Рішення

від 05.11.2015 по справі 926/11/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2015 р. Справа № 926/11/14

За позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці ДТГО «Львівська залізниця»

до відповідачів:

1. виконавчого комітету Чернівецької міської ради

2. виробничо-комерційної колективної фірми «Вокзал-Експрес» ЛТД

треті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору:

1. головне управління Держземагентства у Чернівецькій області

2. управління Держземагентства у м. Чернівцях Чернівецької області

про визнання недійним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 171/6 від 07.03.1995 та визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 02.01.2015;

від відповідача №1 - ОСОБА_2, довіреність від 02.06.2014;

від відповідача №2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4;

від третіх осіб - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ: рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.03.2014 (суддя Байталюк В.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2014, відмовлено в позові державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №171/6 від 07.03.1995 року та державного акту про право постійного користування землею.

Постановою Верховного суду України від 30.09.2015 рішення місцевого, апеляційного та касаційного судів скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

За результатами автоматичного розподілу справ, справу №926/11/14 призначено судді Гончаруку О.В.

Ухвалою від 23.10.2015 розгляд справи призначено на 05.11.2015.

02 листопада 2015 року від відповідача №2 надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №4857), в яких відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

На день вирішення спору, 05.11.2015, представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Присутній у судовому засіданні 05.11.2015 представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві, зазначаючи при цьому, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав йому стало відомо 26.06.2013.

Представник виконавчого комітету Чернівецької міської ради, надавши суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. №4902), проти позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву та у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання земельних ділянок» від 07.03.1995 за №171/6 надано у постійне користування виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД земельну ділянку площею 0,0336 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38.

Межі та розмір земельної ділянки попередньо погоджено уповноваженими представниками відповідачів шляхом складення та підписання відповідних актів від 14.11.1994 і від 14.12.1994.

18 квітня 1995 року Чернівецькою міською радою виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД видано державний акт №0354 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0336 га.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина друга статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з акту обстеження комісії у складі представників ДТГО «Львівська залізниця» та Чернівецької міської ради від 26.06.2013, земельна ділянка виробничо-комерційної колективної фірми «Вокзал-Експрес» ЛТД площею 0,0047 га розташована в межах залізничної станції та смуги відведення залізниці на ділянці перегону з прив'язкою до колії км 266+530 м до км 266+536 м на відстані 26,04- 27,13 м від осі головної колії.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт «б» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

За таких обставин, частина спірної земельної ділянки належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, тому, виходячи з вимог статті 84 ЗК України, виконавчий комітет Чернівецької міської ради не мав законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Як зазначено у постанові ВСУ від 30.09.2015 у даній справі, наявність чи відсутність у ДТГО «Львівська залізниця» документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

За таких обставин, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0336 га від 18.04.1995 №0354, виданий Чернівецькою міською радою виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання земельних ділянок» від 07.03.1995 №171/6 у частині надання в постійне користування виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД земельної ділянки площею 0,0336 га, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38, може бути визнано недійсним, оскільки частина цієї земельної ділянки перебуває у державній власності та належить до земель залізничного транспорту.

Отже судом, за наслідками розгляду справи встановлено факт відсутності у виконавчого комітету Чернівецької міської ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідачами у справі подано заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п.п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до частини 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з статтею 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент існування спірних правовідносин, до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Згідно з вимогами статті 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається. Позовна заява застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (статті 73, 75, 80 ЦК УРСР).

Перебіг строку позовної давності в даному спорі почався не пізніше 04.01.1996, тобто з дня видачі орендному колективному підприємству «вокзал станції Чернівці» державного акту на право постійного користування землею №553, де у плані зовнішніх меж землекористування якого від «Г» до «А» відображена спірна земельна ділянка другого відповідача.

В свою чергу, вокзал станції Чернівці згідно положення, затвердженого начальником Івано-Франківського відділення Львівської залізниці 16.11.1995, діє на правах відособленого підрозділу Івано-Франківського відділення Львівської залізниці.

В подальшому рішенням першого відповідача від 23.09.1997 №683/18, зазначений державний акт було анульовано у зв'язку із зміною назви цієї організації.

Таким чином, позивач міг дізнатися про порушення свого права, починаючи з 04.01.1996, а отже строк позовної давності для пред'явлення даного позову сплив.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позву у зв'язку зі спливом позовної давності.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2015.

Суддя О.В. Гончарук