. 22 названого Кодексу, тобто користується земельною ділянкою на законних підставах. А відтак, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову.

Оскільки суди відмовили в задоволенні позовних вимог по суті, то позовна давність не застосовувалась (ст.ст. 74, 75 Цивільного кодексу України в редакції 1964 року).

Щодо посилань касаційної скарги на неврахування положень ст. 69 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, то нормами цієї статті встановлено, що землями транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння. Тобто йдеться саме про надані в користування земельні ділянки, розміри яких відповідно визначені, однак, як вже зазначалося вище, документів про надання позивачеві спірної земельної ділянки (ділянок) ним не подано.

Щодо посилання на норми Закону України "Про залізничний транспорт", то цей закон був прийнятий 04.07.1996 року, тобто вже після прийняття спірного рішення та акта.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 у справі №926/11/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Бакуліна С.В. Шаргало В.І.